Улюблений комік

125 років від дня народження американського кіноактора

Чарльза Чапліна

        Про Чарлі Чапліна написано безліч книг і ще більша кількість статей, але якщо прочитати їх і при цьому не бачити кінокартин, створених Чапліном, ці книги мало що пояснять. У чому секрет успіху Чапліна ? На це питання намагалися дати відповідь багато книг, написані на багатьох мовах світу. Ці книги містять безліч теоретичних пошуків, філософських висновків, серйозних формул. Спроби багатьох досвідчених письменників написати про події особистого життя Чарлі Чапліна приводили іноді до спотворення і вигадок. На цьому тлі автобіографія, написана самим коміком найбільш правдоподібна і цікава книга. Найкраще істинний секрет справжнього кінематографічного мистецтва пояснив сам Чаплін. «Основа успіху, - говорив він, - це знання людської природи. Смішне в комедії має допомагати розкриттю людської душі».

Художник-передвижник

180 років від дня народження
російського художника
Г.Г.Мясоєдова

мясоєдов from Tatyana Byrmistrova

Презентація часопису "Яровиця"

    31 березня 2014 року в бібліотеці відбулася подія дня – презентація стартових чисел науково-методичного та культурно-просвітницького часопису «Яровиця» – власного друкованого видання Обласного науково-методичного центру культури. Народження нового часопису є неординарною подією і в культурному житті Волині. Адже «Яровиця»  –  некомерційний проект, і зараз мало хто береться за видання такого плану. Навпаки, поступово зникають друковані ЗМІ. Але це, власне, той грунт, який просто мусить бути під ногами, оскільки головною ідеєю часопису є «збереження духовного надбання народу та сув'язі поколінь». Ось така шляхетна ідея. А наш край чи не найбагатший саме на фольклорну пам'ять, з якої виходять і створюються кращі взірці поетики народнопісенної творчості, народного мистецтва. 

Цей часопис, головним редактором якого став кандидат філологічних наук, завідувач інформаційного відділу ОНМЦК Віктор Зубович – результат кропіткої праці, котру ведуть науковці, митці, працівники культури і краєзнавці Волині. Своєрідність структури часопису викликана необхідністю об’єднати практичну роботу працівників ОНМЦК, клубних закладів з результатами наукових пошуків вчених-дослідників з різних напрямків культури та мистецтва, а головне, автентики краю. Саме автентичне мистецтво здатне об'єднати помисли та сподівання українців на відродження кращих зразків народної творчості.

     У виступі  директора ОНМЦК Любові Володимирівні Рожнової присутні почули саме про потребу нагального інформаційного виходу на культурно-мистецький простір Волині. «Яровиця»» – щоквартальник, виходитиме 4 рази на рік. Випуск чергового номера часопису буде здійснено найближчим часом.

   Головний  редактор часопису, кандидат філологічних наук, завідувач інформаційного відділу ОНМЦК Віктор Зубович розповів про вибір назви часопису, обумовлений першою назвою нинішньої луцької річки Сапалаївки - джерельної річечки Яровиця.  Та це і глибинний підтекст, що означений концептом «ярий» (життєдайно-зелений, світлий, сильний), «яріти» (випромінювати світло). «Ярило» (шанований предками в дохристиянську епоху як бог, який символізував і розквіт творчих сил природи). Але в давнину – як пише Надія Гуменюк :

Вона з самим Ярилом говорила

Вона від пестощів Перуна аж яріла

І вигиналась станом білотіло

І через Лучеськ, як стріла летіла.

Свої погляди на проект в цілому і прем'єрні числа висловили:

Мартинюк Микола Іванович – український письменник, літературний критик, журналіст, науковець, педагог, видавець.

Цюриць Сергій Назарович – письменник і журналіст (друкований матеріал «Таємниця Гусавіануса»  про Миколу Гусовського, видатного діяча світової культури, одного з найбільших слов’янських латиномовних поетів доби Відродження (між 1470-1480 - після 1533) – рубрика «Невідомий епос»).

Клімчук Віталій Платонович – заступник директора ОНМЦ культури, член НСЖ України (автор друкованих матеріалів часопису).

Кондратович Олександра Павлівна – почесний краєзнавець України.

Стефанишин Мирослав Степанович – відомий волинський композитор, хормейстер, аранжувальник, фольклорист, заслужений діяч мистецтв України.

Дмитрук Валерій Юхимович – заступник начальника управління культури.

