Живописна Україна Віктора Швеця

Презентанція виставки живопису художника
 Віктора Швеця

П’ята за рахунком персональна виставка луцького художника Віктора Швеця презентувалась стінах головної бібліотеки області. Митець – випускник Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури. Навчався під керівництвом знаного в Україні та поза її межами народного художника, живописця, графіка, дійсного члена Академії мистецтв України, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка Миколи Стороженка.

Любов до рідної Батьківщини, до її чарівної природи проходить хвилюючою темою крізь усю творчість  митця. Для тих, хто вперше зустрічається з іменем Віктора Швеця зазначимо, що відкриття його персональних виставок неодноразово проходило у галереї мистецтв Волинської організації Національної спілки художників України. Він лауреат багатьох премій, учасник міжнародних пленерів.

 «Живописна Україна Віктора Швеця» – саме таку назву  цей захід. Хотілося б зазначити, що сам автор обрав не випадково. У свій час, а саме 1843-1844 року, Тарас Шевченко створив серію офортів «Живописна Україна», яка стала видатним явищем в історії українського мистецтва.

Презентовані на виставці роботи свідчать, що Київська школа і Київська академія мистецтв наклала на митця чималий відбиток. Життєвість, реалізм, енергетика, талант і велич – це все те, що видно в живописних творах художника. Кількість написаних ним полотен сягає близько 50-ти. Це ніжні пейзажі-елегії, портрети, квіткові композиції  тощо. На картинах зазвичай переважає тепла кольорова гама і тому, дивлячись на них, хочеться жити, творити, любити…

Серед усіх полотен вирізняються картини присвячені славетному українському художнику Івану Їжакевичу. Це «Апофеоз життя та творчості І. Їжакевича» (цим проектом Віктор Швець за завданням свого навчителя Миколи Стороженка завершив асистентуру-стажування) та «Іван Їжакевич у Трапезному храмі» (саме цей храм Києво-Печерської лаври свого часу розписав український митець-класик). Для Віктора Швеця мистецтво І.Їжакевича геніальне, одухотворене, праукраїнське, закодоване.

Молодий живописець образотворчою мовою вивчає минуле свого рідного міста. Свідченням цього є деякі презентовані  полотна. Також Віктор спробував створити серію столичних краєвидів. У кожному творі митця – таємниця його душі. Не перед кожним вона розкривається. Для цього і глядач має докласти зусиль, дати волю своїм почуттям.

На презентації були присутні: 

Гуменюк Надія Павлівна – українська поетеса, прозаїк, публіцист 

Дацюк Ірина Євгенівна – скульптор 

Обухович Леся Ярославівна – художник-реставратор

Кирилюк Євгенія Олександрівна –            громадська діячка

"Аве Марія" прозвучала у виконанні тріо бандуристок з Луцької ДМШ №3

 

Афганістан - мій біль, моя пекуча пам’ять

До 25-річчя виведення військ з Афганістану

Літературно-мистецький вечір

Пішла в історію афганська війна, героїчна і трагічна не тільки через обеліски, адже тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна. Але в пам’яті людській їй ще жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдатів і слізьми матерів. Покоління, обпалене її вогнем, як ніхто, засвоїло військові й моральні уроки тієї ніким і нікому неоголошеної афганської війни. Двадцять п’ять років тому, 15 лютого 1989-го, генерал-лейтенант Борис Громов, за офіційною версією, став останнім радянським військовослужбовцем, що переступив кордон Афганістану.

 У 2004 році Президент України видав Указ, яким 15 лютого встановлено Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Вже традиційно у цей день зберуться разом колишні воїни-афганці. Поминатимуть побратимів, які загинули, згадуватимуть пережите…

Крізь пекло афганської війни пройшли 2330 волинян. На жаль, не всім удалося повернутися з чужини неушкодженими, 110 – залишилися інвалідами, 3 – зникло безвісти. А імена 70-ти загиблих юнаків навічно закарбувалися в наших серцях та пам’яті. За кожним із них – сльози і гіркота.

