Валерій Маренич: творчий портрет

        Мистецька година, присвячена 

        70-річчю від дня народження

         народного артиста України

Валерія Маренича

1 січня цього року відзначив свій ювілей Валерій Петрович Маренич – легендарна творча особистість, учасник уславленого за межами Волині вокального тріо у складі Антоніни, Світлани і Валерія Мареничів. Дата народження колективу при Волинській обласній філармонії – 1974 рік. Визнання до самобутнього колективу прийшло в кінці 70-х років, після концерту на сцені столичного Палацу культури "Україна". Небувалий успіх виступів тріо зумовила неповторна манера виконання, звернення до багатющої скарбниці українського мелосу, а також новаторське виконання пісень сучасних композиторів. Візитівкою стала пісня "Тиша навкруги" на слова і музику Олександра Богачука. Тріо Мареничів як послів української культури радо сприймали під час гастролей в різних країнах світу. 1979 року подарунком шанувальникам стала грамплатівка. Того ж року Мареничам присвоїли звання заслужених артистів УРСР. А 8 лютого 2003 року їм присвоєне звання народних артистів України. 

         Після розпаду тріо з 2005 року Валерій Маренич продовжує творчий шлях самостійно. Він – не лише соліст, але й автор власних пісень на слова Тараса Музичука, Петра Маха, Йосипа Струцюка, Віри Іващенко. Добір текстів свідчить про патріотичну позицію митця, його занепокоєність проблемами життя сучасної України. 

       Мистецька година, яка відбулася 12 січня у відділі літератури з питань мистецтва, засвідчила, що волиняни пишаються, що поряд з нами живе людина-оркестр, митець високого громадянського гарту, що уособлює цілу творчу епоху – Валерій Маренич. На жаль, за станом здоров’я Валерій Петрович не зміг завітати до бібліотеки. Тож бажаємо йому міцного здоров’я, доброго гумору та творчої наснаги!

Провідник духовності

120 років від дня народження українського художника

Василя Касіяна

Василь Ілліч Касіян прожив довге, багате на події життя. Про нього вже багато написано і ще немало напишуть. Справою усього життя митця стала праця над Шевченкіаною: це п’ять великих циклів оформлень та ілюстрацій до "Кобзаря", до окремих видань "Наймички" та "Гайдамаків", десятки видатних станкових творів, ілюстрації до "Тарасових шляхів" Оксани Іваненко, плакати і листівки, наукові дослідження і впорядкування та робота відповідального редактора академічного видання мистецької спадщини геніального поета. За цю працю Василь Касіян перший серед художників став лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка.

  У книжковій графіці сотні гравюр присвятив художник ілюструванню творчості Івана Франка, Лесі Українки, Миколи Гоголя, Михайла Коцюбинського, Архипа Тесленка, Ольги Кобилянської.

  "Є на світі найбільша справжня радість, яка дає спокій і духовне здоров’я, – це розуміння того, що задумана справа вдалася, і що вона необхідна суспільству, виховує в ньому любов до правди, добра і краси, робить людей щасливішими". Так записав у своїй книзі про пережите Василь Касіян. 

  У відділі літератури з питань мистецтва діє книжкова виставка, присвячена ювілею художника, на якій розміщені спогади про Касіяна його сучасників, статті з періодичних видань, графічні роботи митця.

Життя в рожевому кольорі

100 років від дня народження французької естрадної співачки
           Едіт Піаф
       Книжкова виставка

Її ім'ям названа одна з площ Парижа. Тут є пам'ятник великій Едіт і її музей. У 20 столітті Едіт Піаф була однією з найпопулярніших французьких співачок. Дитя паризьких вулиць, вона принесла на естраду мотиви, які наспівували на околицях столиці та в кабачках на Монмарті, в метро та в черзі на стоянках автобусів. Свої пісні Едіт Піаф виконувала зовсім по-особливому, так могла співати лише  вона одна. Іноді її пісня була привітною і ласкавою, іноді звучала іронічно, але найчастіше – трагічно. Звертаючись до глядача, Едіт говорила про невдачі кохання, про нерозділене почуття, про драму самотності. І завдяки голосу, що брав за живе, її пристрасть, її біль ставав болем тих, хто її слухав.