            Сьогодні наклад часопису складає 100 примірників, отже  читацьке  коло ще невелике. Хоча журнал і не розрахований на масового читача. Часопис не купиш в кіоску за рогом… Чи буде щоквартальник надходити у бібліотеки? Чи буде розповсюджуватися виключно за передплатою? Чи зможуть отримати примірник часопису бібліотеки України? Ці питання звучали в зверненнях до головного редактора часопису, членів редколегії.

Ведуча заходу головний бібліотекар відідлу літератури з питань мистецтв Зоя Алексійчук побажала сил та наснаги на творення нових матеріалів. Головну оцінку праці виставить час. Нам здається, що вона буде високою і обнадійливою.

Попри невеликий тираж, сподіваємося, що видання виконуватиме засадничу місію в українській культурі.

Бісер - це модно!

У сучасному світі елементи з бісеру застосовуються в багатьох стилях. На початку минулого століття інтерес до бісеру впав. І тільки після того, як багато знаменитих кутюр'є прикрасили свої моделі бісером люди стали, як і в минулі часи, захоплюватися бісером. Зазвичай люди, які вперше побачили вироби з бісеру, думають, що зробити щось подібне їм не під силу. Але це зовсім не так. Бісероплетіння - мистецтво, яким може оволодіти кожен і яке з часом захоплює все більше і більше - варто сплести щось одне і вже неможливо зупинитися. Виготовлення бісерних виробів - цікаве і захоплююче заняття, хоча і досить кропітке. В даний час книг по бісеру предостатньо. Саме книги допоможуть «подружитися» з ним і з часом досягти досконалості в цьому вигляді рукоділля. А знайти їх можна у відділі літератури з питань мистецтв. Пропонуємо вашій увазі буктрейлер, створений в нашій бібліотеці.

Живописна музика митця

130 років від дня народження українського художника

О.О.Шовкуненка

шовкуненко from tanyabyrm

Через терни - з Кобзарем у серці

100 років від дня народження українського шевченкознавця

Миколи Куделі

 Літературно-мистецький вечір

З року в рік весь український народ щовесни в березні згадує свого найбільшого пророка, генія Тараса Шевченка. Відкрийте будь-яку сторінку його золотої книги «Кобзаря» і прочитайте, скільки там любові до свого народу, скільки там теплих батьківських порад, як ми маємо жити, як свій край любити. На Кобзаревій спадщині виростали і виростають цілі плеяди літературних критиків, літературознавців і найосновніше – про нього пишуть поети та письменники.     

Палким прихильником Тараса Шевченка все  своє життя залишався наш земляк Микола Куделя. Можливо, це звичайнісінька випадковість: він народився гожого березневого дня у волинському селі Буяни у дні святкування столітнього ювілею Тараса Шевченка. Доля обирає нас, але й ми її також обираємо. А доля Миколи Куделі така ж непроста і терниста, як і доля України, яку він любив понад усе до останнього подиху

3 березня відбувся літературно-мистецький вечір "Через терни - з Кобзарем у серці". 

У вечорі пам’яті Миколи Куделі були присутні нащадки його родини - музейний працівник Марія Філонюк, яка завідує кімнатою Миколи Куделі в Волинському краєзнавчому музеї, та Ніна Фесенко - художник, а також лауреати обласної премії імені Миколи Куделі.  Не випадково, але все ж таки приємною несподіванкою для Миколи Павловича, стала неординарна подія: у 1995 році заснували премію його імені, яка присуджується за просвітницьку, пошукову, краєзнавчу роботу, популяризацію досягнень національної культури шляхом створення книжкових, музейних зібрань, колекцій, організації заходів із вшанування життя і творчості видатних діячів культури.. Першим її лауреатом стала Валентина Москалюк, яка на той час була завідувачкою науково-методичним відділом Волинської обласної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки.  

Лауреатом 2013 року стала також працівниця нашої бібліотеки – головний бібліотекар відділу літератури з питань мистецтв Зоя Алексійчук. 

Запрошений до участі в вечорі письменник Віктор Вербич розповів про свої зустрічі з Миколою Павловичем. 

         Шевченківську тематику в житті Миколи Куделі не можна вписати в рамки простого колекціонування. Він Шевченком жив, ним думав, через нього сприймав світ. Шевченкова правда для Куделі була найсправедливіша у світі. Він багато сил та енергії відав культурно-освітній справі, пропаганді полум’яних творів Тараса Шевченка. Він був відомим збирачем Шевченкіани, організатором музею-світлиці Кобзаря у рідному селі. У цій світлиці зберігається понад 140 «Кобзарів», з яких 7 – видані ще в ХІХ столітті, більше 800 книг шевченкознавчої літератури, сотні поштівок, значків, медалей, марок, екслібрисів, вирізок з газет і журналів… А ще – портрети, картини, рушники, грудка землі, привезена з могили Тараса Шевченка у Каневі. Все, що є в цій кімнаті, зв’язано з іменем поета. 