  Вже давно відгриміла ця жорстока війна, але пам’ять про ті події пробуджує біль у серцях членів Волинської організації Української Спілки Ветеранів Афганістану. Ними відкрито кімнату-музей, відзнято документальний цикл фільмів «Афганістан. Волинський рахунок», котрий неодноразово отримував дипломи міжнародних фестивалів, видано книгу «Забути не дано», створено вокально-інструментальний ансамбль патріотичної пісні «Віват». 
12 лютого проведено літературно-мистецький вечір "Афганістан - мій більґ. моя пекуча пам’ять". На вечір були запрошені ветерани афганської війни – бойовий офіцер, підполковник Пугач Микола Іванович та воїн-афганець, рядовий Онищук Микола Степанович. Вони розповіли ліцеїстам Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою про службу в Афганістані. Присутні мали змогу переглянути документальні зйомки учасників бойових дій в Афганістані, які надали ветерани. Болючою правдою про війну приголомшує сучасників поезія відомого українського письменника Василя Слапчука, який 18-літним юнаком пройшов кривавими дорогами Афгану. Зворушливі рядки його віршів на протязі всього вечора звучали у виконані ведучою, завідуючої  відділом мистецтв Тетяни Бурмистрової, головного бібліотекаря Ольги Кушнерик, бібліотекаря  Надії Солохи. Солдатські листи загиблих волинян з афганської війни читав студент 3 курсу ВДУКіМ імені Ігоря Стравінського Сергій Фелістович.  Підготовлена медіа презентація, відеоролики афганських пісень створили на вечорі атмосферу, коли пам’ять про ті події пробудила біль в серцях присутніх.
Покоління воїнів-афганців пройшло кривавими дорогами афганської війни, залишаючи на них життя і біль втрат. Ми це пам’ятаємо. Війна навчила цих людей цінувати дружбу, порядність, цінувати саме життя, як найбільшу радість. І сьогодні у мирному житті представники афганської когорти не втратили вміння товаришувати, допомагати, співчувати, любити, чесно виконувати свій громадянський обов’язок. Безмежна вдячність ветеранам афганської війни і доземний людський уклін!

Режисер-новатор

 

     

 140 років від дня народження
російського режиссера

В.Е. Мейєрхольда

Книжкова виставка

Після закриття Театру Мейєрхольда в 1938 році і його загибелі в 1940 ім'я режисера протягом більше п'ятнадцяти років не згадувалося у пресі. Починаючи з 1956-1957 років стали з'являтися статті про Мейєрхольда , спогади про нього , публікації його промов , бесід. Повний монографічне дослідження режисерської діяльності Мейєрхольда зробив вперше Костянтин Рудницький в 1969 році. Автор поставив перед собою завдання відтворити спектаклі Мейєрхольда , здійснені за 40 років його діяльності на драматичній і оперних сценах , а також показати , як сприймалося мистецтво режисера сучасним глядачем , з'ясувати, які його відкриття і художні звершення залишаються актуальними і донині.

Людини великого життя

   135 років від дня народження українського композитора

 С.П.Людкевича

Книжкова виставка

У 1979 році громадкість Львова урочисто світкувала доволі незвичайну подію – 100-річчя від дня народження композитора, який особисто дочекався свого ювілею. Станіслав Пилипович Людкевич був присутній майже на всіх численних концертах, організованих на честь знаменної дати, давав інтерв’ю у пресі і на телебаченні, спілкувався з тими, хто приїхав його привітати майже з усіх куточків країни… Його не стало через вісім місяців. По собі він залишив численну спадщину як композитор, теоретик, фольклорист, педагог, поет, громадський діяч.

Цьогорічний ювілей дає привід  звернутися до творчості Людкевича, нагадати життєвий шлях композитора, перегортаючи книги про нього та слухаючи його  музику. Часто в його інструментальних композиціях знаходим відгомін образів  й настрої української класичної і сучасної літератури – у програмах можна знайти назви і рядки з творів Івана Франка, Тараса Шевченка, Ольги Кобилянської та інших .

Для Станіслава Людкевича особливе значення мала поезія Тараса Шевченка. Він вкрай необхідним рахував втілення поезії в хоровому звучанні. Кантата-симфонія «Кавказ» створювалася композитором протягом доволі тривалого періоду, понад десять років. І саме за цей твір у 1964 році композитора було удостоєно високого звання лауреата Державної премії України ім. Т.Шевченка.

У 2000 році у Львові вийшли 2 томи досліджень, статтей, рецензій й виступів Станіслава Людкевича. Це видання є у фонді нашого відділу. Крім цього зберігаються інші матеріали про композитора, нотні видання його творів, грамзаписи.

