Рівно вісім років тому не стало легендарного артиста, лідера гурту "Скрябін" Андрія Кузьменка

 

"Я не проста, але дуже відкрита людина. І мені це не просто не заважає, а навіть допомагає в житті. Чим більше в тебе секретів, брехні, двоякості чи масок — тим гірше. Людині треба казати правду відразу, затиснути зуби і лупанути. Чим довше тобі неприємно казати правду, тим той момент буде тяжчим, коли прийде. А таки прийде колись."

Андрій Кузьменко

Його життя забрала автокатастрофа. І відтоді Кузьмі назавжди – 46. Відомий український музикант, телеведучий, продюсер і автор книг. Вся творчість Кузьми Скрябіна – це в один і той же час смішні і сумні, вигадані і автобіографічні історії. Кузьма мав велику силу впливу на глядачів і  слухачів. Його особистий магнетизм, привабливість цілої постаті і чарівна усмішка привертали увагу, викликали симпатію. Російсько-українська війна на Сході України дуже вплинула на музиканта та його творчість. Нажаль, і на сьогодні тема війни є актуальною.

«Це ідіотська війна. Як тільки почався Майдан, у мене пропало бажання щось робити, але потім я зрозумів, що це не вихід. Потрібно їздити на концерти, заробляти гроші і допомагати армії. 80% людей не розуміють, що йде війна – вони живуть, як жили, витрачають гроші, ходять в клуби... Краще їздити на корпоративи, забирати у таких людей гроші та допомагати ними бійцям. Але ніколи в житті не скажу, скільки я туди передаю, тому що там, де починаються камери, благодійність закінчується», – говорив Кузьменко в одному зі своїх інтерв'ю незадовго до загибелі.

 

«Нема з ким робити рух в цій країні, крім вас. Нема. Вони хочуть найкращих із нас там вбити. Але нас дохєра. Робіть, що хочете, тільки не давайте наступати вам на ласти. Не можна віддавати своє життя просто так. І, дай БОЖЕ, пройде рік чи десять років, і я зможу комусь з вас подзвонити чи ви мені, і ви скажете: “Чувак, знаєш, а вже всьо, той жах минув". Такі слова стануть найкращими, які я почую за життя. Бо я ж не боюся смерті, я боюся війни, і вона, сука, прийшла. Вона втягує всіх, незалежно, хочеш ти того чи ні. І тому треба не давати їй йти далі.»  Слова які найдуть відгук в душі кожного українця, слова які мріють почути "той жах минув".

Автор вніс величезний вклад в розвиток української музики, літератури, культури і отримав звання народного артиста України, яке було присвоєно йому посмертно. Посмертно нагороджений орденом Захисника кордону батьківської землі під номером 001.

У відділі літератури з питань мистецтва ви  можете ознайомитись з книгами Андрія Кузьменка та книгами мами Андрія Ольги Кузьменко «Моя дорога птаха» мамина книжка та «Група Срябін та друзі по сцені»

 

 

 

 

 

 

 

Митець українського Відродження

• 
   
  12 січня 2023 року виповнилось 150 років від дня народження Василя Григоровича Кричевського., видатного архітектора, художника, вченого і педагога.  Він багато зробив для розвитку   українського мистецтва і культури взагалі., працюючи в найрізноманітніших ділянках. Як архітектор, Кричевський створив на основі народного мистецтва модерний український стиль будівництва. Він був блискучий і дуже плодовитий маляр краєвидів.; він дав початок новітньому мистецтву оформлення української книги. Він був видатним театральним мистцем, українізуав кінематографію на Україні.  Кричевський був також вченим і досліджував українське народне мистецтво й будівництво, вивчав етнографію та археологію України. Він був педагогом – професором Української Державної Академії мистецтв та різних мистецьких інститутів. Він працював у прикладному мистецтві: за його проєктами виробляли килими. вибійки, меблі, вишивки, посуд – все це він творив, черпаючи своє натхнення з мистецької творчості українського народу. 

Бібліографічний список книжкових видань про В.Г.Кричевського у фондах ВДОУНБ імені Олени Пчілки

               Брюховецька Л. Засновник  кінодекораційного мистецтва в Україні.                 Василь Кричевський / Л. Брюховецька  // Брюховецька Л. Перерваний                      політ. Українське кіно часів ВУФКУ: спроба реконструкції  /  Л. Брювецька . –        Київ, 2018. – Випуск восьмий . – С. 402–413.