Перу Миколи Куделя належить 5 книг та безліч статей. Шевченко у його матеріалах завжди живий і відповідний сучасному моменту, бо в його думах він шукав відповіді на свої питання і пропонував їх шукати читачам.  

 Хочеться вірити, що знайдеться хтось, хто покладе тернисте життя Миколи Куделі в основу хвилюючої документальної повісті. Його життя, сповнене трагізму, варте того, щоб про нього знала Україна.

Живописна Україна Віктора Швеця

Презентанція виставки живопису художника
 Віктора Швеця

П’ята за рахунком персональна виставка луцького художника Віктора Швеця презентувалась стінах головної бібліотеки області. Митець – випускник Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури. Навчався під керівництвом знаного в Україні та поза її межами народного художника, живописця, графіка, дійсного члена Академії мистецтв України, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка Миколи Стороженка.

Любов до рідної Батьківщини, до її чарівної природи проходить хвилюючою темою крізь усю творчість  митця. Для тих, хто вперше зустрічається з іменем Віктора Швеця зазначимо, що відкриття його персональних виставок неодноразово проходило у галереї мистецтв Волинської організації Національної спілки художників України. Він лауреат багатьох премій, учасник міжнародних пленерів.

 «Живописна Україна Віктора Швеця» – саме таку назву  цей захід. Хотілося б зазначити, що сам автор обрав не випадково. У свій час, а саме 1843-1844 року, Тарас Шевченко створив серію офортів «Живописна Україна», яка стала видатним явищем в історії українського мистецтва.

Презентовані на виставці роботи свідчать, що Київська школа і Київська академія мистецтв наклала на митця чималий відбиток. Життєвість, реалізм, енергетика, талант і велич – це все те, що видно в живописних творах художника. Кількість написаних ним полотен сягає близько 50-ти. Це ніжні пейзажі-елегії, портрети, квіткові композиції  тощо. На картинах зазвичай переважає тепла кольорова гама і тому, дивлячись на них, хочеться жити, творити, любити…

Серед усіх полотен вирізняються картини присвячені славетному українському художнику Івану Їжакевичу. Це «Апофеоз життя та творчості І. Їжакевича» (цим проектом Віктор Швець за завданням свого навчителя Миколи Стороженка завершив асистентуру-стажування) та «Іван Їжакевич у Трапезному храмі» (саме цей храм Києво-Печерської лаври свого часу розписав український митець-класик). Для Віктора Швеця мистецтво І.Їжакевича геніальне, одухотворене, праукраїнське, закодоване.

Молодий живописець образотворчою мовою вивчає минуле свого рідного міста. Свідченням цього є деякі презентовані  полотна. Також Віктор спробував створити серію столичних краєвидів. У кожному творі митця – таємниця його душі. Не перед кожним вона розкривається. Для цього і глядач має докласти зусиль, дати волю своїм почуттям.

На презентації були присутні: 

Гуменюк Надія Павлівна – українська поетеса, прозаїк, публіцист 

Дацюк Ірина Євгенівна – скульптор 

Обухович Леся Ярославівна – художник-реставратор

Кирилюк Євгенія Олександрівна –            громадська діячка

"Аве Марія" прозвучала у виконанні тріо бандуристок з Луцької ДМШ №3

 

Афганістан - мій біль, моя пекуча пам’ять

До 25-річчя виведення військ з Афганістану

Літературно-мистецький вечір

Пішла в історію афганська війна, героїчна і трагічна не тільки через обеліски, адже тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна. Але в пам’яті людській їй ще жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдатів і слізьми матерів. Покоління, обпалене її вогнем, як ніхто, засвоїло військові й моральні уроки тієї ніким і нікому неоголошеної афганської війни. Двадцять п’ять років тому, 15 лютого 1989-го, генерал-лейтенант Борис Громов, за офіційною версією, став останнім радянським військовослужбовцем, що переступив кордон Афганістану.

 У 2004 році Президент України видав Указ, яким 15 лютого встановлено Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Вже традиційно у цей день зберуться разом колишні воїни-афганці. Поминатимуть побратимів, які загинули, згадуватимуть пережите…

Крізь пекло афганської війни пройшли 2330 волинян. На жаль, не всім удалося повернутися з чужини неушкодженими, 110 – залишилися інвалідами, 3 – зникло безвісти. А імена 70-ти загиблих юнаків навічно закарбувалися в наших серцях та пам’яті. За кожним із них – сльози і гіркота.