                      Бібліографія

1.       Королюк, Н. Корифеї української хорової культури ХХ століття [Текст] / Н. Королюк. — К., 1994.
2.       Мистецтво України : біографічний довідник [Текст] / упорядники: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; за редакцією А. В. Кудрицького. — К., 1997. — 700 с.
3.      Митці України: Енциклопедичний довідник [Текст] / упорядники: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза; за редакцією А. В. Кудрицького. — К., 1992. — 848 с.
4.       Павлишин, С. Станіслав Людкевич [Текст] / С. Павлишин.— К., 1974.
5.       Рудницький, А. Людкевич Станислав [Текст] // Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк, 1954–1989. Словникова частина. — Т. 4. — С. 1394–1395.
6.       Творчість С. Людкевича : зб. статей [Текст]. — К., 1979.
7.       Український радянський енциклопедичний словник. У 3-х т. [Текст]. — К., 1987. — Т. 2. — С. 304—305.
8.       Шевченківські лауреати. 1962–2001 : енциклопедичний довідник [Текст] / автор-упоряд. Микола Лабінський. — К., 2001. — С. 315–316
                          Інтернет-ресурси

       Станіслав Людкевич. Життя і творчість» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.lvivstory.com/announcements/announcement?newsid=1959
Антонович М. Станіслав Людкевич — композитор, музиколог [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/mistetstvo/2555.
Калинець Ігор «Станіслав Людкевич» [Електронний ресурс] // Клуб поезії. — Режим доступу: http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=17839
Меморіальний музей Станіслава Людкевича [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.salomeamuseum.lviv.ua/info/lyudkevych/.
Павлишин С. Станіслав Людкевич [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.musicfancy.net/ru/music-history/158
Станіслав Людкевич [Електронний ресурс] // Музична бібліотека. — Режим доступу: http://mubis.com.ua/index.php/composers?view=person&id[]=21.
Станіслав Людкевич. Пісні, біографія [Електронний ресурс] // Українські пісні. — Режим доступу: http://www.pisni.org.ua/persons/102.html. 

Життя як кіно, кіно як життя

90 років від дня народження кінорежисера
Сергія Параджанова
 Книжкова виставка

      Є в кінематографі такий термін як поетичне кіно. І саме Сергій Йосипович Параджанов належить до плеяди митців, що відкрили цю нову сторінку українського кінематографу.  У 1964 році Сергій Параджанов зняв свій геніальний фільм «Тіні забутих предків» за однойменною повістю Михайла Коцюбинського. Режисер звернувся до скарбів народної творчості як до живих і потужних за своїм духовним потенціалом засобів художнього впливу. Характерною особливістю поетичного кіно є підхід до розкриття духовної суті людини, органічний зв’язок духовного життя народу з матеріальними і побутовими сторінками народної культури. І кінофільм був високо оцінений кінематографічним світом, мав справжній тріумф, що свідчить значний ужинок нагород: приз на Всесоюзному кінофестивалі в Києві, призи на міжнародних кінофестивалях в Мар-дель-Плато, Римі, Салоніках, приз Британської академії. Всього Сергій Параджанов був удостоєний 28 призів на міжнародних кінофестивалях у 21 країні, що зазначається у Книзі рекордів Гіннеса.

     А втім доля режисера досить трагічна. Підбір літератури на книжковій виставці «Життя як кіно, кіно як життя» знайомить користувачів з життям і творчістю митця. 

Звертаємо вашу увагу на   книгу 

«Сергій Параджанов. Злет. Трагедія. Вічність», 

яку ми пропонуємо переглянути.

Художник-епоха

150 років від дня народження українського художника
 Івана Сидоровича Їжакевича

На одному із своїх манускриптів Леонардо да Вінчі записав: «Життя добре проведене довгим стає». Іван Сидорович Їжакевич був найстарішим українським художником. Він прожив без двох років ціле століття.  Протягом понад 75-річної творчої діяльності він натхненно і невтомно втілював у своїх творах життя українського народу.

З його іменем пов’язана ціла епоха в українському образотворчому мистецтві. Він – сучасник українських художників-класиків – С.Васильківського, М.Пимоненка, П.Левченка, О.Мурашко, І.Труша та інших, творчість яких (як і самого Їжакевича) ще чекає нового дослідження. Іван Сидорович Їжакевич створив понад двадцять тисяч робіт, що розійшлися по всьому світу, і це був його прижиттєвий пам’ятник.

