Митець українського Відродження

• 
   
  12 січня 2023 року виповнилось 150 років від дня народження Василя Григоровича Кричевського., видатного архітектора, художника, вченого і педагога.  Він багато зробив для розвитку   українського мистецтва і культури взагалі., працюючи в найрізноманітніших ділянках. Як архітектор, Кричевський створив на основі народного мистецтва модерний український стиль будівництва. Він був блискучий і дуже плодовитий маляр краєвидів.; він дав початок новітньому мистецтву оформлення української книги. Він був видатним театральним мистцем, українізуав кінематографію на Україні.  Кричевський був також вченим і досліджував українське народне мистецтво й будівництво, вивчав етнографію та археологію України. Він був педагогом – професором Української Державної Академії мистецтв та різних мистецьких інститутів. Він працював у прикладному мистецтві: за його проєктами виробляли килими. вибійки, меблі, вишивки, посуд – все це він творив, черпаючи своє натхнення з мистецької творчості українського народу. 

Бібліографічний список книжкових видань про В.Г.Кричевського у фондах ВДОУНБ імені Олени Пчілки

               Брюховецька Л. Засновник  кінодекораційного мистецтва в Україні.                 Василь Кричевський / Л. Брюховецька  // Брюховецька Л. Перерваний                      політ. Українське кіно часів ВУФКУ: спроба реконструкції  /  Л. Брювецька . –        Київ, 2018. – Випуск восьмий . – С. 402–413.

               Василь Кричевський  // Магдиш І. Ар-нуво.Стилі українського                            мистецтва ХХ-го століття / І. Магдиш. – Київ. – 2021. – С. 120 –126.

        Василь Кричевський  // Український художній авангард : біб. покажчик /                  уклад. Л. С. Криворучко , М. Г. Іванова. – Київ, 2008. – С. 35 –38.

 

        Кричевський Василь Григорович // Українська академія мистецтва. Спецвипуск. Професори НАОМА (1917-2012) /упоряд. І. Чуліна. 

– Київ. – 2012. – С. 121–124.

     

       Кричевський Василь Григорович// Українські митці у світі /авт.-упоряд.

 Г. Стельмащук. – Львів, 2013. – С. 220–225.

 

        Щербаківський В. Пам’яті Василя Григоровича Кричевського /

В. Щербаківський . – Лондон : Українська Видавнича Спілка. –1954. – 

56 с.

 

        Ясієвич В. Я.  Василь Кричевський – співець українського народного стилю / В. Я. Ясієвич // Українське мистецтвознавство . –

Київ, 1993. – Вип. 1. – С.117–126.

 

* * * * * *

         1. Безякін В. Охорона пам'яток - справа державна. Нове дослідження                        споруди        музею Т.Г. Шевченка в Каневі архітектора Василя                                   Кричевського           / В. Безякін, І. Дорофієнко, О. Рутковська  // Студії                     мистецтвознавчі. – 2011. –   N 2.  – С. 114–120.

2.    Вітченко Д. Харків Василя Кричевського / Д. Вітченко // Пам’ятки України : Історія та культура. Науковий часопис. – 2014. – N 6. – С. 10–19 : кольор. іл.

Про харківський період життя, архітектурні проекти Василя Кричевського.

 

3.    Габелко В. Митець національного відродження / В. Габелко // Музика . – 1990. – N 3. – С. 24–26.

 

4.    Денисенко О. Пленерні студії Василя Кричевського / О. Денисенко // Пам’ятки України . – 2014. – N 6. – С. 26–29.

5.    Клейменова О. Могутній. Всюдисущий. Різний / О. Клейменова // Віче . – 2013. – N 21. – С. 70–71 : кольор. іл.

 

 6.    Колоскова Н. В.Г. Кричевський – ідейний натхненник та один із засновників першого музею Тараса Шевченка в Києві : до 80-річного ювілею Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка / Н. Колоскова // Музеї України . – 2008. – N 3/4. – С. 16–19. : портр

 

 7.    Короткевич В. Унікальний музей в унікальній будівлі / В. Короткевич // Музейний простір . – 2014. – N 2. – С. 51–54 : кольор. іл.

Про Музей родини Кричевських, створений в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішні.

 

8.    Кричевські і кіно // Українська культура . – 2016. – N 6. – С. 60–65 : іл.

 

9.    Майданець-Баргилевич О. Творчість Олександра Саєнка у контексті педагогічних настанов Василя Кричевського / О. Майданець-Баргилевич, Н. Саєнко // Пам’ятки України . – 2014. – N 6. – С. 36–40.

 

10.    Майстер українського стилю // Культура і життя . – 2014. – N 27 черв. (№ 26). – С. 16.

 

11.    Манжара А. Василь Кричевський і Тарас Шевченко. На перетинах історії / А. Манжара, В. Дзима // Образотворче мистецтво . – 2014. – N 1. – С. 62–65.

 

12.    Манжара Г. До історії створення будинку музею Тараса Шевченка в Каневі  / Г. Манжара, В. Дзима // Пам’ятки України . – 2014. – N 6. – С. 58–63 : іл.