Життя Едіт Піаф відома в першу чергу за її власними книгам: «На балу удачі», що вийшла в зеніті її слави, і «Моє життя», опублікованій посмертно. Книги ці, відокремлені п'ятьма роками, ведуть одна з одною жорстоку суперечку. У другій книзі історія Попелюшки, якій на балу посміхнулася удача, обертається страшної передсмертної сповіддю. І разом з тим автобіографічні твори Піаф доповнюють один одного і, незважаючи на протиріччя, створюють цілісний образ великої актриси.

Запрошуємо переглянути книжкову виставку, присвячену столітньому ювілею цієї  відомої співачки.  У вас є можливість переглянути книги про її життя. Хочите заспівати пісні з репертуару Піаф? На виставці  представлені їх нотні видання. 

Велет фінської музики

150 років від дня народження
     Яна Сібеліуса
   Книжкова виставка

Все життя фінського композитора Яна Сібеліуса була в музиці, а вся його музика присвячена батьківщині. Сібеліус оспівав сувору північну природу вітчизни, національний характер її народу, його поетичні уяви і стародавні епічні сказання. Навколо було багато творчих спокус, однак Сібеліус завжди йшов своїм шляхом, шляхом вимогливого, що шукає, глибоко правдивого композитора-реаліста. Сібеліус не тільки великий композитор Фінляндіі, але й один з найбільших майстрів світового музичного мистецтва, який вписав в його історію велику і самобутню главу.

«Країною тисячі озер» називають Фінляндію. На березі казково красивого озера Туусула в невеликому селищі провів Сіеліус більшу частину свого життя. У постійному спілкуванні з природою і національним побутом черпав він своє творче натхнення.

Творчість Сібеліуса різноманітно за жанрами. Але ім'я найвизначнішого представника світового симфонізму створили його оркестрові твори. Ян Сібеліус написав сім сімфоній – своєрідних інструментальних драм, різних за емоційно-образним змістом, але єдиних за стилем

Ян Сібеліус прожив довге життя. Коли йому виповнилося 90 років, цей день в Фінляндії став загальнонародним святом. Багато написано про Сібеліуса. І кожен автор прагнув підняти завісу з «таємниці мовчання» його в композиторській діяльності в останні 30 років життя. Таємниця це? Задовго до кінця шляху, чи не на половині його, замовк Россіні. Шістнадцять років мовчання відокремлює «Отелло» Верді від «Аїди». Останні чверти століття свого життя провів Глазунов у творчій безмовності, зрідка перериваючи новими  творами, на жаль, які не прикрасили його шлях.

« Симфонія повинна бути з початку і до кінця музикою »- так писав Ян Сібеліус. І в цих словах ховається в деякій мірі  відповідь, чому 30 років натхненний співак Фінляндії, майже не торкався  нотного паперу.

Художня спадщина Сібеліуса завжди буде говорити людям про красу і емоційне багатство фінського мистецтва. Звучання його натхненних сімфоній і пісень завжди привертатиме мільйони сердець. У відділі літератури з питань мистецтва ви можете прослухати записи на грамплатівках всіх 7 симфоній Сібеліуса у виконанні Великого симфонічного оркестру, диригент Геннадій Рождественський. Запрошуємо також переглянути книжкову виставку, присвячену цьому композитору.

Ми вільні – бо ми сильні

     Відкриття виставки картин Олени Звягінцевої

Відтепер 14 жовтня ми святкуємо День захисника України. Назва цього популярного в народі свята говорить сама за себе.  Захист своєї Вітчизни від зазіхань з боку тих, хто час ві часу намагається загрожувати державним засадам будь-якої країни – свята справа. Вона вимагає від людей сміливості, честі та відваги, дуже часто величезної самопожертви і колосальної самовіддачі.Історичні умови буття українського народу породили самобутній феномен – козацтво. Воно втілювало в собі фізичне і духовне здоров’я нації, інтелектуальну силу, життєздатність, оптимізм і енергію. Це була об’єднана, згуртована, ідейно і духовно зцементована, суворо дисциплінована сила, яка очолювала боротьбу проти чужеземних ворогів.

