Виставка графіки та поезії Ірини Дацюк „Її величність лінія, його могутність слово”

 

18 травня 2021 року у мистецькій вітальні Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки відбулося відкриття виставки графічних робіт знаної мисткині – скульпторки і майстрині іконопису Ірини Євгенівни Дацюк. Ірина Дацюк походить із славетного роду митців із с. Затурці. Художниками є її батько, сестра Лілія, брат Іван, дочки Іванна, Ксенія, племінниця Олена Звягінцева. Неодноразово в стінах бібліотеки демонструвалися полотна мистецької династії. Ірина Євгенівна закінчила Львівський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва у 1986 році (відділ художньої кераміки). Стіни багатьох храмів Волині та за межами оздоблені іконами її роботи. У доробку Ірини як скульпторки – пам’ятник жертовності мешканців Західної України, які рятували від голоду побратимів-східняків у роки штучного голоду 1946-1947 рр., біля Хрестовоздвиженської церкви у Луцьку (2016); пам’ятник „Волинські Герої Небесної Сотні”, встановлений на Меморіалі Вічної Слави у Луцьку 2015 року. Ірина Дацюк – авторка багатьох скульптурних портретів і меморіальних дощок. Цікавим і різноплановим її доробок як художника-ілюстратора.

На виставці в бібліотеці представлено 30 графічних робіт, а також зразки робіт у царині книжкової графіки з оформлення серії дитячих книг „Чарівна скриня пана Василя” Василя Прухницького (м.Львів). Ірина Євгенівна працювала також над оформленням книги  волинянина Андрія Бондарчука „Знімали у тайзі кіно про хліб” та збірки поезій Неоніли Яніцької „Сонцесвіт” (м. Хмельницький).

Учасники відкриття виставки мали змогу дізнатися, що потяг до поезії в юної Ірини прокинувся в 17 років. Заняттю віршуванням віддає нечасті хвилини відпочинку. За всі роки написано біля 700 поезій, в яких – відбиток мистецьких і громадських вражень.

Під час відкриття виставки виступили: художник-реставратор музею Волинської ікони Лариса Обухович, композиторка, авторка 24 музичних збірок, 11 з яких майстерно оформила Ірина Дацюк, Галина Васіна, директорка бібліотеки, де неодноразово проходили мистецькі вернісажі Дацюків, Людмила Стасюк.

"Голос душі Івана Марчука"

 

11 травня 2021 року в головній бібліотеці Волині відбулася мистецька година, присвячена 85-річчю від дня народження Івана Марчука, видатного українського живописця, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Під час заходу життєвими і творчими шляхами видатного майстра пензлю провела модератор, завідувач відділу літератури з питань мистецтва Олена Курило. Присутнім, зокрема, цікаво було дізнатися, що народився митець у складні міжвоєнні роки в с. Москалівка на сучасній Тернопільщині. Дитинство припало на роки Другої світової війни. За плечима художника –грунтовна мистецька освіта – Львівське училище мистецтва імені Івана Труша, Інститут декоративно-прикладного мистецтва у тій же столиці Галичини.

У полотнах митця 60-70 рр. відображено репресивний режим тодішньої радянської дійсності. Прес режиму щодо талановитого українця тривав із 1972 року до здобуття Україною незалежності. У 1978 році Івана Марчука викликали у КДБ із вимогою пояснити пригнічений настрій картин, специфіку персонажів. В ці роки з-під пензля художника виходить цикл «Шевченкіана», який включає 42 твори. Шевченківський «Кобзар» із неперевершеними ілюстраціями І. Марчука побачив світ у видавництві «Дніпро» 1994 року. Події Чорнобильської катастрофи знайшли відгук у полотнах «Мадонна» і «Чорнобильська мадонна» (1989), а також у циклах «Пересторога» й «Чорнобиль-86».