               Василь Кричевський  // Магдиш І. Ар-нуво.Стилі українського                            мистецтва ХХ-го століття / І. Магдиш. – Київ. – 2021. – С. 120 –126.

        Василь Кричевський  // Український художній авангард : біб. покажчик /                  уклад. Л. С. Криворучко , М. Г. Іванова. – Київ, 2008. – С. 35 –38.

 

        Кричевський Василь Григорович // Українська академія мистецтва. Спецвипуск. Професори НАОМА (1917-2012) /упоряд. І. Чуліна. 

– Київ. – 2012. – С. 121–124.

     

       Кричевський Василь Григорович// Українські митці у світі /авт.-упоряд.

 Г. Стельмащук. – Львів, 2013. – С. 220–225.

 

        Щербаківський В. Пам’яті Василя Григоровича Кричевського /

В. Щербаківський . – Лондон : Українська Видавнича Спілка. –1954. – 

56 с.

 

        Ясієвич В. Я.  Василь Кричевський – співець українського народного стилю / В. Я. Ясієвич // Українське мистецтвознавство . –

Київ, 1993. – Вип. 1. – С.117–126.

 

* * * * * *

         1. Безякін В. Охорона пам'яток - справа державна. Нове дослідження                        споруди        музею Т.Г. Шевченка в Каневі архітектора Василя                                   Кричевського           / В. Безякін, І. Дорофієнко, О. Рутковська  // Студії                     мистецтвознавчі. – 2011. –   N 2.  – С. 114–120.

2.    Вітченко Д. Харків Василя Кричевського / Д. Вітченко // Пам’ятки України : Історія та культура. Науковий часопис. – 2014. – N 6. – С. 10–19 : кольор. іл.

Про харківський період життя, архітектурні проекти Василя Кричевського.

 

3.    Габелко В. Митець національного відродження / В. Габелко // Музика . – 1990. – N 3. – С. 24–26.

 

4.    Денисенко О. Пленерні студії Василя Кричевського / О. Денисенко // Пам’ятки України . – 2014. – N 6. – С. 26–29.

5.    Клейменова О. Могутній. Всюдисущий. Різний / О. Клейменова // Віче . – 2013. – N 21. – С. 70–71 : кольор. іл.

 

 6.    Колоскова Н. В.Г. Кричевський – ідейний натхненник та один із засновників першого музею Тараса Шевченка в Києві : до 80-річного ювілею Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка / Н. Колоскова // Музеї України . – 2008. – N 3/4. – С. 16–19. : портр

 

 7.    Короткевич В. Унікальний музей в унікальній будівлі / В. Короткевич // Музейний простір . – 2014. – N 2. – С. 51–54 : кольор. іл.

Про Музей родини Кричевських, створений в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішні.

 

8.    Кричевські і кіно // Українська культура . – 2016. – N 6. – С. 60–65 : іл.

 

9.    Майданець-Баргилевич О. Творчість Олександра Саєнка у контексті педагогічних настанов Василя Кричевського / О. Майданець-Баргилевич, Н. Саєнко // Пам’ятки України . – 2014. – N 6. – С. 36–40.

 

10.    Майстер українського стилю // Культура і життя . – 2014. – N 27 черв. (№ 26). – С. 16.

 

11.    Манжара А. Василь Кричевський і Тарас Шевченко. На перетинах історії / А. Манжара, В. Дзима // Образотворче мистецтво . – 2014. – N 1. – С. 62–65.

 

12.    Манжара Г. До історії створення будинку музею Тараса Шевченка в Каневі  / Г. Манжара, В. Дзима // Пам’ятки України . – 2014. – N 6. – С. 58–63 : іл.

Будинок Музею Тараса Шевченка в Каневі став останнім архітектурним твором в Україні Василя Кричевського.

 

13.    Нікітін Д. Між авангардом і традицією / Д. Нікітін // Культура і життя . – 2013. – N 18 жовт. (№ 42). – С. 9.

До 140-річчя від дня народження.

 

14.    Невкрита Ж. Василь Кричевський в Опішному: до 145-ліття національного генія / Ж. Невкрита // Культура і життя . – 2018. – N 26 січ. (№ 4). – С. 9.

15.    Нестеренко П. Книжкові знаки Василя Кричевського / П. Нестеренко // Пам’ятки України . – 2014. – N 6. – С. 42–43 : іл.

