Зустріч з вихованцями Крупівської школи-інтернату

     Виставку "Торкаючись, бачу: великі українці", представлену у відділі літератури з питань мистецтва, відвідали вихованці Крупівської школи-інтернату для дітей з вадами зору.

     Діти із задоволенням долучились до прослуховування аудіо-записів, що супроводжують кожну скульптуру. Час, проведений із користю, пролетів непомітно!

     Наприкінці, бібліотеці було подаровано "Православний Молитовник", надрукований шрифтом Брайля.

Колишися, колисонько

   

  Пісня - один із найдавніших і найулюбленіших видів усної народної творчості  Здається, всю щедрість обдарувань, всю красу і благородство душі, всю ніжність і ласку, весь високий і гордий політ думки вклали протягом століть у свої пісні легіони безіменних народних поетів та співців. Мати і дитя - це найпрекрасніший образ із загальнолюдської скарбниці духовності. Їх душі і серця зливаються у перших піснях, які чує дитина.

    31 травня 2016 року у відділі літератури з питань мистецтва Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки відбулася музична композиція "Колишися, колисонько", присвячення міжнародному Дню захисту дітей.

        Про колискові пісні на Волині захопливо розповіла краєзнавець, етнограф, фольклорист, лауреат обласної премії імені Миколи Куделі, імені Василя Кмецинського та Почесний краєзнавець України Олександра Павлівна Кондратович.

       Зворушливі колискові прозвучали у виконанні студентів Луцького педагогічного коледжу та студентки ВДУКіМ імені І. Ф. Стравінського Мар'яни Мосійчук.

Жайворонкова пісня

12 травня 2016 року у відділі літератури з питань мистецтва Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки відбулася літературно-музична година з нагоди 180-річчя від дня народження українського поета і композитора Сидора Івановича Воробкевича.

Як і Юрій Федькович, цей великий і славний буковинець почав трудитися на ниві української культури на початку 60-х років ХІХ століття. Залишена ним спадщина велика за обсягом: більше тисячі віршів, сотні музичних композицій, десятки оповідань і нарисів, кільканадцять драм, комедій і опереток, підручники співу й музики, та інше. Воробкевич один із перших у світі почав писати музику на слова Тараса Шевченка.

Перший фаховий музика на західноукраїнських землях, він постійно удосконалював свою майстерність і в той час не мав собі рівних. Першу і єдину поетичну збірку Сидора Воробкевича „Над Прутом” видав у 1901 році Іван Франко. Також друкував твори письменника на сторінках чернівецької газети „Буковина” Осип Маковей.

У підготовці заходу було використано відео-матеріали, аудіозаписи та фотографії. Були присутні студенти Луцького педагогічного коледжу. Висвітлювали подію представники Волинського телебачення.

Чудова альтернатива суботньому відпочинку

7 травня 2016 року у відділі літератури з питань мистецтва Волинської ДОУНБ ім. Олени Пчілки за підтримки 

ГО "Брейншторм" відбулися настільні ігри. 

Чудова альтернатива звичному суботньому відпочинку! Годі витрачати життя блукаючи просторами Інтернету, беріть друзів та подруг та гайда всі в бібліотеку грати настільні ігри!

В нашій колекції: 
«Dobble» 
«Блеф» 
«Манчкін» 
«7 чудес»
«Кінгсбург»
«Dixit»
«Цитаделі»
«Джанга»
«Повелитель Токіо»
«Запретная пустыня»
«Uno» 

Список постійно доповнюється, приносьте свої ігри, пояснюйте правила та будемо грати! 

Торкаючись, бачу: великі українці

13 квітня у відділі літератури з питань мистецтва відкрилася виставка скульптурних портретів визначних постатей нашої держави. Унікальність цієї виставки полягає в тому, що вона дає можливість показати назрячим як виглядали найвидатніші особистості української культури та науки. Біографія про кожну особистість (скульптуру) озвучена через аудіомедійний засіб.