1988 року художник під тиском обставин емігрує, спершу – до Чехословаччини, потім – до Австралії, Канади та США. Тернистою працею здобув визнання в Америці, де влаштовував експозиції, виставки. До 2001 року Іван Марчук мешкав в Нью-Йорку. Через тугу за Батьківщиною 2001 року повернувся в Україну. Свідченням визнання митця стало присвоєння звань – заслужений художник України (1996), народний художник України (2002). 1997 року удостоєний найвищої нагороди – Національної премії України імені Тараса Шевченка за цикл картин «Шевченкіана».

Увазі присутніх був запропонований перегляд короткометражного фільму «Хто такий Іван Марчук» :  

https://www.youtube.com/watch?v=RPV1hFAGsjg&vl=uk&ab_channel=Ukra%D1%97ner

"Талант, осяяний глибинною вірою"

 

Цьогоріч минає 111 літ від дня народження і 21 рік від дня смерті Лідії Спаської – людини з непростою долею, художниці, яка намалювала ікони для десятків храмів усього світу. Працівники відділу літератури з питань мистецтва підготували для студентів кафедри образотворчого мистецтва та дизайну факультету культури і мистецтв Волинського державного університету імені Лесі Українки вечір-портрет під назвою «Талант, осяяний глибинною вірою».

Ведуча заходу зазначила, що за своє життя Лідія Іванівна намалювала більше 200 ікон у храми багатьох міст, і більше 100 ікон приватним особам, крім того сотні чудових портретів, пейзажів, натюрмортів, картини на історичні теми. Загальне число художніх творів Лідії Іванівни більше тисячі, кількість ескізів не піддається навіть приблизній оцінці. Художниця ніколи не підписувала своїх творів, і нині догадатись чи належать вони пензлю Лідії Спаської можна, тільки вивчаючи характер письма.

 Лідія Спаська виконала розписи в багатьох церквах Києва, Луцька, у селах Волині Бодячеві (церква Св. Іова Почаївського), Озері (Покровська церква), Гавчицях, а також в Астрахані, Великому Устюзі, Мурманську, Ташкенті. Навіть цей неповний перелік церков, де доводилося їй працювати, свідчить про працездатність і різноманітний характер виконаних нею робіт.

Твори художниці зберігаються у Волинському, Острозькому та Рівненському музеях, а також Брестському та Мінському, у приватних колекціях багатьох міст України і за її межами.

 

Новинки!

  У відділ літератури з питань мистецтва надійшли нові книги від Українського інституту книги в рамках державної програми поповнення фондів публічних бібліотек. Пропонуємо ознайомитися з цікавими новинками літератури з питань  мистецтва.

 

Пам’ятники Лесі Українці за кордоном

Вдячні закордонні українці встановили пам’ятники Лесі Українці за океаном – Саскатуні, Торонто (Канада), Клівленді (США). Віддали шану великій поетесі спорудженням пам’ятників у Грузії (Батумі, Телаві, Сурамі), в Азербайджані (Баку), Росії (Москва). Перший пам’ятник поетесі, як зазначають джерела, встановлено в місті Сурамі (автор – Тамара Абакелія).

 

Пам’ятники Лесі Українці в Україні

Леся Українка  ̶  славетна й улюблена письменниця українського народу, феноменальна жінка у світовій культурі, яку можна охарактеризувати її ж поетичним образом  ̶  «світло нагірне». Нагірною проповіддю було її слово, що будило з летаргійного сну націю й вселяло віру й надію в її духовні сили в боротьбі за волю України.

Над образом Лесі Українки, втіленим у бронзі, мармурі, граніті, працювали відомі митці Михайло Черешньовський, Галина Кальченко, Галина Петрашевич, Микола Обезюк, Леонід Муравін, Володимир Сколоздра, Юліан Савка, Володимир Прядка, Василь Бородай, Юлія Скобликова, Лев Біганич, Володимир та Василь Одрехівські, Іда Копийгоренко, Ярослав Красножон, Володимир Суханов, Макар Вронський, Тамара Абакелія, Емануїл Мисько, Богдан Корж та ін.