 

16.    Нешта О. Софія Київська у творчості Василя Кричевського / О. Нешта // Пам’ятки України . – 2014. – N 6. – С. 30–35 : кольор. іл.

 

17.    Орлова  Н. Василь Кричевський і Будинок-музей Тараса Шевченка /  Н. Орлова // Пам’ятки України . – 2014. – N 6. – С. 52–57 : кольор. іл.

Про реставрацію та дизайнерське оформлення музею Василем Кричевським.

 

18.    Панькова С. Василь Кричевський та Михайло Грушевський / С.  Панькова // Пам’ятки України . – 2014. – N 6. – С. 44–51 : іл.

 

19.    Пономаренко Б. Повернення майстра / Б. Пономаренко // Українська культура . – 2004. – N 4. – С. 14.

 

20.    Пошивайло І. Атлант українського храму / І. Пошивайло // Артанія : Мистецтво. Культурологія. Націологія. Історія. Критика. Публіцистика. – 2010. – N 1. – С. 86-93.

Василь Кричевський

 

21.    Пошивайло І. Повернення / І. Пошивайло // Пам’ятки України . – 2014. – N 6. – С. 211 : іл.

Про видатного укр. художника, архітектора, графіка, художника театру і кіно, автора малого державного герба України та ескізів перших укр. грошей Василя Кричевського.

 

22.    Саєнко Н. Три виміри Василя Кричевського / Н. Саєнко // Українське слово . – 2015. – N 26 серп.–1 верес. (№ 34). – С. 12 : портр.

 

23.    Скоблікова М. Василь Кричевський: між авангардом і традицією / М. Скоблікова // Образотворче мистецтво . – 2013. – N 4. – С. 127–129.

 

24.    Терещак І. Сучасне мистецтво / І. Терещак // Артклас. – 2005. – N 4. – С. 204–209.

 

25.    Титаренко Г. Музей мистецької родини Кричевських в Опішному / Г. Титаренко // Українська культура . – 2016. – N 6. – С. 8–13 : кольор. іл.

 

 

26.    Україна: модерн в архітектурі // Артклас . – 2014. – N 3. – С. 86–113.

 

27.    Фесик К. Будинок Полтавського земства / К. Фесик, О. Сулима // Пам’ятки України. -–2014. – N 6. – С. 20–25 : кольор. іл.

 

28.    Ходак І. Музейне поле чортополоху / І. Ходак // Образотворче мистецтво . – 2014. – N 3. – С. 139–143.

Стаття містить відомості про каталог "Графічні твори Василя Кричевського у колекції МКДУ", що побачив світ у 2013 році. Видання упорядкували співробітники Музею книги і друкарства України – М. Корнійчук, О. Сидорчук, Л. Хамаза.

 

29.    Шостя В. К. Ренесансовий талант / В. К. Шостя // Упаковка . – 2013. – N 4. – С. 70 – 73.

Видатний український митець, фундатор Української академії мистецтва, професор Василь Григорович Кричевський.

 

 

 

Ілля Рєпін – російський художник?

 

З ім'ям Іллі Рєпіна звично асоціюються терміни “російський живопис”, «російський художник», але насправді  це не  так. Отож  трохи цікавих фактів для роздумів. Ілля Юхимович Рєпін походить з козацького роду Ріпа, але з Ріпи став Ріпин, а потім зробили Рєпіна. Народився Ілля в 1844 році на  Харківщині в слободі Осинівка біля містечка Чугуїв. Хлопчик з дитинства був настільки закоханий в малювання , що  навіть   запитував: «Чи будуть фарби в раю?”  та вже своїми першими малюнками дивував всіх довкола,  а в підлітковому віці пішов вчитись  до місцевої  іконописної майстерні. Далі було навчання в академії в Санкт-Петербурзі, потім в  Італії, Франції.

В Україну художник, хоч  на короткі періоди, але постійно приїздив до рідних. Він добре знав українську мову та історію України. Любив мальовничу українську природу, традиції , фольклор, досліджував історію козацтва. «Ніхто в усьому світі не відчував так глибоко свободи, рівності й братерства, як козаки» - говорив Рєпін. Він товаришував з багатьма відомими українцями та був одним із засновників спілки захисту пам'ятників Т.Г. Шевченку. Де б не жив  Ілля Рєпін та серцем і думками  був з  Україною, що  значною мірою й відобразилось в його творчості.   Захоплюють  картини «Українка біля тину», «Гопак» та інші на українську тематику .