Виставка буде експонуватися до 23 квітня 2016 року. 

Її пісня лунає зі сцени

145 років від дня народження української поетеси 

Лесі Українки

Свою драму-феєрію Леся Українка назвала "Лісовою піснею". І дійсно, в ній, як у справжній пісні, поетичне слово невіддільне від музики. Втілення у сценічне існування літературного твору – складне завдання. Проте драма-феєрія Лесі Українки "Лісова пісня" неначе створена була саме для такого втілення. В одному з своїх листів Леся Україка писала: "Якесь у мене роздвоєне почуття щодо сеї поеми; я б хотіла бачити її на сцені і боюся, не "провалу" боюся, а переміни мрії – в бутафорію". 

 У 40-50-х роках ХХ століття в українському мистецтві був справжній сплеск цікавості до цього твору. Було написано кілька її музично-сценічних інтерпретацій. Хоча, переглянувши літопис вистави "Лісова пісня" з книги Бориса Зюкова "На сцене и экране – Леся Украинка", можна довідатися, що в 1918 році режисером Олександром Загаровим в держдрамтеатрі у Києві було перше втілення твору на сцені. У 1946 році Михайло Скорульський написав балет "Лісова пісня", пізніше також балет створив С.Жуковський. Ще одним виявом захоплення твором української поетеси став фільм Івана Миколайчука "Лісова пісня" із Раїсою Недашківською у ролі Мавки.

   Травневого дня 1958 року на театральних стендах Львова з’явилася афіша, яка сповіщала про прем’єру опери "Лісова пісня" Віталія Кирейка. Глядачі, критики, преса дуже схвально сприйняли постановку твору. Ось, як писали газети про це: "В музиці Кирейка ми відчули дух Лесі Українки. Талановитий твір композитора може з повним правом вважатися першим гідним втіленням "Лісової пісні" в оперному мистецтві. "

   У 1971 році на сцені Волинського облмуздрамтеатра імені Тараса Шевченка   режисером Б.Лур’є була здійснена постановка вистави   "Лісова пісня" . Хоча ще в 1951 році на сцені нашого театру глядачі могли побачити балет "Лісова пісня" ( режисер В.Грипич).

   Переглядаючи вищеназваний літопис вистави, вражає кількість театрів, які зверталися до твору Лесі Українки. Переважна більшість обласних  українських театрів мали в своєму репертуарі "Лісову пісню". Крім цього Естонський театр молоді, Абхазський драмтеатр, Алжирський народний театр, Читинський облдрамтеатр, Барнаульський облдрамтеатр та багато інших могли похвалитися своїми підходами в постановці твору. 

Мальовнича Україна

190 років від дня народження українського художника

Костянтина Олександровича Трутовського

Книжкова виставка

    Костянтина Трутовського називали співцем України. Його полотна приваблювали своєю щирістю й безпосередністю, а персонажі творів – українські дівчата й хлопці – ніби запрошували до участі у народних обрядах та святах. 

   Не дивлячись на те, що він багато й плідно працював, його художня підготовка не була надто сильною, а звичка працювати поспішно, не завжди справляючись з натурою, в багатьох випадках применшувала вартість його добре задуманих і спритно виконаних творів. Проте його твори, наповненні життям, ваблять до себе своєю потужною енергією, світлом, багатством колориту. Такі його картини, як "Білять полотно" (1874), "В місячну ніч" (1881), "Весільний викуп" (1881) – справді народні картини і картини про український народ. 

    Трутовський залишив величезну спадщину, розпорошену по численних музеях. Багато його картин, акварелей, рисунків були мало відомі громадськості за життя художника, прямо з майстерні вони йшли до приватного власника, не потрапляючи ні на які виставки. До нас дійшла невелика частина з багатої спадщини художника. Про окремі його твори дізнаємося з листів, із згадок у журналах, з репродуукцій. 