5 місць пошанування знаходяться на Волині – в Луцьку, Колодяжному, Ковелі, 6 – у столиці – місті Києві, серед них – високомистецький надгробний монумент, авторства Галини Петрашевич, споруджений 1939 року. 4 пам’ятники (в Ялті, Гурзуфі, Саках, Балаклаві)

Відділ літератури з питань мистецва отримав цінний дарунок від Українського культурного фонду

9 лютого 2021 року начальником відділу охорони культурної спадщини департаменту культури Луцької міської ради Олександром Котисом передано Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки 2 примірники видання «Керамічний код Івана Левинського в естетичному вимірі українця кінця ХІХ – початку ХХ ст.» (за редакцією А. Клімашевського). Цінне мистецьке видання містить 256 сторінок.

Завдяки Українському інституту книги відтепер головна бібліотека Волині матиме в своїх фондах альбом, сформований за результатами резонансної виставки «Керамічний код Івана Левинського » (Львів, 2019–2020). Репродуктовані понад 500 пам’яток ужиткової і будівельної кераміки кінця ХІХ – початку ХХст. дають уявлення про виняткове мистецьке явище, створене підприємницьким талантом українського архітектора Івана Левинського. А науково - популярні статті дослідників зі Львова, Опішні, Харкова розкривають волинському читачеві захопливу панораму смислів, що постали в добу модерну – час, коли в пошуку власного національного виразу з новою силою зазвучав мистецький діалог між Заходом і Сходом України .

 Тішить, що тексти в книзі подані трьома мовами – українською, польською, англійською.

 Книга «Керамічний код Івана Левинського » займе чільне місце в фонді відділу літератури з питань мистецтва Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки.

Іван Гончар: жити і творити для народу

 

 В Україні багато чудових музеїв. Кожен, незважаючи на свої розміри, зародився з великої любові – до прекрасного, до мистецтва, до історії... Любов’ю був безмежно багатий і Іван Макарович Гончар – "хрещений батько" Українського центру народної культури, званого нині його ім’ям. Через музей Івана Гончара пройшли тисячі людей і залишилися йому невимовно вдячними. І колекціонер, і його скарб повернули багатьом історичну пам’ять, допомогли відчути себе українцями. До 120-річчя від дня народження митця у відділі літератури з питань мистецтва організовано виставку "Іван Гончар: жити і творити для народу". 

Пропонуємо список літератури до виставки. 

 Гасиджак Л. "Одяглися, об’єднали куфайкою..."/ Л.Гасиджак // Артанія.– 2013. – №1-2. – С. 90-91.

Гончар І. Ідеал краси людської. / І.Гончар // Людина і світ. – 1989. –№11. – С.30-34.

Гудак В. Історія і сучасність у народній тематичній пластиці малих форм: на прикладі творчості майстра народного мистецтва Івана Гончара. /В.Гудак. // Українська керамологія. – 2002. – №2. – С. 286-291.

Мельничук Ю. Україна Івана Гончара. / Ю. Мельничук // Міжнародний туризм. – 2006. – №2. – С. 94-99

Онищенко В. Одна людина може багато... / В.Онищенко. // Образотворче мистецтво. – 2011. – №2. – С. 38.

Поклад Н. "У нас все є, а радості нема..." / Н.Поклад. //Київ. – 2006. – №9. – С. 165-184. 

Посвята: шляхами подвижника: Іванові Гончару – 100 // Артанія. – 2011. – №2. – С.30-43.

Пошивайло-Марченко Т. Звитяга одного життя. / Т.Пошивайло-Марченко // Народне мистецтво. – 200-. – №1-2. – С. 5-7.

Чашкова А. Колекція кераміки українського центру народної культури "Музей Івіана Гончара". / А.Чашкова. // Український керамологічний журнал. – 2003. – №214. – С. 75-76.

Юхимович В. Один із двох. / В.Юхимович. // Образотворче мистецтво. – 1991. – №2. – С. 27.

