Піснею народною натхненний

                           135 років від дня народження  українського фольклориста, етнографа, музикознавця Климента Квітки

     Літературно-музична година

4 лютого відбулася літературно-музична година, присвячена 135-річчю від дня народження Климента Васильовича Квітки – одного з тих, хто має заслужене місце в історії української культури XX століття, але про кого незаслужено забули майже всі, крім вузьких фахівців і купки інтелектуалів. Ведуча вечора провідний бібліотекар відділу літератури з питань мистецтв Олена Курило розповіла присутнім про цю постать:

"З’явився він на світ 4 лютого 1880 року в с. Хмелів тепер Роменського району, що на Сумщині. За життя К. Квітка був визнаний етнографом, фольклористом, музикознавцем, котрий зібрав і записав, зберіг для нащадків шість тисяч народних пісень. А ще він зумів за півстоліття активної наукової діяльності в роки царського, а згодом більшовицького панування видати близько сотні наукових праць.

Він вражав своєю енциклопедичною ерудицією, яка дозволяла вченому працювати в галузі порівняльного музикознавства не лише всіх слов’янських, а й  тюркських та угро-фінських народів. Саме тому Климент Васильович по праву займає одне з чільних місць у вітчизняній та європейській етномузикології.

Коли Лесі Українці виповнилось 36 років вона зустріла на літературно-артистичному гуртку Київського університету студента-першокурсника Климента Квітку, палкого збирача народних пісень. Він  був поряд із Лесею протягом п’ятнадцяти років, тобто з часу знайомства до її кончини в 1913-му. Леся його називала Квіточка. А пізніше – Кльоня. Стосунки Л. Українки та К. Квітки видавалися викликом багатьом сучасникам. По-перше, вони кілька років, усупереч тодішнім традиціям жили в громадянському, не освяченому церквою шлюбі. По-друге, він був помітно молодшим за неї. І це викликало спротив навіть у батьків Лесі. Тільки під величезним тиском рідних вони погодилися на церковний шлюб.

Подружжя спільно підготувало до друку і видало три збірники українських народних пісень («К. Квітка, Збірник українських пісень з нотами, гармонізація Бориса Яновського, К., 1902»; «Дитячі ігри, пісні й казки з Ковельщини, Лущини і Зв’ягельщини на Волині. Зібрала Лариса Косач. Голос записав К. Квітка, К., 1903»; «Народні пісні до танцю. З голосу І. Франка та Лариси Косач, списав К. Квітка»).

В останні дні свого життя, покинувши від знесилля свою останню повість, Леся Українка диктувала тексти пісень своєму чоловікові. Найближчим порадником і помічником в музично-фольклористичних студіях та збирані музичного фольклору К. Квітки була його дружина. Достойним, величавим пам’ятником їй стала збірка 1917-1918 року, названа «Народні пісні з голосу Лесі Українки». 225 мелодій нараховується в ній. Тут веснянки та колядки, пісні жниварські, весільні, колискові, історичні, козацькі, рекрутські. У тяжких умовах революційних років видавав К. Квітка цю збірку. Єдиним недоліком видання, як зауважував сам учений, було те, що воно не давало уявлення про людей, від яких Леся перейняла пісні.

1953 року К. Квітка захворів на запалення легенів. 19 вересня, після двотижневої хвороби, його не стало. Він помер у власному ліжку, будучи професором Московської консерваторії. Похований в Москві на Ваганьківському кладовищі.

На перевеликий жаль, подвижницька праця Климента Квітки відкрилася нам, фактично, тільки після його смерті. На початку 70-х років побачило світ видання двохтомника його праць, які вийшли в Москві. Але увійшло в це видання далеко не все, створене видатним ученим. Значна частина його розвідок, статей і рецензій опублікована лише в різних журналах і наукових збірниках, які становлять нині бібліографічну рідкість, багато їх ще й досі перебуває в рукописах. Настав час випустити повне зібрання творів вченого, що принесе велику користь усім, хто веде серйозні дослідження в галузі фольклористики, а також широкому загалові шанувальників народної пісні.