  Певний час значних монографічних досліджень про творчість Трутовського не було. Позитивного схвалення заслуговують декілька брошур, видані ще в 50-х роках минулого століття. Лише в 1974 році у видавництві "Наукова думка" вийшло дослідження Зінаїди Лашкули "К.О.Трутовський. Життя і творчість", яке базувалося на широкому використанні багатих архівних матеріалів, епістолярної та мемуарної спадщини.

    Трутовський за життя здобув широке визнання. Твори його користувалися великим успіхом, особливий інтерес викликали його картини на українські сюжети. В цьому відношенні на той час він не мав суперників. Цікаво. що сюжети його картин відтворювалися різними засобами у різноманітних виробах кустарної та фабричної промисловості – на табакерках, портсигарах, обкладинках альбомів, на срібних виробах, на меблях. Малюнки його картин можна було бачити вишитими на рушниках. З’явилися вони і на ситцях.

     Світ ідей Костянтина Трутовського, його образів став надбанням наступних поколінь. Тож. запрошуємо переглянути книжкову виставку, яка має назву "Мальовнича Україна".

Вічний сонячний світ в музиці

260 років від дня народження австрійського композитора

Вольфґанга Амадея Моцарта

 Музика Вольфґанга Амадея Моцарта живе поміж нас понад 200 років. Коли тільки починають вчитися грати на роялі, то одні з перших творів, що грають – це твори Моцарта. Коли приходимо на концерт класичної музики, то часто чуємо музику Моцарта. Музиканти виконують музику цього композитора охоче і з любов’ю. Музика Моцарта не вмирає, тому що, коли ми її чуємо, вона пробуджує в нас почуття радості, бажання жити, досягти в своєму житті тих же вершин, які Моцарт досяг у своєму мистецтві. Його ясні і сердечні мелодії хвилюють нас.

     "Вічний сонячний світ в музиці, ім’я тобі "Моцарт", – вигукнув в своїй книзі "Музика та її представники" Антон Рубінштейн. Ці слова стали назвою книжкової виставки до ювілею композитора, яка організованна у відділі мистецтв. Потрібно сказати, що написано про композитора досить багато. Цікава історія однієї з представлених на виставці книг (є декілька її видань). Римський письменний і вчений Теренцій Варрон писав: "Книги мають свою долю..." Доля музикознавчого дослідження Георгія Чичеріна "Моцарт" більше чим незвичайна. Написана  у 1930 році зі скромною назвою "Лист про Моцарта", книга, по суті. не призначалися до друку. Спроба надрукувати при житті Чичеріна не здійснилася і 40 років рукопис залишався надбанням приватних і державних архивів. Лише у 1970 році відбулося друге народження "Моцарта", народження по суті сенсаційне. Читачів підкорила новизна і сміливість ідей, глибина трактування творчості й особистості Моцарта, міць аргументації, широта ракурсу, емоціональність та експресівність викладання. Було прийняте й жанрове визначення праці як "дослідницький етюд", підкреслюючи цим науковий зміст книги та своєрідність її форми. У 1975 році в Лейпцигу була надрукована на німецькій мові праця Чичеріна і ввійшла в зарубіжну "моцартіану". Але цим ще не обмежелося. Життя книги отримала абсолютно нову і своєрідну форму: вона вийшла на художню естраду. У вигляді літературно-музичного монтажу "Моцарт" Чичерінв став надбанням широкого кола читачів.

       Безперечно, музичні твори Моцарта заслуговують найвищої оцінки, але й життя композитора варте того, що б знати досконально, що довелося йому пережити. Навіть похорони Моцарта проходили за трагічними обставинами. Через відсутність грошей у його осиротілій сім’ї, композитор був похований не в окремій, а в загальній могилі. Точне місце поховання досі невідоме. Моцарт з тих композиторів, які відкриваються лише поступово. Складність Моцарта, як вважають дослідники, була джерелом особистої трагедії композитора: розбіжність в останні роки життя з суспільством, яке перестало його розуміти. Саме в цьому і є причина безвісної смерті Моцарта. яка викликає подив у деяких біографів.

