Літературно-музична імпреза: "Ми єдині - молодь та ЗСУ"

    13 грудня 2023 року у Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки спільно з КЗВО «Луцький педагогічний коледж» - студенти клубу «Всесвіт» (керівник Анатолій Кравець) та вокальна майстерня «Успіх» (керівниця Надія Павлюк) за сприянням регіонального координатора ГО «Крим SOS» Антона Євтушка провели літературно-музичну імпрезу: «Ми єдині - молодь та ЗСУ» для воїнів Збройних Сил.

    Звучали вірші та пісні патріотичної тематики у виконанні студентів клубу «Всесвіт» та вокальної майстерні «Успіх».

    

    На згадку про зустріч та з побажанням перемоги, студенти подарували військовим обереги-браслети, зроблені студентами та працівниками бібліотеки, та в’язані шкарпетки, які передали працівниці Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки. В домашній атмосфері з печивом та цукерками студенти та військові під гітару співали українські пісні.

"З родини славетних". Микола Колесса.

 

6 грудня 2023 року виповнилось 120 років від дня народження Миколи Філаретовича Колесси, видатного композитора, диригента, педагога, теоретика музики. Герой України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, народний артист України, академік Національної академії наук, він впливав на духовність і внутрішню культуру Львова. 

    Майбутній композитор, диригент, педагог і учений народився 6 грудня 1903 року в м. Самборі на Львівщині у сім’ї вчителя гімназії, а згодом видатного українського етнографа, фольклориста, композитора, музикознавця Філарета Михайловича і Марії Іполитівни Колессів. За проханням Миколи Лисенка, доброго друга сім’ї, новонародженого було названо на його честь – Миколою. Ніхто тоді не здогадувався, що разом з ім’ям видатного українського композитора хлопчик багато в чому успадкує і його долю. Окрім Миколи, у сім’ї було ще двоє дітей – Софія і Дарія.

    Музика оточувала маленького Миколку з ранніх літ. Коли йому випов­нилося сім, родина переїхала до Львова, – Філарет Колесса почав викладати у міській академічній гімназії. Сім’я часто бувала на виставах у Львівській опері. А Миколка, навіть іще не знаючи нот, підходив до фортепіано і «відшуковував» мелодії. Власне з мелодією народної пісні прийшов він восьмилітнім хлопчиком до Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка – тоді єдиного українського громадського навчального закладу в Галичині.

Народна пісня надихала юного музиканта, тож не дивно, що свої перші твори вісімнадцятирічний учень гімназії написав на фольклорній основі. Це були «Мазурка» для фортепіано і «Думка» для фортепіанного тріо. Десь тоді у Миколи й зародилася мрія присвятити життя музиці. Але батько надто добре знав долю музикантів, тому наполіг, щоб син отримав належну освіту.

Микола Колесса став студентом медичного факультету Краківського університету. Потяглися нудні дні занять, але він вірив, що незабаром його життя зміниться. Рішення прийшло під час концерту, на якому звучала Дев’ята симфонія Бетховена. Саме після нього Микола наважився сказати батькові, що не може жити без музики. І той його зрозумів!

    Найбільшим задоволенням для митця було творення музики. Він захоплювався народними піснями і обдарував нас обробками лем­ківських, гуцульських народних пісень, вони лягли в основу його Першої і Другої симфоній. Упорядкував збірники народних пісень Волині, Полісся та інших регіонів України.

Микола Філаретович володів унікальним даром – умінням любити! Здавалося, що в кожній людині, яка зустрічалася на його життєвому шляху, він бачив неповторну особистість. Йому пощастило товаришувати з найвизначнішими особистостями ХХ століття.

Композитору належить авторство 1-ї і 2-ї симфонії (1950 р., 1966 р.), «Українська сюїта» (1928 р.), «Симфонічні варіації» (1931 р.), сюїта «В горах», фортепіанні твори: «Картинки Гуцульщини», «Три коломийки», «Гуцульський прелюд», «Про Довбуша».

Високоосвічена, талановита і багатогранна особистість Миколи Колесси віддавна є орієнтиром для молодих музикантів. Він ніколи не шкодував часу, охоче ділився багатим досвідом, випромінював щире розуміння, терплячість і непідробну доброту. Двері його серця ніколи не зачинялись до людей, для кожного він знаходив можливість поспілкуватись, часом – поспівчувати або ж розділити радість.