Новинка

Надія Бернар-Ковальчук «Харківська школа фотографії: гра проти апарату»

Монографія заснована на дослідницькій роботі, проведеній в рамках мистецтвознавчої програми Університету Сорбонна, Париж, книга «Харківська школа фотографії: гра проти апарату» розкриває множинні джерела та експериментальний характер фотографічної творчості представників одного з найяскравіших феноменів українського сучасного мистецтва. В радянському андеграунді, під уламками імперії або на київських барикадах харківська фотографія вже більш як півстоліття відзначається іронією, критичним поглядом на медіум та колективною дією. Книга доповнена ілюстраціями та фрагментами з інтерв’ю, більшість яких публікуються вперше.  

Мистецтвознавиця Надія Бернар-Ковальчук  народилася в Києві, З 2013 року живе та працює в Парижі. Навчалась на кафедрі культурології в Києво-Могилянській академії, після чого вступила до Школи Лувру (École du Louvre) в Парижі, де отримала диплом бакалавра історії мистецтв зі спеціалізацією “сучасне мистецтво” у 2016 році. З 2017 по 2019 рік навчалась на магістерській програмі з історії мистецтва в Університеті Сорбонна (Sorbonne Université) за спеціальністю “сучасне мистецтво” та професійним напрямом “дослідження”. В 2020 розпочала роботу над дисератцією на здобуття наукового ступеню доктора філософії в аспірантурі Університету Сорбонна на факультеті історії мистецтва та археології .

"Світ краси Катерини Білокур"

 

«Літоосені тепла палітра»

 5 жовтня 2020 року відкрилася персональна виставка полотен художниці  із села Баїв Луцького району Світлани Луцюк «Літоосені тепла палітра».  Свій мистецький доробок  художниця пропонує увазі користувачів бібліотеки вже вчетверте. Про перші кроки в живописі Ви зможите дізнатись, переглянувши відео. Запрошуємо усіх охочих до перегляду картин.

Нові надходження з питань мистецтва

Берд Майкл. 100 ідей,що змінили світ / М. Берд; пер.з англ. О. Українця, К Дудка. – Київ: ArtHauss, 2019. – 208с.

За тисячі років мистецтво набуло незліченних форм і втілень. Але час від часу нові відкриття чи віяння змінюють вигляд того, що ми звикли називати мистецтвом, або ж сам спосіб, у який ми його сприймаємо. Майкл Берд систематизує поворотні моменти історії мистецтва: від малюнків у печерах до стріт-арту. У своїй книзі дослідник демонструє, як нові засоби і технології радикально змінюють способи, якими створюється мистецтво. Автор інтегрує історію мистецтва до ширшого контексту розвитку ідей, філософії, винаходів, світогляду, а також демонструє, як ідеї попередніх епох переосмислюються сучасними митцями. Майже 300 кольорових ілюстрацій створюють потужний візуальний супровід, перетворюючи книжку на мандрівку крізь епохи, стилі та ідеї.

Котлярчук А. Добровольці. Доба героїв  / Андрій Котлярчук. – Київ : Мистецтво, 2019. – 320 с.

Фотопроект історії війни Андрія Котлярчука присвячено добровольцям, ветеранам АТО. Проект довжиною у п`ять років: 2014–2018 рр.  Фотозйомка здійснювалася на нульових кілометрах. У виданні репродуковано невипадкові світлини відзняті на чорно-білу широку плівку. Використано тільки квадратний кадр. Сотні кілометрів уздовж тонкої лінії дотику, сотні вдумливих кадрів, сотні портретів бійців до та після бою. Ілюстративний ряд супроводжують сотні висловлювань, спогадів, спостережень учасників подій. Фотопроект не випадковий, продуманий автором з самого початку. Перша частина фотопроекту експонувалася у Верховній Раді України, а також демонструвалася у багатьох музеях різних міст України. Виставка була представлена у Національному художньому музеї Грузії. У виданні репродуковано великий масив світлин, через які ми бачимо, як поступово відроджувалася могутність української армія. Зйомки зроблені у єдиному художньому ключі, портрети бійців дивляться на глядача неначе з батальних полотен минулих часів. У цих обличчях ми фіксуємо мужність та рішучість до перемоги. До книги увійшло також багато зображень жанрових сцен, пейзажів та натюрмортів. Чи можливо знайти на війні естетику? Чи реально показати карколомні моменти протистояння привабливо? Чи можна поєднати документалістику з художнім баченням? Відповіді на ці та інші питання дає проект Андрія Котлярчука з виразною назвою «Добровольці. Доба героїв».