  Вже давно відгриміла ця жорстока війна, але пам’ять про ті події пробуджує біль у серцях членів Волинської організації Української Спілки Ветеранів Афганістану. Ними відкрито кімнату-музей, відзнято документальний цикл фільмів «Афганістан. Волинський рахунок», котрий неодноразово отримував дипломи міжнародних фестивалів, видано книгу «Забути не дано», створено вокально-інструментальний ансамбль патріотичної пісні «Віват». 
12 лютого проведено літературно-мистецький вечір "Афганістан - мій більґ. моя пекуча пам’ять". На вечір були запрошені ветерани афганської війни – бойовий офіцер, підполковник Пугач Микола Іванович та воїн-афганець, рядовий Онищук Микола Степанович. Вони розповіли ліцеїстам Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою про службу в Афганістані. Присутні мали змогу переглянути документальні зйомки учасників бойових дій в Афганістані, які надали ветерани. Болючою правдою про війну приголомшує сучасників поезія відомого українського письменника Василя Слапчука, який 18-літним юнаком пройшов кривавими дорогами Афгану. Зворушливі рядки його віршів на протязі всього вечора звучали у виконані ведучою, завідуючої  відділом мистецтв Тетяни Бурмистрової, головного бібліотекаря Ольги Кушнерик, бібліотекаря  Надії Солохи. Солдатські листи загиблих волинян з афганської війни читав студент 3 курсу ВДУКіМ імені Ігоря Стравінського Сергій Фелістович.  Підготовлена медіа презентація, відеоролики афганських пісень створили на вечорі атмосферу, коли пам’ять про ті події пробудила біль в серцях присутніх.
Покоління воїнів-афганців пройшло кривавими дорогами афганської війни, залишаючи на них життя і біль втрат. Ми це пам’ятаємо. Війна навчила цих людей цінувати дружбу, порядність, цінувати саме життя, як найбільшу радість. І сьогодні у мирному житті представники афганської когорти не втратили вміння товаришувати, допомагати, співчувати, любити, чесно виконувати свій громадянський обов’язок. Безмежна вдячність ветеранам афганської війни і доземний людський уклін!

Режисер-новатор

 

     

 140 років від дня народження
російського режиссера

В.Е. Мейєрхольда

Книжкова виставка

Після закриття Театру Мейєрхольда в 1938 році і його загибелі в 1940 ім'я режисера протягом більше п'ятнадцяти років не згадувалося у пресі. Починаючи з 1956-1957 років стали з'являтися статті про Мейєрхольда , спогади про нього , публікації його промов , бесід. Повний монографічне дослідження режисерської діяльності Мейєрхольда зробив вперше Костянтин Рудницький в 1969 році. Автор поставив перед собою завдання відтворити спектаклі Мейєрхольда , здійснені за 40 років його діяльності на драматичній і оперних сценах , а також показати , як сприймалося мистецтво режисера сучасним глядачем , з'ясувати, які його відкриття і художні звершення залишаються актуальними і донині.

Людини великого життя

   135 років від дня народження українського композитора

 С.П.Людкевича

Книжкова виставка

У 1979 році громадкість Львова урочисто світкувала доволі незвичайну подію – 100-річчя від дня народження композитора, який особисто дочекався свого ювілею. Станіслав Пилипович Людкевич був присутній майже на всіх численних концертах, організованих на честь знаменної дати, давав інтерв’ю у пресі і на телебаченні, спілкувався з тими, хто приїхав його привітати майже з усіх куточків країни… Його не стало через вісім місяців. По собі він залишив численну спадщину як композитор, теоретик, фольклорист, педагог, поет, громадський діяч.

Цьогорічний ювілей дає привід  звернутися до творчості Людкевича, нагадати життєвий шлях композитора, перегортаючи книги про нього та слухаючи його  музику. Часто в його інструментальних композиціях знаходим відгомін образів  й настрої української класичної і сучасної літератури – у програмах можна знайти назви і рядки з творів Івана Франка, Тараса Шевченка, Ольги Кобилянської та інших .

Для Станіслава Людкевича особливе значення мала поезія Тараса Шевченка. Він вкрай необхідним рахував втілення поезії в хоровому звучанні. Кантата-симфонія «Кавказ» створювалася композитором протягом доволі тривалого періоду, понад десять років. І саме за цей твір у 1964 році композитора було удостоєно високого звання лауреата Державної премії України ім. Т.Шевченка.

У 2000 році у Львові вийшли 2 томи досліджень, статтей, рецензій й виступів Станіслава Людкевича. Це видання є у фонді нашого відділу. Крім цього зберігаються інші матеріали про композитора, нотні видання його творів, грамзаписи.