Пісня вимирає, щезає надзвичайної вартості скарб художньої народної творчості. Саме тому потрібно, хоч зараз звернути на це сумне явище пильну увагу. Треба зібрати найкращі сили по музичній етнографії, організувати їх в наукову колегію, і найшвидше рятувати те, що ще не щезло. За таке діло повинна взятись держава, саме за таку справу боровся Климент Квітка"

На заході виступила Комзюк Віра Михайлівна - завідувач Колодяжненського музею Лесі Українки, Заслужений працівник культури України, Почесний краєзнавець України. 

Про творчість знаного фольклориста та музикознавця розповіла також Пушкар Наталія Юхимівна - український історик, музеєзнавець, лесезнавець, Почесний краєзнавець України, лауреат Волинської обласної премії імені Миколи Куделі.

Балладу "Ой у полі жито" записану Климентом Квіткою з голосу Лесі Українки виконав студент Волинського державного училища культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського Парфелюк Ігор.

Видатний портретист

150 років від дня народження російського художника

В.О.Сєрова

Художник – ілюстратор

110 років від дня народження українського художника

М.Г.Дерегуса

Знавець людської душі

150 років від дня народження французького художника

Анрі Тулуз-Лотрека

Один з бойчукістів

120 років від дня народження українського художника

Івана Івановича Падалка

Через терни до зірок

140 років від дня народження російського художника
Миколи Реріха

Книга в житті жінки

30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек

 В бібліотеках переважно працюють жінки. І можна сказати, що майже кожна обрала цю професію через свою любов до книги. І в кожної склалася думка, що читати книги полюбляють усі. Але, на жаль, це далеко не так. Декілька днів тому я почула від молодої дівчини: "Я все життя жила без книг, проживу і далі". Це мене не образило, а здивувало. Невже люди не розуміють, що саме з книг, навіть з художньої літератури, можна дізнатися про важливі, цікаві і розумні речі. Я не хочу переконувати всіх в цьому, а пропоную переглянути презентацію творів митців, які відобразили  почуття жінок, коли вони читають. І це вражає!

Обличчя української історії

120 років від дня народження українського письменники, кінорежисера

О.П.Довженка

 Літературно-мистецький вічір

Біографія великої людини - незвичайне явище. Справді, скільки повчальних фактів, гідних наслідування, можна почерпнури з життя видатних митців. До таких людей належить письменник, який став гордістю української літератури та явищем у світовому кінематографі - Олександр Петрович Довженко. З його іменем пов’язана особлива сторінка в історії української культури. Він приніс їй світові славу кінофільмами "Звенигора", "Арсенал", "Земля". Його заслужено вважають "першим поетом кіно". Романтичний пафос, віра в людину, її високе призначення на землі втілені і в його літературних творах.

11 вересня відбувся літературно-мистецький вечір "Обличчя української історії", присвячений 120-річчю від дня народження Олександра Довженка. Ведуча,  провідний бібліотекар відділу літератури з питань мистецтва Олена Курило розповіла  учням 10-11 класів луцьких загально-освітніх закладів про основні етапи життя і творчості видатного митця.

За своє творче життя Олександр Довженко поставив 12 ігрових і документальних фільмів, автобіографічну повість "Зачарована Десна", понад 20 оповідань і новел, ряд публіцистичних статей і теоретичних праць, присвячених питанням кіномистецтва. Іменем режисера названа Київська студія художніх фільмів, вулиці багатьох міст. кінотеатри. Встановлено премію імені О.П.Довженка.

Графиня з Куткора

                                  90 років від дня народження української художниці

С.П.Караффи-Корбут

Складне, переповнене творчою працею, несподіваними інтимними перепадами життя Софії Караффи-Корбут нагадує великий, щільно намотаний клубок з багатьма обірваними нитками. Своїми радостями й стражданнями художниця засвідчила, якою незбагненно великою силою є Любов, як здатна вона змінити людину, пробудити в ній велетенську життєву енергію й творчу потугу. Очевидно, що у житті все взаємопов’язане і взаємозалежне. Щоб народилися мистецькі шедеври, треба було пережити не тільки радісні, а й гіркі дні, муки розчарувань, невимовно тяжкі роки самотності.

Родинна вишивка

 

Виставка мистецьких робіт родини Радавців.