Над знаменитою картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану”  художник працював одинадцять років. Всі персонажі змальовані з реальних людей, багато з яких  були тоді   публічними та відомими. Так писар на картині – це Дмитро Яворницький, найкращий на той час знавець історії козацтва,  з яким і співпрацював  Рєпін в процесі роботи над полотном. Паралельно з всім відомим варіантом картини, Рєпін писав ще один, хотів  зробити його більш «історично достовірнішим», але на думку самого художника, це йому не вдалося і картина залишилась не завершеною. Цей не закінчений варіант “Запорожців» зберігався у Харківському художньому музеї.

Всі безумовно знають картину «Не чекали». Але можливо не всі звернули увагу на одну малопомітну , але цікаву деталь – на другому плані картини, на стіні зображено портрет  Т.Г. Шевченка.  Є думка, що Рєпін навмисно “вписав” Шевченка, як символ української нескореності та боротьби за свободу.

Ще за часів російської імперії Рєпін придбав не великий маєток у  Фінляндії.  Після революції до нього приїздили “посланці” , просили і по- всякому намагалися затягнути назад, але художник так і не повернувся. Трагічна   доля  внука Рєпіна, який теж мріяв стати художником. 28-річний Дий, не усвідомлюючи, що таке радянщина, дуже хотів побувати на батьківщині свого талановитого  діда, але йому не  давали дозволу на в'їзд в країну. Тоді хлопець нелегально перетнув фінсько-радянський кордон – переплив прикордонну річку  шириною в 7 метрів. На іншому березі його відразу затримали, звинуватили в антирадянському тероризмі, а через півроку, якраз у дні святкування 91-річниці з дня народження Іллі Рєпіна, цинічно і жорстоко розстріляли. Сам Ілля Юхимович хотів  доживати віку в своєму рідному Чугуєві і заповідав, щоб там його поховали. Але  радянська влада цього не дозволила – шлях в Україну йому закрили назавжди.  Помер він у своїй садибі у Фінляндії, похований  поруч в парку  біля пагорба, який він називав Чугуєвою гіркою.

У відділі літератури з питань мистецтва  можна ознайомитись з  цікавим  виданням  “Україна в творчості І.Ю. Репіна» та переглянути  репродукції картин.

Віртуальна книжкова виставка "Безмежно закоханий у музику"

 

4 грудня 2022 року в Карнегі-Холл в Нью-Йорку відбувся великий концерт Notes from Ukraine, присвячений 100-річчю з дня прем'єри нині відомого на весь світ «Щедрика», що вже став одним з неодмінних атрибутів різдвяних свят. «Щедрик» виконали в той самий момент, що й в 1922 році на цій сцені сто років тому  – в кінці першого відділення. Протягом століття “Щедрик” – Carol of the bells в усьому світі дарує людям святковий  настрій, підримує  віру в добро, різдвяне диво, дарує надію на краще. Зараз без чарівної мелодії «Щедрика» уявити Різдво не можливо. Але коли світ вперше почув «Щедрик», він був ще й своєрідним гімном України  в боротьбі  за незалежність. У 1919–1926 рр.  український національний  хор на чолі з диригентом  О.Кошицем з найкращими хоровими творами та обробками народних пісень, чільне місце серед яких займали і твори Миколи Леонтовича, об'їздив увесь культурний світ Європи та Америки, дав близько тисячі концертів.  Цей тур був зініційований тодішнім керівництвом  УкраїнськоЇ Народної Республіки, зокрема, Симоном Петлюрою, з метою здобути для держави незалежність та суверенітет  на міжнародній арені , використовуючи засоби  культурної дипломатії. Сьогодні, на жаль, багато трагічних обставин  столітньої давнини повторюються  – наша держава знову бореться за свою незалежність, за право вільно жити. Тому  цьогорічний  концерт  в Карнегі-Холл був особливо символічним  – світова підримка та єдність з українським народом, вшанування  пам'яті людей, що віддали своє життя в цій жорстокій важкій боротьбі, а частину прибутків, отриманих  з продажу квитків, було  передано в фонд допомоги Україні.