                      Бібліографія

1.       Королюк, Н. Корифеї української хорової культури ХХ століття [Текст] / Н. Королюк. — К., 1994.
2.       Мистецтво України : біографічний довідник [Текст] / упорядники: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; за редакцією А. В. Кудрицького. — К., 1997. — 700 с.
3.      Митці України: Енциклопедичний довідник [Текст] / упорядники: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза; за редакцією А. В. Кудрицького. — К., 1992. — 848 с.
4.       Павлишин, С. Станіслав Людкевич [Текст] / С. Павлишин.— К., 1974.
5.       Рудницький, А. Людкевич Станислав [Текст] // Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк, 1954–1989. Словникова частина. — Т. 4. — С. 1394–1395.
6.       Творчість С. Людкевича : зб. статей [Текст]. — К., 1979.
7.       Український радянський енциклопедичний словник. У 3-х т. [Текст]. — К., 1987. — Т. 2. — С. 304—305.
8.       Шевченківські лауреати. 1962–2001 : енциклопедичний довідник [Текст] / автор-упоряд. Микола Лабінський. — К., 2001. — С. 315–316
                          Інтернет-ресурси

       Станіслав Людкевич. Життя і творчість» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.lvivstory.com/announcements/announcement?newsid=1959
Антонович М. Станіслав Людкевич — композитор, музиколог [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/mistetstvo/2555.
Калинець Ігор «Станіслав Людкевич» [Електронний ресурс] // Клуб поезії. — Режим доступу: http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=17839
Меморіальний музей Станіслава Людкевича [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.salomeamuseum.lviv.ua/info/lyudkevych/.
Павлишин С. Станіслав Людкевич [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.musicfancy.net/ru/music-history/158
Станіслав Людкевич [Електронний ресурс] // Музична бібліотека. — Режим доступу: http://mubis.com.ua/index.php/composers?view=person&id[]=21.
Станіслав Людкевич. Пісні, біографія [Електронний ресурс] // Українські пісні. — Режим доступу: http://www.pisni.org.ua/persons/102.html. 

Життя як кіно, кіно як життя

90 років від дня народження кінорежисера
Сергія Параджанова
 Книжкова виставка

      Є в кінематографі такий термін як поетичне кіно. І саме Сергій Йосипович Параджанов належить до плеяди митців, що відкрили цю нову сторінку українського кінематографу.  У 1964 році Сергій Параджанов зняв свій геніальний фільм «Тіні забутих предків» за однойменною повістю Михайла Коцюбинського. Режисер звернувся до скарбів народної творчості як до живих і потужних за своїм духовним потенціалом засобів художнього впливу. Характерною особливістю поетичного кіно є підхід до розкриття духовної суті людини, органічний зв’язок духовного життя народу з матеріальними і побутовими сторінками народної культури. І кінофільм був високо оцінений кінематографічним світом, мав справжній тріумф, що свідчить значний ужинок нагород: приз на Всесоюзному кінофестивалі в Києві, призи на міжнародних кінофестивалях в Мар-дель-Плато, Римі, Салоніках, приз Британської академії. Всього Сергій Параджанов був удостоєний 28 призів на міжнародних кінофестивалях у 21 країні, що зазначається у Книзі рекордів Гіннеса.

     А втім доля режисера досить трагічна. Підбір літератури на книжковій виставці «Життя як кіно, кіно як життя» знайомить користувачів з життям і творчістю митця. 

Звертаємо вашу увагу на   книгу 

«Сергій Параджанов. Злет. Трагедія. Вічність», 

яку ми пропонуємо переглянути.

Художник-епоха

150 років від дня народження українського художника
 Івана Сидоровича Їжакевича

На одному із своїх манускриптів Леонардо да Вінчі записав: «Життя добре проведене довгим стає». Іван Сидорович Їжакевич був найстарішим українським художником. Він прожив без двох років ціле століття.  Протягом понад 75-річної творчої діяльності він натхненно і невтомно втілював у своїх творах життя українського народу.

З його іменем пов’язана ціла епоха в українському образотворчому мистецтві. Він – сучасник українських художників-класиків – С.Васильківського, М.Пимоненка, П.Левченка, О.Мурашко, І.Труша та інших, творчість яких (як і самого Їжакевича) ще чекає нового дослідження. Іван Сидорович Їжакевич створив понад двадцять тисяч робіт, що розійшлися по всьому світу, і це був його прижиттєвий пам’ятник.

 Запрошуємо переглянути лише невеличку частину творчої спадщини  художника, зібрану в віртуальному альбомі картин.

І.С Їжакевича

їжакевич1 ррр from tanyabyrm