Вишивка - класичне українське народне мистецтво. Це улюблений і здавна поширений різновид народної творчості. Адже для вишивання не потрібно складних пристосувань. Колись за кількістю й довершеністю вишитих рушників, сорочок, скатерок, які дівчина підготувала до свого весілля, судили про її працелюбність.

Мистецтво прикрашати тканину вишивкою дуже популярне і в сучасному світі. Вишивка стала своєрідним брендом сучасного рукоділля, вона переживає новий розквіт, нею захоплюються все більша кількість людей, незалежно від віку, статусу і вибраної професії.

Унікальність цієї виставки в тому, що тут презентуються аматорські роботи однієї родини _ Радавців: Ольги Кириченко, завідувачки відділу документів іноземними мовами, її сестри бібліотекаря відділу міського абонементу Ірини Пантолік та вироби із домашньої скарбнички мами та бабусі. В їхньому доробку вишиті рушники, обруси, чоловіче та жіноче вбрання. Прабабусині рушники, як, наче оберіг, передаються з покоління в покоління. В експозиції виставки представлено близько 40 робіт. Головне тут не кількість. Головне - любов до народного мистецтва, відтак і до самого народу і, зрештою, до України з її нелегкою історичною долею. Вишивають у нашій книгозбірні багато, (це, очевидно, заложено генетично в українців),  але так інтенсивно, як вишиває Оля, мабуть ніхто. В жодному разі, ми  не чули не від кого, "хочеться вишивати, аж руки «сверблять».   І те, і те, і те…" Справжня «пчілка» нашої бібліотеки. Енергійна, ділова, доброзичлива, щедра душею –  характеристика поверхнева, побіжна, а за нею ще й майстерність вищого ґатунку.

Оля – людина сумлінна і відповідальна – завжди в праці, завжди в клопотах, в турботах про близьких, рідних. Дві доньки – красуні (Інна – джаз-вумен, відома у Луцьку джазова співачка, вона займається науковою роботою. Красива і розумна – ідеальна жінка. Юля, не менш талановита, подарувала родині маленьке щастя – Марка). І звідки береться в неї сила і натхнення до творчості. Завжди виникає повага до  людей, які виконуючи свої щоденні обов’язки, не погрузли в побуті та сірих буднях. Є жінки швидкі в роботі, вони встигають все. Надійне коріння, базові цінності, як відомо формуються в родині, особливо в тій, де панує  сімейна злагода.

 Бажаємо колегам творчої наснаги, щастя, вірності друзів, удачі, добробуту, шани і любові всіх, хто оточує.

 Хай Бог дарує цій родині довгі літа, здоров’я. Вони всі того варті.

ВСІМ МИРУ!!!

Багатообразний світ художника

170 років від дня народження російського художника

І.Ю.Рєпіна

                 Видатний російський художник-реаліст українського походження Ілля Юхимович Рєпін прославився портретним, історичним і побутовим живописом. Без сумніву, переважна більшість глядачів зразу назве автора  найвідоміших  робіт "Бурлаки на Волзі" та "Запорожці".

Живописець танцівниць

180 років від дня народження французького художника

Едгара Дега

Книжкова виставка

Едгар Дега вважається одним з основних представників імпресіонізму, хоча насправді його з цією групою художників дуже багато розділяло. У Дега завжди був незалежний стиль, його, на відміну від більшості імпресіоністів, не залучали пейзажі. Найбільшою художньої пристрастю Дега було зображення життя танцівниць - він малював і ліпив їх фігури протягом 40 років свого творчого шляху.

«Мене називають живописцем танцівниць», - писав Дега. Його ранній шедевр «Репетиція» дозволяє оцінити всю унікальність створених ним образів балерин. Дега відмовляється від зображень зірок балету, виблискуючих на залитій світлом сцені, і показує нам закулісне життя паризького театру Опера, танцювальний клас, де юні танцівниці проводять репетицію під керівництвом досвідченого майстра-педагога.

Тим часом, життя не надто благоволила живописцю - з ранніх років він мав серйозні проблеми із зором, а в старості практично осліп. Втім, творчості він не залишив, поступово переключившись з власне живопису на скульптуру. Останні свої земні роки майстер провів у сумній самоті, хоча в цей час вже був повсюдно визнаний як геній сучасного мистецтва.