Народний артист СРСР, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, академік, повний кавалер орденів "За заслуги", кавалер ордена Ярослава Мудрого п'ятого ступеня, Герой України, Микола Колесса виховав цілу плеяду диригентів, знаних далеко за межами України. Серед них: Степан Турчак, Іван Гамкало, Юрій Луців, Євген Вахняк, Тарас Микитка, Богдан Антків, Роман Филипчук і багато інших, а підручник "Основи техніки диригування" й донині залишається настільною книгою для декількох поколінь музикантів. Він залишив після себе багату та цікаву творчу спадщину: дві симфонії, сюїти, "Лемківське весілля", низку камерно-вокальних і камерно-інструментальних мініатюр, хорові композиції й обробки.

"Дай мені, мамо, хустку на згадку"

 

7 грудня відзначається Всесвітній день української хустки. Вона здавна вважалася оберегом та символом патріотизму, свободи та любові. 

Перші хустки, що почали носити українки, мали чистий білий колір. А ось кольорові малюнки прийшли до нас з Туреччини. Зараз деякі бренди повертають моду на хустинки та включають їх у свої колекції.

Хустку, зазвичай, вважають символом прихильності, любові, вірності, прощання та скорботи. Цей незмінний аксесуар є частиною української культурної спадщини. 

Хустка вважалася оберегом для всіх жінок. Незаміжні дівчатка, зазвичай, на голові носили стрічки, квіти, віночки, а от коли вже жінка йшла під вінець, то вона пов’язувала голову хустиною. Цей атрибут оберігав її та її сім’ю. Хустка є символом необхідності.

    Справжня автентична українська хустка, яка була складовою національного вбрання - це хустка з однотонної натуральної тканини, яку вишивали бавовняними або шовковими нитками.

    Хустка була маркером соціального стану жінки. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки — темні, вдови — чорні. Незаміжні дівчата часто вив'язувались вінкоподібно. Хустки свідчили про рівень достатку родини.

     Хустка була основним головним убором.

Жінки носили хустки протягом цілого року. Влітку носили лляні, ситцеві чи шовкові, а взимку — вовняні. В залежності від регіону, жінки використовували різні способи зав'язувати хустки. Наприклад, на Півночі її в'язали під підборіддям, а кінці зав'язували на маківці.

     Можна простежити таку закономірність: у молодих головний убір зав'язували переважно під бороду, а в старих жінок – ззаду голови. У різних областях України жінки та дівчата пов'язують хустку по-різному: фатою, чалмою, під шию, під потилицю, шляпкою, короною, роблять ріжки, вузлик або чіпляють квітку.

    Не зважаючи на «молодість», у свята вже є свої традиції. У цей день проводяться майстер-класи та конкурси на вміння зав’язувати хустинку. Адже тільки в Україні існує декілька десятків технік зав’язування. 

"Волонтер-це вибір". Майстер-клас з виготовлення оберегів-браслетів для передачі воїнам ЗСУ

     Волонтер-це вибір! Сьогодні кожен з нас має зробити свій. Одні- ціною власного життя боронять нашу землю, а решта - мають бути опорою: донатити, плести сітки, готувати та підтримувати. Бо наша сила - в єдності.

    Сьогодні працівники Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки разом з гуртківцями клубу "Всесвіт" КЗВО "Луцький педагогічний коледж" долучилися до майстер-класу з виготовлення оберегів для воїнів Збройних Сил України. З чистими думками та вірою у кожного і кожну, хто стоїть на захисті нашої Батьківщини плели обереги-браслети аби підтримати, розрадити та підбадьорити.

"Друге життя книжки". Майстер-клас з нетрадиційних технік малювання

   А ви знали, що з непотрібних книжок можна створити виріб, який стане вітальною листівкою або прикрасою інтер’єру? 

  Сьогодні у мистецькому просторі Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки  майстриня Ричко Віта Костянтинівна показала нам нетрадиційну техніку малювання на старих аркушах паперу. Кожен виріб мав свою індивідуальність та унікальність.

  Спочатку простим олівцем наносимо ескіз майбутнього малюнка, а потім заповнюємо малюнок  прозорим шаром фарби. Даємо фарбі висохнути, промальовуємо контури та наклеюємо наш малюнок на кольоровий папір. І дивіться яка краса!

"Ренесанс вінілових платівок"

Вінілові платівки…особисто у нас відразу виникають асоціації з патефонами схожею на бутон лілії трубою і тихим поскрипуванням голки, коли мелодія закінчилася. Романтика, ретро, молодість, схід слави найвідоміших музикантів – можна продовжувати ностальгувати далі. Ми ж заглянули глибше в історію автентичного вінілу, і як завжди знайшли переконливі факти, поради та ексклюзивні ідеї зберігання вінілових платівок в сучасному інтер'єрі.

Тонкі поціновувачі продовжують вважати, що аналоговому звукові старомодних платівок властива особлива теплота, життєвість, що не передається цифровим записом. З відмовою від лазерних дисків популярність вінілових записів почала відновлюватися.