  Сьогодні ми багато згадуємо про героїчні часі кохацтва та покладаємо великі надії на його відродження. Козацтво для нас – це символ всього самого найгероїчнішого, найсвітлішого, що було в історії України, це – символ України. Козак – це герой, метою життя якого є встановлення справедливості, щастя і спокою для його Батьківщини, який ладен віддати своє життя і частку за часткою за процвітання України. 

   Завдяки творам класиків української літератури та їх зображенню в образотворчому мистецтві, до козацтва у нас особливе ставлення. Образ козака набув у масовій свідомості настільки героїчних та одухотворених рис, що професійним історикам залишається лише дивуватися. Найдавніші зображення козаків знаходимо на печатях, гербах і гравюрах того часу. Майстри пензля, починаючи з кінця ХVIII ст. і до початку ХХ ст. зверталися до теми козацтва. Тема українського козацтва знайшла широке втілення і у роботах українських художників ХХІ ст. Як пише сучасний український худождник Ігор Бежук:"Бажання малювати на історичну тематику – результат понад двадцяти років незалежності. Попри все, митці починають розуміти, що в нас є про що малювати". 

   Отож, автор представленої виставки "Будемо вільні, бо ми сильні" Олена Зягінцева звернулася саме до малювання портретів козаків. Олену в бібліотеці добре знають. Це вже не перша виставка її робіт. Улюбленим жанром мисткині є портрет. Картини не є жанровими, на яких зображуються якісь події. Це образні портрети козаків, наповнені символічним змістом, характером. Коли художниця творила, то вкладала в кожен образ душу, передавала свій настрій і переживання. На полотнах зображені козаки, не просто ті славні воїни, що колись воювали за свою державу, а показані в сучасному осмисленні. Козак, як символ непереможної сили волі, незламності духу, сакрального змісту і сутності захисника воїна.  На експозиції представлені образи простих козаків-воїнів. Автор наче спеціально не зображує на полотнах славетних гетьманів, щоб показати більшу значимість простих козаків, які були і є захисниками бідного народу. Воїнство козацьке завжди було увінчене славою і сьогодення доводить нам – козацького роду нема переводу!

Ніжний шелест сторінок

Жінка завжди була Музою для будь-якого творця. Саме любов і пристрасть стали основою написання великих картин, віршів, романів та музичних творів. Багато шедеврів просто не з’явилися на світ, якби не було поруч жінки. Водночас жінка сама може бути письменником, політиком, лікарем, вчителем, юристом. Важко уявити успішну сучасну жінку без книг. Читання допомагає розвиватися та вдосконалюватися. Для когось – це частина робочого процесу, для когось – засіб релаксу, а для когось книга – є професія. 

Проте, не завжди жінка мала доступ до книг. Історично склалося так, що книгописання та грамота спочатку були виключно чоловічими справами. Відтак, навіть переважно жіноча професія – бібліотекар – раніше належала лише чоловікам.Особливою тягою завжди вирізнялися жінки вчені, мудрі, начитані. Все частіше великі художники зображували своїх муз за читанням. Одним з перших таких митців став Рогір ван дер Вейден, який зобразив Марію Магдалену із книгою ще у 1445 році. Далі були: Аньоло Бронзіно, Герард Доу із відомим "Портретом матері Ремрандта", Клод Моне, Едуард Мане, Пабло Пікассо, П’єр-Огюст Ренуар, Жан-Оноре Фрагонар, Іван Крамськой, Ілля Рєпін, Валентин Сєров, Микола Пимоненко, Анатолій Насєдкін та багато-багото інших. 

Тож, у Всеукраїнський день бібліотек у відділі літератури з питань мистецтв для студентів Луцького педагогічного коледжу проведено перегляд образотворчих матеріалів, на яких зображена жінка з книгою.

