Майстер-клас "Нетрадиційні техніки малювання"

 

        Якщо ви вважаєте, що малювати можна лише фарбами та пензлем, то ви помиляєтесь. Малювати можна пластиліном. Так, саме пластиліном, за допомогою стека або власних пальців можна намалювати фантастичні квіткові композиції, тварин та навіть пейзажі. Такий незвичайний «пластиліновий» майстер-клас (із серії «Нетрадиційні техніки малювання») відбувся 30 квітня у відділі літератури з питань мистецтва нашої книгозбірні. А нові можливості роботи з пластиліном відкрила для нас наша постійна гостя, майстриня, художниця з величезним педагогічним стажем та просто позитивна та щира людина Віта Костянтинівна Ричко. Під її вмілим керівництвом учасники майстерки створювали яскраві та барвисті квіткові композиції, працюючи, власне, своїми пальцями. Робота з пластиліном це завжди заняття захопливе та водночас корисне, бо митець крім насолоди творчим процесом, паралельно розвиває дрібну моторику рук, поєднуючи так би мовити, приємне з корисним. Ось яку красу ми створили. 

    Дякуємо Віті Костянтинівні за позитивно та весело проведений час, за нові знання. З нетерпінням чекатимемо наступної майстерки з Вами.

«Рекреаційне розвантаження з елементами творчості» на тему: «Таємні лабіринти підсвідомості»

 

   У вівторок 29 квітня, у соціокультурному просторі «Мистецький» відбулася зустріч, організована працівниками відділу літератури з питань мистецтва «Рекреаційне розвантаження з елементами творчості» на тему: «Таємні лабіринти підсвідомості» Як програмується підсвідомість? Психосоматичні причини хвороби, як реакція на переживання, що супроводжується патологічними порушеннями та змінами у різних органах. Психосоматичні розлади. Як уникнути загострення хвороб?  Як допомогти собі? Відповіді на такі важливі в сьогоденні питання знає психолог Луцької міської організації Товариства Червоного Хреста України Олена ВІТЮК. Наразі в умовах війни, повітряних тривог, постійних стресів та соціальної нестабільності дуже важливо зберегти психічне здоров'я та знаходити ресурс для його відновлення. На зустріч були запрошені користувачі Територіального центру соціального обслуговування м. Луцька. Мета цього заходу - допомогти навчитися допомагати собі зберегти та відновити фізичне та психічне здоров'я, прийняти та полюбити себе, почати рухатися в напрямі до соціальної активності. Присутні мали можливість висловити своє бачення психологічних проблем старших людей, поділитися власними життєвими переживаннями.

     Однією з найбільш гострих проблем літніх людей у сучасному соціумі є дефіцит спілкування. Творчість об’єднує літніх людей задля цікавого та корисного дозвілля.

    Наприкінці заходу всі учасники зробили дуже ніжні та позитивні  метелики з кольорового паперу, на згадку про те, що за вікном у нас вже буяє справжня весна.

Віртуальна арт-екскурсія «Святині України» до Міжнародного дня пам'яток історії та культури.

 

Віртуальна арт-екскурсія до Міжнародного дня пам'яток історії та культури

 

Сьогодні понеділок, початок нового робочого тижня, але всупереч народному прислів'ю день не важкий, а насичений та інформативний. У нашу книгозбірню імені Олени Пчілки завітали студенти 1 курсу Луцького фахового коледжу рекреаційних технологій і права. Працівники відділу літератури з питань мистецтва провели для учнів віртуальну арт-екскурсію «Святині України» до Міжнародного дня пам'яток історії та культури. Студенти віртуально мандрували по найцікавіших пам'ятках архітектури та об'єктах сакрального призначення міст Луцька та Львова. А після уже реально відвідали відділ зберігання основних фондів де працівники відділу ознайомили учнів з принципами обліку та зберігання книжок та періодичних видань, показали літературу друковану шрифтом Брайля, найстарші видання та інші цікавинки фонду. Загалом було цікаво та інформативно, власне як завжди у нашій обласній універсальній науковій книгозбірні імені Олени Пчілки.