 Запрошуємо переглянути лише невеличку частину творчої спадщини  художника, зібрану в віртуальному альбомі картин.

І.С Їжакевича

їжакевич1 ррр from tanyabyrm

Провісник експресіонізму

150 років від дня народження норвезького художника

Едварда Мунка

«Той , хто бачив Едварда Мунка , ніколи його не забуде » , - писав про художника його друг і цінитель творчості Рольф Стенерсен . Він був самобутній , як і його творчість . Стрункий , з тонкими рисами обличчя і аристократичними манерами , Мунк притягував погляди сучасників і в той же час думками був абсолютно чужий навколишнього світу . Болісно - замкнутий по складу характеру , Мунк сприймав життя трагічно , так і не зумівши подолати в собі гіркоту дитячих втрат ..
Найвідомішою його картиною є твір, який можна рахувати зародженням експресіонізму,  знаменитий « Крик» , що символізує самотність сучасної людини і його страх перед життям. Але крім цієї картини Мунк написав ще велику кількість цікавих полотен. Пропонуємо вам переглянути деякі з них.

Доля, наче пісня

70 років від дня народження 

української співачки

Раїси Кириченко

Книжкова виставка

Ім’я народної артистки України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, Героя України Раїси Кириченко добре відоме на Україні і в світі завдяки тому, що в неї була особлива виконавська манера. Її голос завжди можна було впізнати з-поміж інших.   Концерти співачки залюбки відвідували і слухачі старшого покоління, і молодь. І, мабуть, не було людини, яка, слухаючи спів Раїси Кириченко, лишалася б байдужою. Її чарівний, соковитий голоc, надзвичайної краси і сили впродовж усього діапазону дозволяв виконувати різноманітний репертуар. Художній феномен Раїси Кириченко був зумовлений не лише сценічністю й своєрідним забарвленням голосу – насиченого, тембрально багатого мецо-сопрано. І не тільки тим, що вона була виконавиця «народного плану». Її талант помножений не стільки на працю, скільки на усвідомлення того, про що вона співала, на створення образу, щонайбільше наближеного до життя, було зрозумілим пересічному слухачеві. Кожна пісня співачки входила у душу своєю стежиною, і кожна хвилювала по-своєму. Вони були як джерельця цілющої води. П’єш, а пити хочеться ще і ще… Голосом Раїси Кириченко милувалися шанувальники народного мелосу в Америці, Канаді, Німеччині, Польщі. Берегинею української пісні, символом нації, сучасної Чураївною називали співачку. Відомий поет-пісняр Дмитро Луценко так сказав про Раїсу Кириченко: «Коли я дивлюся на неї – бачу вроду українську, слухаю – чую голос України, ще раз дивлюся – бачу гідність України».

Могутній талант

180 років від дня народження російського композитора

                 О.П.Бородіна

           Книжкова виставка

«Самобутній композитор, один з творців російського симфонізму», «першокласний хімік, якому багато чим зобов'язана хімія», «засновник жіночих лікарських курсів» - ці слова належать сучасникам Олександра Бородіна, який дійсно був і геніальним композитором, і видатним вченим-хіміком, і невтомним просвітителем, і енергійним громадським діячем.

 Звичайно, не всі сфери докладання творчих сил Бородіна були рівнозначні. До найбільш істотних слід віднести мистецтво, науку і суспільну діяльність. Недарма в історії світової культури Бородін увійшов перш за все як геніальний композитор, учасник «Могутньої купки», творець опери «Князь Ігор» і «Богатирської» симфонії. Не менш відомий Бородін і як ученій-хімік, який першим отримав ряд хімічних сполук і дав початок новим шляхам в хімічних дослідженнях.

Рідкісне поєднання наукового та художнього мислення зумовили незвичайну цілісність натури Бородіна, і це якість у з'єднанні з притаманними йому стійкістю в переконаннях, доброзичливістю, душевної делікатністю і особистою чарівністю нестримно притягувало до нього людей.

Про життя і діяльність цієї унікальної людини написано чимало книг, в яких розкриваються ті чи інші сторони його багатогранної особистості, видання його листи, музичні твори, складені списки наукових робіт.