Творчі обрії

170 років від дня народження українського драматурга і актора

      Івана Карповича Карпенко-Карого
               
                                    Книжкова виставка

Цілу плеяду чудових митців – М.К.Садовського, П.К.Саксаганського та М.К.Садовську-Барілотті – дала українському театрові славнозвісна родина Тобілевичів. З неї походить і український драматург та актор Іван Карпович Карпенко-Карий. Він створив чимало талановитих образів у власних п’єсах і в п’єсах інших українських драматургів. В його п’єсі "Суєта" з уст персонажа Івана Барильченка звучать такі слова: "...Сцена ж – мій кумир, театр – священний храм для мене!" Саме під такою назвою пройшов вечір в бібліотеці, підготовлений працівниками міського абонементу. Відділ літератури з питань мистецтва організував книжкову виставку до ювілею цього драматурга та актора. Література, присвячена І.Карпенкові-Карому, досить значна. Але ще значніша ціла бібліотека з творів самого драматурга. Тут і численні видання його творів, серед яких є й багатотомні. Про життя і творчість Карпенко-Карого написано чимало. Спільними зусиллями літературознавців і театрознавців чітко визначене місце, яке він зайняв в українській культурі свого часу. Окрему групу матеріалів, які проливають яскраве світло на творчу особистість Івана Карповича і містять величезний фактаж для його біографії, становлять спогади. Власне, спогади сучасників передували появі наукових досліджень життя і творчості великого драматурга й актора і тривалий час, поки дослідники не стали сягати до архівних джерел, були майже єдиним джерелом для висвітлення його біографії. Пропоную вашій увазі книгу "Спогади про Івана Карпенка-Капрого. – Київ: Мистецтво, 1987.–184 с."

  Заслуги Івана Карповича перед українською театральною культурою величезні, і пам’ять про нього через його яскраві літературні твори передаватиметься ще довго з покоління в покоління.

.

Перерване життя

140 років від дня народження українського художника
                       Олександра Мурашка

                           Книжкова виставка

"Олександр Олександрович Мурашко належить до тих небагатьох українських митців межі ХІХ – ХХ століть, значення і роль яких чітко усвідомлювали вже його сучасники", так розпочанається монографія Лариси Членової "Олександр Мурашко. Сторінки життя і творчості", яка побачила світ вже після смерті автора в 2005 році. Ця книга створювалася протягом багатьох років. Вона – плід роздумів про творчість і долю видатного живописця, життя якого було злочинно перерване кулею на траєкторії творчого злету. Були такі часи, протягом 30-40-х років минулого століття, коли ім’я Олександра Мурашка майже не згадувалося. І навіть у 1950-ті роки, коли знову виник інтерес до спадщини митця, експонування його творів обмежувалося лише тими реалістичними творами, що вважалися для того часу прийнятнішими. 

 Творчість Мурашка пов’язана переважно з Києвом, де він жив і працював. Тут знаходяться майже всі його твори. Більшість з них зберігається в Національному художньому музеї України.  Але не охоплює усієї його живописної спадщини. Поза полем зору лишилися кращі картини, демонстровані на міжнародних виставках, починаючи з 1909 року. Вони опинилися за кордоном у приватних колекціях і галереях Нью-Йорка, Будапешта, Німеччини тощо. Місцезнаходження цих творів встановити поки що не вдалося. Уявлення про них складалося на основі багатьох відгуків закордонної преси, яка не обминала їх своєю увагою.

  Творчість Олександра Мурашка викликає дедалі більше зацікавлення науковців, сучасного глядача. Не зникає інтерес дослідників щодо визначення його ролі не тільки в національному, а й у європейському художньому процесі. Твори митця збагачують духовно, випромінюють нев’янучу красу і життєву енергію, над якими не владен час.

Журнали з мистецтва

Чи ви знаєте які періодичні видання можна переглянути в бібілотеці?  Тільки у відділі літератури з питань мистецтва є більше 20 назв журналів. У вас є прекрасна можливість долучатися до мистецтва в сучасному виконанні, занурюватися в історичні епохи, адже все це можливо у відділі літератури з питань мистецтв, переглядаючи цікаві журнали з дизайну, інтер’єру та архітектури.