Книжкова виставка «Серж Лифар — геній балету ХХ століття»

     Сергій Лифар – постать унікальна і легендарна. Він був не тільки видатним артистом балету, а й реформатором танцю, танцювальної техніки. 

Серж Лифар ніколи не вказував свого справжнього соціального статусу – син чиновника селянського походження. Навпаки, натякав, що по лінії матері належить до дворян. У своїх спогадах навіть згадує про театр з кріпаків, який начебто був у його прадіда. Близькість до російської емігрантської, а також французької мистецької еліти певно спонукала його якщо й не до відвертого вигадування відповідної біографії, то до суттєвого її коригування.

      Насправді ж батьки Сержа Лифаря, як по батьковій, так і по материній лінії, були українцями, та належали до селянського прошарку. Родина батька, Михайла Яковича Лифаря походила з села Велика Мотовилівка Васильківського повіту Київської губернії. Мати Сергія Лифаря, Софія Василівна Лифар (уроджена Марченко) походила з селянської родини з с. Македони Канівського повіту Київської губернії.

     В сім’ї Михайла та Софії Лифарів народилося четверо дітей – дівчинка і троє хлопчиків. Сергій був третьою дитиною.

У 1913 році Сергій пішов навчатися до Імператорської Олександрівської гімназії. Пізніше продовжив навчання у 8-й Київській гімназії. Хлопчик був наділений тонким музичним чуттям. З дитинства Лифар співав у церковному хорі, брав уроки гри на скрипці, відвідував клас фортепіано.

   Визначальною в його долі стала зустріч із Броніславою Ніжинською, сестрою відомого на той час танцівника Вацлава Ніжинського. Саме її київська балетна студія «Школа руху» і стала для 17-річного Сергія першим кроком до вершин слави.

  У 1922  році Ніжинська емігрувала до Парижа, де співпрацювала зі знаменитим «Російським балетом» Сергія Дягілєва. Через рік вона запросила до трупи своїх найкращих учнів, серед яких і Лифаря. В Парижі його вчителями стали віртуозний італієць Енріке Чекетті та колишній наставник Вацлава Ніжинського Ніколя Лега. Самовіддана праця, фанатична любов до танцю швидко зробили зі скромного, допитливого юнака першого соліста «Російського балету». Танцівник із неймовірною швидкістю проходить шлях від артиста кордебалету до соліста.

    Переломним у житті Лифаря став 1929 рік. На той час російський балет за кордоном переніс три великих потрясіння: померли Анна Павлова і Сергій Дягілєв, залишив сцену Ніжинський. Саме тоді яскраво спалахнула зірка Сержа Лифаря.

     Після смерті Дягілєва 24-річному Лифарю запропонували очолити балетну трупу «Гранд-Опера». Він став для французького балету тим, ким для російського у XIX сторіччі був француз Маріус Петіпа. Більше 30 років віддав цьому театрові, був його солістом, хореографом, педагогом. Фактично він відродив французький балет, його репертуар, трупу, його школу та славу, ставши основоположником нового напрямку в балеті — «неокласицизму».

      Поки Лифар насолоджувався славою, всі його, так би мовити  «гріхи» ретельно збиралися і підраховувалися. До пори до часу. Наприклад, Лифар привітав Німеччину після захоплення Києва – це була телеграма від 25 вересня 1941 року. Листувався з Геббельсом, з яким уперше зустрівся в окупованому Парижі. 23 червня 1940 року показував Оперу Гітлеру.

Попри те, що гітлерівці визнавали беззаперечний талант Лифаря, вони ретельно перевіряли, чи не має він єврейських коренів. Лифар наголошував, що він «росіянин» і виправдовувався. Написав декілька газетних дурниць, що начебто єврейська культура несумісна з арійською.