Книга Зоріна А.П. Олександр Порфирович Бородін- М.: Музика, 1987. - 190 с.» , яка адресована широким колам любителів музики, знайомить читача з життям Бородіна, з тим, як створювалися його музичні  твори, які стали невід’ємною частиною класичної спадщини і зайняли помітне місце в скарбниці світової музичної культури.

Нев’янучий квіт розпису

80 років від дня народження української майстрині народного розпису
        Параски Хоми
     Книжкова виставка

  

Казковий світ свіжих барв Параски Хоми  з перших виставок буквально  вразив глядачів розмаїттям квіткового буяння. На білих аркушах паперу, переосмислені багатою фантазією авторки, зацвіли-замайоріли «Маки», «Квіти», «Жоржини»,  «Гвоздики», «Чорнобривці», «Садові квіти»… Соковитістю кольору, вільним ритмом, природністю композиції майстриня заявила світові про свій потужний талант. І, зазвичай, всіх цікавило, як то жінка, що не закінчувала спеціальних шкіл чи студій, не мала, як скажімо, Федір Приймаченко, наставниці в особі матері-художниці, не вчилася, як петриківські малювальники, не була навіть на виставках творів народних живописців, створила довершені й талановиті картини, кращі з яких можна поставити поруч з роботами Катерини Білокур та Марії Приймаченко.  Дослідники творчості Параски Хоми говорять про розмах і безкрайність фантазії,  вільну симетрію, невимушений ритм, підкреслюють те, що художниця брала від природи певний настроєвий та колористичний мотив, а потім цілком вільно і сміливо створювала на аркуші площину, ніби розгорнуту композицію, виявляючи приховані в мотиві кольорові й пластичні ефекти, відкриваючі безмежні декоративні можливості навколишнього світу; наголошують на тім, що багата фантазія художниці поєднується з поетичним світосприйманням, створюючи радісний гімн молодості землі. Творчість Параски Петрівни Хоми - характерне для українців явище. Але вона знайшла власний стиль творення прекрасного. ЇЇ розписи неповторні. Іноді про талант судять як про щось стале, раз назавжди дане матір’ю-природою. А може, перша рисочка таланту Параски Хоми прихована у далекому спогаді? Буяння фантазії, соковитість кольору, невимушеність - усе це шло від безпосередніх поччутів авторки, від природи, що її оточувала, від любові до людей, яким вона відділа свій талант, своє мистецтво.

До вершин творчості

100 років від дня народження українського скульптора

Василя Івановича Свиди

Книжкова виставка

Місце Василя Свиди в мистецтві Закарпаття міцне й непорушне: видатний майстер закарпатської скульптури, він значною мірою визначив її обличчя, її міцні зв’язки з фольклорною традицією і високу роботу у матеріалі. Творчість Свиди виросла із закарпатської різьби по дереву. Від народних умільців скульптор перейняв і специфічну структуру художнього образу, і високу культуру роботи на дереві, глибоке й багатогранне розуміння зображувальних можливостей дерева як матеріалу для скульптури. Водночас твори Свиди були принципово новим словом у мистецтві Закарпаття. Його професійні скульптурі роботи утвердили  тему народу і тим самим підняли на один рівень з живописом, перебороли її хронічне відставання. Образи Василя Свиди завжди дуже життєві і переконливі. Художник досконало знав своїх героїв, їхні зовнішні риси, етнічний типаж, манери, рухи, особливості їхнього внутрішнього світу і психології. Ця безумовна достовірність образів, влучна спостережливість і м’який гумор становлять примітні риси обдарування Свиди.

Вітаємо лауреата!

Цього року лауреатом обласної премії імені Микола Куделі стала головний бібліотекар відділу літератури з питань мистецтв Зоя Алексійчук. Ми вітаємо її з цією подією і пишаємося, що вона працює саме у відділі мистецтв. Понад 30 років, після закінчення Рівненського інституту мистецтв, її праця була гідна оцінена на такому рівні. Вона закладає максимум зусилль як для  для популіризації книг по мистецтву, так і можливостей бібліотеки в цілому. В цьому можна переконатися, відвідавши сайт http://vip.volyn.ua/, на якому нещодавно була розміщена цікава інформація про фонд грамплатівок  нотно-музичного сектору.