  На ці зимові дні випадають і пам'ятні дати творця  «Щедрика» Леонтовича Миколи Дмитровича  – 13 грудня 1877 р.–23 січня 1921р. Автор відомих хорових обробок українських народних  пісень, талановитий, український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог Л. М. Леонтович успішно поєднував творчу, педагогічну і виконавську (диригентсько-хорову) діяльність. Основу музичної спадщини Леонтовича становлять хорові мініатюри, обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними і їх виконують всі українські хори в Україні й діаспорі. На основі народних мелодій Леонтович створював оригінальні хорові композиції, надавши їм неповторного звучання, а також був одним з перших серед  майстрів української музики, які по-новому інтерпретували фольклор, використовуючи музичні надбання європейської музично-хорової культури. “Його музика була створена від великої  любові до життя, до України. Вона така довірлива і щира, природна, справжня. Стільки краси в цій чарівній музиці, стільки мудрості у простих словах, стільки радості! Здається, весь світ завмирає, слухаючи мелодіЇ Леонтовича, мелодії нашого українського Шопена” – кажуть прихильники його таланту зараз. «Навіть коли б Леонтович не написав нічого більше , як «Щедрика», «Дударика», «Козака несуть» його значення в історії української хорової музики було б раз і назавжди запевнене» - говорили його сучасники колеги – композитори, критики та знавці. У Миколи Дмитровича Леонтовича ,на жаль, було складне і коротке життя, а обставини його трагічної загибелі повністю не з'ясовані і досі, але залишився його неоціненний творчий спадок .Кожного Різдва ми уславлюємо неповторний талант Миколи Леонтовича, навіть якщо про це не думаємо.

  У відділі літератури з питань мистецтва є ноти музичних творів та цікава література, з якої можна багато дізнатись про життя, перипетії долі, творчість М.Д. Леонтовича, а також запрошуємо всіх на виставку «Безмежно закоханий у музику».

 

  Коляда І. Микола Леонтович / І. Коляда. – Харків : Фоліо, 2021. – 120 с.

Це розповідь про те, як нікому невідомий народний учитель із Поділля став одним із найяскравіших композиторів XX століття – Подільським Орфеєм – залишив нащадкам музику криничної води та зелених дібров, високого неба та пшеничної ниви. Музику, якій належить чудодійна влада пробуджувати у людській душі найблагородніші поривання і почуття.

 

   Топська Н. Подільський Орфей / Н. Топська. – Київ : ТОВ «Книжкова база «Альфа», 2016. – 64 с.

Книга розповідає про життя великого українського композитора Миколи Дмитровича  Леонтовича, про його пошуки гармонії – у музиці, у власній душі, у навколишньому світі. Самобутній талант композитора, диригента, хорового педагога невід’ємний від української народної творчості, з якою була тісно пов’язана вся його мистецька доля.

   Гордійчук М.Микола  Леонтович / М. Гордійчук. – Київ : Музична Україна, 1972. – 55 с.

Книжка розповідає про життєвий шлях творця української музики, про пошук і прагнення, містить аналіз творчості М. Леонтовича.

  М. Леонтович. Спогади. Листи. Матеріали / упоряд., прим. та комент. В. І. Іванова. – Київ : Музична. Україна, 1982. – 238 с.

Книжка є зібранням матеріалів про видатного українського композитора М. Леонтовича. Спогади його рідних, друзів учнів діячів літературного та музичного світу відтворюють живий образ геніального митця, простої і благородної людини. До книги увійшов щоденник митця, стаття « Як я організував оркестр у сільській школі». Крім того вперше публікуються листи Леонтовича до К. Стеценка і лист М. Лисенка до Леонтовича.

  Дяченко В. М. Леонтович / В. Дяченко. – Київ : Музична Україна, 1985. – 133 с.

У книзі розповідається про життєвий і творчий шлях видатного композитора , хорового диригента та педагога М. Леонтовича.

  Творчість М. Леонтовича : зб. ст. / упоряд. В. Золочевський. – Київ : Музична Україна,1977. – 198 с.

До цієї збірки увійшли статті відомих композиторів і музикознавців, присвячені питанням гармонії, поліфонії та форми творів М. Леонтовича, жанровим особливостям його хорових обробок, опері «На русалчин Великдень».

  Музичний архів М. Д. Леонтовича : каталог / упоряд. Л. Корній, Е. Клименко. – Київ : НБУВ, 1999. – 113 с.