Валерій Маренич: творчий портрет

        Мистецька година, присвячена 

        70-річчю від дня народження

         народного артиста України

Валерія Маренича

1 січня цього року відзначив свій ювілей Валерій Петрович Маренич – легендарна творча особистість, учасник уславленого за межами Волині вокального тріо у складі Антоніни, Світлани і Валерія Мареничів. Дата народження колективу при Волинській обласній філармонії – 1974 рік. Визнання до самобутнього колективу прийшло в кінці 70-х років, після концерту на сцені столичного Палацу культури "Україна". Небувалий успіх виступів тріо зумовила неповторна манера виконання, звернення до багатющої скарбниці українського мелосу, а також новаторське виконання пісень сучасних композиторів. Візитівкою стала пісня "Тиша навкруги" на слова і музику Олександра Богачука. Тріо Мареничів як послів української культури радо сприймали під час гастролей в різних країнах світу. 1979 року подарунком шанувальникам стала грамплатівка. Того ж року Мареничам присвоїли звання заслужених артистів УРСР. А 8 лютого 2003 року їм присвоєне звання народних артистів України. 

         Після розпаду тріо з 2005 року Валерій Маренич продовжує творчий шлях самостійно. Він – не лише соліст, але й автор власних пісень на слова Тараса Музичука, Петра Маха, Йосипа Струцюка, Віри Іващенко. Добір текстів свідчить про патріотичну позицію митця, його занепокоєність проблемами життя сучасної України. 

       Мистецька година, яка відбулася 12 січня у відділі літератури з питань мистецтва, засвідчила, що волиняни пишаються, що поряд з нами живе людина-оркестр, митець високого громадянського гарту, що уособлює цілу творчу епоху – Валерій Маренич. На жаль, за станом здоров’я Валерій Петрович не зміг завітати до бібліотеки. Тож бажаємо йому міцного здоров’я, доброго гумору та творчої наснаги!

Провідник духовності

120 років від дня народження українського художника

Василя Касіяна

Василь Ілліч Касіян прожив довге, багате на події життя. Про нього вже багато написано і ще немало напишуть. Справою усього життя митця стала праця над Шевченкіаною: це п’ять великих циклів оформлень та ілюстрацій до "Кобзаря", до окремих видань "Наймички" та "Гайдамаків", десятки видатних станкових творів, ілюстрації до "Тарасових шляхів" Оксани Іваненко, плакати і листівки, наукові дослідження і впорядкування та робота відповідального редактора академічного видання мистецької спадщини геніального поета. За цю працю Василь Касіян перший серед художників став лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка.

  У книжковій графіці сотні гравюр присвятив художник ілюструванню творчості Івана Франка, Лесі Українки, Миколи Гоголя, Михайла Коцюбинського, Архипа Тесленка, Ольги Кобилянської.

  "Є на світі найбільша справжня радість, яка дає спокій і духовне здоров’я, – це розуміння того, що задумана справа вдалася, і що вона необхідна суспільству, виховує в ньому любов до правди, добра і краси, робить людей щасливішими". Так записав у своїй книзі про пережите Василь Касіян. 

  У відділі літератури з питань мистецтва діє книжкова виставка, присвячена ювілею художника, на якій розміщені спогади про Касіяна його сучасників, статті з періодичних видань, графічні роботи митця.