30 листопада 2023 року  студенти 4 курсу філологічного факультету ВНУ імені Лесі Українки разом з викладачем Богдан Світланою відвідали відділ літератури з питань  мистецтва Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, де мали змогу ознайомитись з історією виникнення вінілових платівок, дізнатись які вінілові платівки сподобаються кожному українському меломанові та насолодитись  прослуховуванням платівок "Тріо Мареничи", Назарія Яремчука та гурту "Смерічка", класичними творами Бетховена та поспівати разом з виконавцями популярні шлягери.

 

А також дізнатись про цікаві факти та ТОП-5 найдорожчих вінілових платівок, які були продані за шокуючі суми.   

5 фактів про вініл

1.     Альбом групи The Quarrymen (пізніше The Beatles) – найдорожча грамплатівка в світі. Вона в єдиному екземплярі знаходиться у Пола Маккартні і оцінюється в 200 тисяч доларів.

2.   2. У 1977 році у відкритий космос відправили Моцарта, Баха, Стравинського і навіть Чака Беррі. Щоправда всіх разом і на записи золотої пластинки, яка гіпотетично повинна познайомити Всесвіт і інопланетних жителів з музичною історією Землі.

3.   3. До 1903 року платівку записували тільки з одного боку, поки компанія «Одеон» не винайшла спосіб двосторонньої запису.

4.   4. З середини 60-х формат альбому став пріоритетним. На 12-дюймових пластинках містився 40-хвилинна запис, вініл відправляли в строкатий конверт із зображенням виконавця або тематичною графікою, що вигідно вирізняло його на тлі іншої музичної продукції.

5.   5. Основний предмет попиту на вінілі – пластинки Pink Floyd. 

ТОП-5 найдорожчих вінілових платівок, які були продані за шокуючі суми

 Вінілові платівки з підписами музикантів, платівки з обмеженим накладом, або платівки, з якими пов'язані особливі історії створення — це те, що приваблює колекціонерів. Проте серед них існують найкращі з найкращих, — вінілові платівки, які вважаються найдорожчими у світі. Розглянемо цю п'ятірку.

П'яте місце займає платівка з п'ятим студійним альбомом Джона Леннона і Йоко Оно, яка була випущено у 1980 році, якраз на три тижні до трагічної смерті  Леннона «Double Fantasy». В 1999 році її було продано за приголомшливі $150 000, що зробило її п'ятою найдорожчою вініловою платівкою. В 1989 альбом було включено до списку 100 кращих альбомів 1980-х років журналу «Rolling Stone».

На четвертому місці — платівка з восьмим альбомом британського рок-гурту The Beatles, випущеного 26 травня 1967 у Великій Британії, а наступного дня — у США «Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band». У 2013 році американський покупець придбав таку підписану платівку за $290 500. Очікувалося, що цей колекційний предмет продадуть за $30 000, але його остаточна ціна перевищила передбачувану позначку майже в 10 разів.

Трійку лідерів відкриває платівка Елвіса Преслі. Це перший запис американського виконавця, який включає дві кавер-версії: «My Happiness» і «That's When Your Heartaches Begin». Цю рідкісну вінілову платівку купив лауреат премії «Ґреммі» співак і автор пісень Джек Уайт на онлайн-аукціоні в грудні 2015 року за $300 000.

Відомо, що першою копією дев'ятого студійного альбому британського гурту The Beatles, виданого 1968 року на двох платівках, володів барабанщик Beatles Рінго Старр. Свою неофіційну назву «The White Album» отримав через дизайн конверта. Адже в оригінальному вініловому виданні на білому конверті не було ніяких зображень, крім рельєфного, тисненого напису The Beatles. Вінілова платівка з серійним номером «0000001», — копія Старра, була продана за приголомшливі $790 000.

До речі, сьогодні це найвища ціна, яку коли-небудь платили за комерційно випущений альбом. 

«Once Upon a Time in Shaolin» — подвійний альбом нью-йоркського хіп-хоп гурту Wu-Tang Clan. Це найдорожча платівка з коли-небудь проданих — вона була виставлена ​​на аукціон Paddle8 у 2015 році, після чого її придбав колишній голова фармацевтичної компанії «Turing Pharmaceuticals» Мартін Шкрелі за $2 000 000.

Що ж робило цю платівку настільки унікальною? Подвійний LP-екземпляр альбому був виконаний у 2014 році в єдиному екземплярі та зберігався в сейфі готелю Royal Mansour Hotel у Марракеш, Марокко, в унікальному оформленні. Платівка постачалася з контрактом, який передбачав, що вона не може бути комерційно використана до 2103 року.