Пропоноване видання – каталог, складений з археографічних описів нотних рукописів, духовних і світських творів класика української музики кінця XIX – початку XX ст. М. Д. Леонтовича (зустрічаються твори й інших композиторів, що були серед його матеріалів), які зберігаються у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Подані описи чистових автографів, чернеток, ескізів, варіантів, редакцій творів композитора. Створенню каталогу передувало археографічне й текстологічне дослідження рукописів. Видання допоможе відкрити невідомі аспекти творчої лабораторії митця, зрозуміти особливості його творчого процесу і сприятиме вивченню ідивідуального стилю М. Д. Леонтовича.

 

  Орфєєв С. М. Леонтович і українська народна пісня / С. Орфеєєв. –  Київ : Музична Україна, 1981 . – 75 с.

Книга «М. Леонтович і українська народна пісня» – результат багаторічного вивчення і дослідження хорової творчості Миколи Леонтовича.

  Леонтович М. Практичний курс навчання співу у середніх школах України / М. Леонтович. – Київ : Музична Україна, 1989. – 134 с.

Видання підготовлене на матеріалах музично-педагогічної спадщини відомого українського композитора М. Д. Леонтовича. Розкриваються ідеї митця щодо музичного виховання. У книзі збережено давні норми написання в авторському тексті.

  Леонтович М. Хорові твори / М. Леонтович. – Київ : Музична Україна, 2005. – 376 с.

До збірки «Хорові твори» увійшли українські. народні пісні в обробці для мішаного чоловічого, жіночого хорів та духовні твори.

  Леонтович М. Щедрик / М. Леонтович. – Київ : Музична Україна, 1986. – 4 с.

«Щедрик» композитора Миколи Леонтовича знає весь світ – це один з найвідоміших хорових творів українського композитора.

  Леонтович М. Женчичок-бренчичок : обробка українських народних пісень / М. Леонтович. – Київ : Музична Україна, 1983. – 29 с.

В збірник  увійшли обробки українських народних пісень М. Леонтовича. Видання розраховане на керівників дитячих колективів, вчителів музики.

 

Проєкт " Бібліотека – мистецький салон" : підсумки

 

Упродовж 10 років у відділі літератури з питань мистецтва успішно діяв проєкт «Бібліотека – мистецький салон». З самого початку проєкту працівники відділу намагались згуртувати  й об’єднати  людей за допомогою мистецтва.  Наша діяльність була направлена на організацію виставок живопису,  робіт  майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, фотовиставки та багато інших. З наступного року ми розпочинаємо новий проєкт «АРТ простір», який розширить межі діяльності у різних видах мистецтва. Гасло «Відкрита для всіх»  передбачає новий простір для творчості,  зустрічей, спілкування. Пропоную  згадати різноманітні виставки і відчути натхнення митців.

Мистецтво і війна

    Повномасштабна російсько-українська війна 2022 року проявила потужність мистецької "зброї" в битві за звільнення свідомості українців від наративів російського імперського впливу. Знищення української ідентичності та державності призвели в Україні до жахливих наслідків. За даними Міністерства культури та інформаційної політики, через російське вторгнення на українські території було пошкоджено або зруйновано понад 400 пам’яток культури, з них 33 – музеї та заповідники. Буквально в перші дні війни в селищі Іванків на півночі Київської області окупанти спалили історико-краєзнавчий музей, у якому зберігалися твори видатної української народної художниці Марії Примаченко.

      Марія Примаченко – національний символ України. Її роботи зображували на поштових марках та на ювілейній монеті. В національному музеї народного декоративного мистецтва зберігається 650 картин та малюнків художниці, які теж знаходяться під загрозою, адже Київ перебуває під постійними обстрілами. Зважаючи на сьогодення  пропонуємо вам    в новому ракурсі переглянути роботи художниці. В її творчому доробку є намальовані солдатські могили, чудернацькі звіри, які уособлювали війну, чимало сцен, коли рідні і кохані проводжають чоловіків, синів, братів на війну. Букети і вазони з квітами й птахами Марія Примаченко присвячувала воїнам. Отож, до уваги онлайн-екскурс .

 

Підготували онлайн-екскурс: Тетяна БУРМІСТРОВА, зав. відділом літератури з питань мистецтв та Софія ВОРОЖЕЙКІНА, зав. відділом автоматизації і комп’ютерних технологій ДОУНБ імені Олени Пчілки.