Життя в рожевому кольорі

100 років від дня народження французької естрадної співачки
           Едіт Піаф
       Книжкова виставка

Її ім'ям названа одна з площ Парижа. Тут є пам'ятник великій Едіт і її музей. У 20 столітті Едіт Піаф була однією з найпопулярніших французьких співачок. Дитя паризьких вулиць, вона принесла на естраду мотиви, які наспівували на околицях столиці та в кабачках на Монмарті, в метро та в черзі на стоянках автобусів. Свої пісні Едіт Піаф виконувала зовсім по-особливому, так могла співати лише  вона одна. Іноді її пісня була привітною і ласкавою, іноді звучала іронічно, але найчастіше – трагічно. Звертаючись до глядача, Едіт говорила про невдачі кохання, про нерозділене почуття, про драму самотності. І завдяки голосу, що брав за живе, її пристрасть, її біль ставав болем тих, хто її слухав.

Життя Едіт Піаф відома в першу чергу за її власними книгам: «На балу удачі», що вийшла в зеніті її слави, і «Моє життя», опублікованій посмертно. Книги ці, відокремлені п'ятьма роками, ведуть одна з одною жорстоку суперечку. У другій книзі історія Попелюшки, якій на балу посміхнулася удача, обертається страшної передсмертної сповіддю. І разом з тим автобіографічні твори Піаф доповнюють один одного і, незважаючи на протиріччя, створюють цілісний образ великої актриси.

Запрошуємо переглянути книжкову виставку, присвячену столітньому ювілею цієї  відомої співачки.  У вас є можливість переглянути книги про її життя. Хочите заспівати пісні з репертуару Піаф? На виставці  представлені їх нотні видання. 

Велет фінської музики

150 років від дня народження
     Яна Сібеліуса
   Книжкова виставка

Все життя фінського композитора Яна Сібеліуса була в музиці, а вся його музика присвячена батьківщині. Сібеліус оспівав сувору північну природу вітчизни, національний характер її народу, його поетичні уяви і стародавні епічні сказання. Навколо було багато творчих спокус, однак Сібеліус завжди йшов своїм шляхом, шляхом вимогливого, що шукає, глибоко правдивого композитора-реаліста. Сібеліус не тільки великий композитор Фінляндіі, але й один з найбільших майстрів світового музичного мистецтва, який вписав в його історію велику і самобутню главу.

«Країною тисячі озер» називають Фінляндію. На березі казково красивого озера Туусула в невеликому селищі провів Сіеліус більшу частину свого життя. У постійному спілкуванні з природою і національним побутом черпав він своє творче натхнення.

Творчість Сібеліуса різноманітно за жанрами. Але ім'я найвизначнішого представника світового симфонізму створили його оркестрові твори. Ян Сібеліус написав сім сімфоній – своєрідних інструментальних драм, різних за емоційно-образним змістом, але єдиних за стилем

Ян Сібеліус прожив довге життя. Коли йому виповнилося 90 років, цей день в Фінляндії став загальнонародним святом. Багато написано про Сібеліуса. І кожен автор прагнув підняти завісу з «таємниці мовчання» його в композиторській діяльності в останні 30 років життя. Таємниця це? Задовго до кінця шляху, чи не на половині його, замовк Россіні. Шістнадцять років мовчання відокремлює «Отелло» Верді від «Аїди». Останні чверти століття свого життя провів Глазунов у творчій безмовності, зрідка перериваючи новими  творами, на жаль, які не прикрасили його шлях.

« Симфонія повинна бути з початку і до кінця музикою »- так писав Ян Сібеліус. І в цих словах ховається в деякій мірі  відповідь, чому 30 років натхненний співак Фінляндії, майже не торкався  нотного паперу.

Художня спадщина Сібеліуса завжди буде говорити людям про красу і емоційне багатство фінського мистецтва. Звучання його натхненних сімфоній і пісень завжди привертатиме мільйони сердець. У відділі літератури з питань мистецтва ви можете прослухати записи на грамплатівках всіх 7 симфоній Сібеліуса у виконанні Великого симфонічного оркестру, диригент Геннадій Рождественський. Запрошуємо також переглянути книжкову виставку, присвячену цьому композитору.