 Журнал "Антиквар" адресований тим, хто цікавиться предметами старовини, є колекціонером або дилером, хоче поповнити свої знання як збирача, познайомитися з ринком антикваріату в Україні та за кордоном. На відміну від інших видань на цю тему, цей журнал розглядає будь-який вид колекціонерства через призму ринку, розглядає реальні ціни на антикварні та колекційні речі.

Журнал "Архидея" – це  видання, яке спеціалізується на інтер’єрах, новинках дизайну, мистецтві декрорування. Видається з жовтня 2002 року. Є своєрідним майданчиком для демонстрації робіт архітекторів, декораторів, дизайнерів. Крім того, журнал публікує репортажі з найбільших меблевих виставок. Орієнтований як на професіоналів, так і на тих, хто прагне отримувати максимум інформації у галузях інтер’єру, дизайну й декору. На сторінках журналу знаходять своє відображення все нове, унікальне, ексклюзивне, створене в архітектурному та дизайнерському світі.

Якщо вас дійсно цікавить дизайн та архітектура, журнал «Салон» надасть вам саму «смачну» інформацію. В журналі ви завжди можете читати і дивитися щось нове. А кожний новий номер знайде чим вас здивувати. У авторів журналу є і досвід, і база, і постійні читачі, в числі яких імениті дизайнери та архітектори.

Журнал «Салон» створений, щоб ви не просто цікавилися мистецтвом і творчістю, але стали до нього ближче, а краса і стиль –  доступними.

Дизайн - це творчість, це талант, це професіоналізм і неординарне мислення. «Салон» - журнал про дизайн інтер'єру №1 в Україні! Пориньте у світ, де панують дизайн та архітектура. Журнал «Салон» стане вірним путівником для вас в цьому дивовижному світі.

Спеціалізований журнал "Керамика: Стиль & Мода" представляє безліч стильних інтер'єрів житлових і громадських місць, інтер'єри будинків відомих людей, новини різних виставок і просто розповідає і показує модні і стильні речі.

Знімки інтер'єрів супроводжуються коментарями провідних фахівців відомих салонів, магазинів, фабрик, будівельних підприємств.

Журнал пропонує статті про особливості обробки та оформлення різних приміщень, поради та рекомендації, оглядову, аналітичну та іншу корисну інформацію для тих, хто будує і ремонтує, а також інтерв'ю, репортажі з архітекторами і дизайнерами для широкого кола споживачів і фахівців.

Журнал інформує українського споживача про всі новинки динамічного розвитку ринку керамічної і сантехнічної продукції.

Ада Роговцева. Свідоцтво про життя.

Цю книгу користувачі не раз запитували в нашому відділі. І ось нарешті ми  отримали її, назва якої "Ада Роговцева. Свидетельство о жизни"! Як пише в передмові до книги Валентин Гафт: "Це не щоденник, не повість, не роман, не оповідання, не пісня, не живопис, не сценарій... Це не режисерська розробка історії життя однієї актриси. Це, вибачте, перемога! Це – "свято со слізьми на очах"..."

"Згадувати про мене будуть по-різному" – це пише вже в книзі сама Ада Миколаївна. Глядачі завжди ставилися до цієї актриси з любов’ю, повагою, з захопленням переглядали фільми, вистави з її участю. Можна сказати, що Ада Роговцева є глядацькою улюбленицею декількох поколінь. Тому не випадково, що  виникає інтерес до особистого життя актриси поза сценою. Книгу Ада Миколаївна починає з самого початку свого народження. Багато довелося їй пережити і різні люди були поруч. Але, як пише Валентин Гафт "І що це за серце...воно не просто пам'ятає, воно приймає участь у всьому, воно і пише про все з кров'ю". В книзі багато світлин з життя Ади Роговцевої, які читачі побачуть вперше. Отож, пропуную прочитати цю книгу і дізнатися більше про талановиту актрису і чудову людину.

Святкуємо ювілей!