   У березні 1944 року він здійснив гастрольний тур по Швейцарії та Італії, організований посольством Німеччини, що було чимось екстраординарним – воно цим ніколи не займалося. Все це мало на меті підкреслити – французька культура за німецької окупації процвітає, а не нидіє – тобто, лило воду на млин німецької пропаганди. Всюди був тріумфальний успіх і Лифар з того неабияк тішився. 23 липня 1943 року відбулась прем’єра «Сюїти в білому». Безсюжетна «Сюїта» і по сьогодні залишається одним із кращих балетів Сержа Лифаря й є чи не вершиною усієї його творчості.

     Після визволення Парижа Лифаря одразу ж звільнили з Опери – він став вигнанцем, парією, але завдяки численним шанувальникам таланту, а також впливовим знайомим, йому вдалося уникнути смертного вироку, а згодом повернутися на сцену Гранд-Опера. Ліва преса малювала на Лифаря злі карикатури, до того ж, доволі гомофобні. Спочатку він знайшов притулок у Монте-Карло, де очолив місцевий балет. Але про колишній успіх можна було забути. Його освистали в Королівському балеті Лондона, де він виступав 24 червня 1946 року. Під час гастролей у 1948 році по США теж зіштовхнувся з протестами. З ним відмовлялися працювати працівники сцени. Вони не могли пробачити Лифарю те, що один із них, Жан Юг, комуніст, профспілковий активіст, загинув у квітні 1942 року в Біркенау. І Лифар начебто досить байдуже до цього поставився. Але молоді танцівники, для яких він був учителем, наставником, його підтримували. Вони відмовлялися без нього танцювати, ставали на його захист. І це було для нього втіхою.

      У 1956 році Серж Лифар остаточно попрощався зі сценою. Втім, танцювати продовжував до 1969 року. Потім натхненно займався хореографічним інститутом Опери і Університетом танцю. В 1967 році ставив хореографію під час урочистої коронації в Тегерані шахиншаха Мохаммеда Реза Пахлаві.

   Попри успіх і славу, йому завжди не вистачало овацій. Їх завжди було замало. Він мріяв станцювати на сцені Київської опери. Мріяв про овації в рідному місті. Але втілити мрію в життя йому не вдалося. В Києві він побував у 1961 році під чужим прізвищем. Провідав могили батьків. Місто його дитинства і юності, яке він обожнював до останніх своїх днів, змінилося… Незмінним залишався хіба що Дніпро.

        Завітайте на книжкову виставку  у відділ літератури з питань мистецтва нашої книгозбірні, щоб докладніше ознайомитися з літературою про життя та творчий шлях видатного генія балету, та реформатора танцю Сергія Михайловича Лифаря.

Тематична виставка "Історія Луцька в малюнках"

 

Сьогодні, 9 квітня у соціокультурному просторі Мистецький відбулася презентація унікальної тематичної виставки "Історія Луцька в малюнках" архітектора, членкині Національної спілки архітекторів України Мирослави Шундерук. Захід модерувала головний бібліотекар відділу літератури з питань мистецтва нашої книгозбірні Людмила Стрілка, яка коротко ознайомила присутніх з історією нашого міста. Очільниця нашої книгозбірні Наталія Граніч подякувала автору за можливість доторкнутися до безмежного багатобарвного світу образотворчого мистецтва. На виставці представлені 88 робіт практично однієї тематики виконаних у змішаній акварельно -графічній техніці. На картинах зображені переважно архітектурні пам'ятки нашого древнього міста. Пані Мирославі за допомогою чистої прозорості акварельних фарб та чітких графічних ліній вдалося передати колорит та неповторність нашого міста, відтворити та увічнити на папері найцікавіші та наймальовничіші куточки нашого старого міста, архітектурні пам'ятки різних стилів. Автор поділилася з присутніми спогадами про навчання на архітектурному факультеті, спогадами дитинства, провела історичний екскурс у історію міста, розповіла маловідомі цікавинки з історії Луцька, побутових традицій та звичаїв міщан, було дуже цікаво та інформативно. Представлена експозиція буде цікава як лучанам, так і гостям нашого міста. Запрошуємо всіх поціновувачів та користувачів нашої книгозбірні долучитися до чудового світу мистецтва. Виставка діє протягом квітня місяця у соціокультурному просторі Мистецький.