Кучерук, О. Пам'ятники від слова пам'ять. Історичні розвідки  / О. Кучерук. – Київ : Парламентське вид-во, 2019. – 376 с.

У книзі під спільною обкладинкою зібрано історії окремих пам’ятників і пам’ятних місць столиці України міста Києва. Дослідження ґрунтується на розвідках, апробованих у формі статей у фаховій періодиці. Текст широко ілюструється планами, фотографіями, як відомим, так і нещодавно виявленими. Видання буде цікавим киянам, києвознавцям, а також усім, кого цікавить національна історія, історія культури і мистецтва України.

Гук Ф. Галерея пройдисвітів: Історія мистецтва й арт-дилерів / Філіп Гук; пер. з англ. Л. Базь, П. Білак. — Київ :  ArtHuss, 2019. — 328 с. 

«Мистецтво для ХХІ століття — нова релігія. Купувати мистецтво — це як вияв релігійності: тут здійснюється акт віри. Намагання раціоналізувати цей процес шляхом аналізу ціни, заплаченої за видатний мистецький витвір, не має сенсу так само, як застосування наукових пояснень до трансцендентального релігійного досвіду», — пише Філіп Гук у вступі до книжки «Галерея пройдисвітів: Історія мистецтва й арт-дилерів». Це справді погляд під незвичним кутом — історія становлення професії на межі мистецтва й бізнесу, представники якої склали ціну безцінному й породили новий ринок, де жага до прекрасного в поєднанні з самолюбством і жадобою грошей витворювали чудернацькі сюжети, формували канони й визначали напрями розвитку мистецтва. Знавці й шанувальники живопису (часом навіть і самі митці), творці міфів і ажіотажу, винахідливі продавці й аферисти, готові до будь-якого ризику, — попри ореол шляхетності й дотичності до високого вони були ще ті пройдисвіти, та інші тут і не втрималися б. Вони майстерно розпалювали самолюбство аристократів і нуворишів, підохочували конкуренцію колекціонерів, робили карколомні кар’єри й заробляли шалені капітали, пишучи правила до однієї з найкрасивіших ігор, у які людство не втомлюється бавитися й досі.

Клочко Д. 65 українських шедеврів. Визнані й неявні / Діана Клочко. — Київ :  ArtHuss, 2019. — 264 с.

Мистецтвознавиця і лекторка Діана Клочко запрошує у мандрівку історією українського мистецтва від VII століття і до останнього року перед здобуттям  Незалежності. Принцип відтворення контексту — навести на порівняння, знайти іншу мірку, наштовхнути на несподівану аналогію, розповісти не надто відому історію створення або переміщення до музею — став головним для написання цих есеїв. Це ще не повноцінна інтерпретація, коли знаєш, з якими думками і версіями попередників не погоджуєшся, кому опонуєш. Це спроба хоча би наблизитись до формального аналізу більших сюжетів, у рамках яких ці твори стали можливі. Поступово, есей за есеєм, стало зрозуміло, що «історія шедевру» складається з десятків сюжетів про твори інших художників, завдяки яким постав візуальний контекст — мотиву, сюжету, стилю, інтонації. Такі сюжети, своєю чергою, ставали важливими для інших художників, які інколи вели спокійну бесіду, а часом і сперечались із тим, що колись і десь побачили і чого не змогли забути.