Волинській державній обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки – 75 років від дня заснування. Багато це чи мало? З погляду історії – це невеликий проміжок часу. Втім, коли стільки років виповнюється бібліотеці – справжньому храму духовності і добра, ставлення до цієї цифри зовсім інше. Знання історії взагалі, історії бібліотек зокрема, усвідомлення кожною бібліотекою своїх коренів допомагає вписатися в нову реальність, утвердитися, показати, яка значуща і цікава її історія, які непересічні особистості присвятили їй своє життя, довести важливу і очевидну істину: бібліотека – це соціальний інститут, що концентрує у своїх фондах інтелектуальні ресурси людства, створені упродовж тисячоліть, у всі часи затребувана як головне джерело знань, як осередок просвітництва, культури та інформації. І беззаперечним є факт, що немає людини, яка отримала будь-яку ступінь освіти, не скориставшись послугами бібліотеки.

Саме історія нашого життя представлена на виставці світлин "Працюємо. Святкуємо. Відпочиваємо".

Бібліотеки завжди були чимось більшим, ніж 

просто зібрання книг, газет. журналів – вони були і залишаються центром життя спільноти, центром духовного життя, теріторією культури, місцем, де крім знань та інформації, люди отримають можливість реалізуватися через особисті творчі зустрічі-презентації або художні виставки. Якщо людина не побуває усередині приміщення бібліотеки, то навіть уявити не може які цікаві проекти розвиваються і яка кількість людей приймає в них участь.

 Навіть до цього ювілею у відділі мистецтв організована виставка "Творимо красу власними руками", яка демонструє творчий доробок працівників бібліотеки, серед яких є прекрасні майстрині народної вишивки, в’язання. Таким чином ми доводимо, що бібліотекарі не лише майстри своєї справи, а й люди з різнобічними вподобаннями, талантами.

Обранець сцени

175 років від дня народження українського драматурга, актора, режисера
  Марка Лукича Кропивницького
  Літературно-мистецький вечір

«Велетень         національної культури», –           так оцінювали багатогранну      діяльність Кропивницького сучасники, таким він і  є в  нашій пам’яті.    Його    ім’я    і    сьогодні    у    сузір’ї найславетніших      імен.   Народився     майбутній     корифей українського    театру   Марко    Лукич    Кропивницький   25 квітня     (7 травня за новим стилем)   1840     року   в       селі Бежбайраках     на        Херсонщині            (тепер – село Кропивницьке        Кіровоградської    області)    в     сім’ї управителя поміщицького маєтку. На професійну  сцену (ясна річ,  російську,   оскільки  українських  труп    взагалі тоді     не існувало)  Марко  Кропивницький      прийшов   восени  1871  року.  Коли  ж   були    дозволені   вистави   українською   мовою,   він  утворює   перший      професіональний український театр і вже до смерті не розлучається зі сценою,  віддаючи їй   свій    досвід, талант,   свою    виняткову    енергію   і    воістину   титанічну   працю.   Заслуги   Марка Кропивницького неоціненні: за час   своєї творчості    він написав   понад сорок   п’єс; у його   трупах виховано   майже    сто високопрофесійних   акторів і   двадцять  режисерів.    Помер   Кропивницький   1910    року  в  потязі,  повертаючись    до   свого   улюбленого     Затишку   з    гастролей у Одесі.      Поховано драматурга в Харкові на старому цвинтарі.

Розпочався вечір піснею «Соловейко», слова і мелодія якої належать  Кропивницькому, у  виконані  викладача 

Луцької  музичної  школи  імені  Фредерика  Шопена

  Ірини Котлицької. 

Ведуча     вечора       розповіла присутнім   про життя    і творчість митця. Розповідь доповнювала презентація,а чудом     збережений запис  голосу  Марка Кропивницького полонив     слухачів своєю майстерністю виконання поезії Тараса Шевченка.    До вечора була   підготовлена  книжкова виставка, яка   мала   таку   ж назву,  що і вечір. На виставці були представлені драматичні твори митця, нотні записи його пісень,   а    також     книги     зі спогадами про актора і статті з періодичних видань.