Будинок Музею Тараса Шевченка в Каневі став останнім архітектурним твором в Україні Василя Кричевського.

 

13.    Нікітін Д. Між авангардом і традицією / Д. Нікітін // Культура і життя . – 2013. – N 18 жовт. (№ 42). – С. 9.

До 140-річчя від дня народження.

 

14.    Невкрита Ж. Василь Кричевський в Опішному: до 145-ліття національного генія / Ж. Невкрита // Культура і життя . – 2018. – N 26 січ. (№ 4). – С. 9.

15.    Нестеренко П. Книжкові знаки Василя Кричевського / П. Нестеренко // Пам’ятки України . – 2014. – N 6. – С. 42–43 : іл.

 

16.    Нешта О. Софія Київська у творчості Василя Кричевського / О. Нешта // Пам’ятки України . – 2014. – N 6. – С. 30–35 : кольор. іл.

 

17.    Орлова  Н. Василь Кричевський і Будинок-музей Тараса Шевченка /  Н. Орлова // Пам’ятки України . – 2014. – N 6. – С. 52–57 : кольор. іл.

Про реставрацію та дизайнерське оформлення музею Василем Кричевським.

 

18.    Панькова С. Василь Кричевський та Михайло Грушевський / С.  Панькова // Пам’ятки України . – 2014. – N 6. – С. 44–51 : іл.

 

19.    Пономаренко Б. Повернення майстра / Б. Пономаренко // Українська культура . – 2004. – N 4. – С. 14.

 

20.    Пошивайло І. Атлант українського храму / І. Пошивайло // Артанія : Мистецтво. Культурологія. Націологія. Історія. Критика. Публіцистика. – 2010. – N 1. – С. 86-93.

Василь Кричевський

 

21.    Пошивайло І. Повернення / І. Пошивайло // Пам’ятки України . – 2014. – N 6. – С. 211 : іл.

Про видатного укр. художника, архітектора, графіка, художника театру і кіно, автора малого державного герба України та ескізів перших укр. грошей Василя Кричевського.

 

22.    Саєнко Н. Три виміри Василя Кричевського / Н. Саєнко // Українське слово . – 2015. – N 26 серп.–1 верес. (№ 34). – С. 12 : портр.

 

23.    Скоблікова М. Василь Кричевський: між авангардом і традицією / М. Скоблікова // Образотворче мистецтво . – 2013. – N 4. – С. 127–129.

 

24.    Терещак І. Сучасне мистецтво / І. Терещак // Артклас. – 2005. – N 4. – С. 204–209.

 

25.    Титаренко Г. Музей мистецької родини Кричевських в Опішному / Г. Титаренко // Українська культура . – 2016. – N 6. – С. 8–13 : кольор. іл.

 

 

26.    Україна: модерн в архітектурі // Артклас . – 2014. – N 3. – С. 86–113.

 

27.    Фесик К. Будинок Полтавського земства / К. Фесик, О. Сулима // Пам’ятки України. -–2014. – N 6. – С. 20–25 : кольор. іл.

 

28.    Ходак І. Музейне поле чортополоху / І. Ходак // Образотворче мистецтво . – 2014. – N 3. – С. 139–143.

Стаття містить відомості про каталог "Графічні твори Василя Кричевського у колекції МКДУ", що побачив світ у 2013 році. Видання упорядкували співробітники Музею книги і друкарства України – М. Корнійчук, О. Сидорчук, Л. Хамаза.

 

29.    Шостя В. К. Ренесансовий талант / В. К. Шостя // Упаковка . – 2013. – N 4. – С. 70 – 73.

Видатний український митець, фундатор Української академії мистецтва, професор Василь Григорович Кричевський.

 

 

 

Ілля Рєпін – російський художник?

 

З ім'ям Іллі Рєпіна звично асоціюються терміни “російський живопис”, «російський художник», але насправді  це не  так. Отож  трохи цікавих фактів для роздумів. Ілля Юхимович Рєпін походить з козацького роду Ріпа, але з Ріпи став Ріпин, а потім зробили Рєпіна. Народився Ілля в 1844 році на  Харківщині в слободі Осинівка біля містечка Чугуїв. Хлопчик з дитинства був настільки закоханий в малювання , що  навіть   запитував: «Чи будуть фарби в раю?”  та вже своїми першими малюнками дивував всіх довкола,  а в підлітковому віці пішов вчитись  до місцевої  іконописної майстерні. Далі було навчання в академії в Санкт-Петербурзі, потім в  Італії, Франції.

В Україну художник, хоч  на короткі періоди, але постійно приїздив до рідних. Він добре знав українську мову та історію України. Любив мальовничу українську природу, традиції , фольклор, досліджував історію козацтва. «Ніхто в усьому світі не відчував так глибоко свободи, рівності й братерства, як козаки» - говорив Рєпін. Він товаришував з багатьма відомими українцями та був одним із засновників спілки захисту пам'ятників Т.Г. Шевченку. Де б не жив  Ілля Рєпін та серцем і думками  був з  Україною, що  значною мірою й відобразилось в його творчості.   Захоплюють  картини «Українка біля тину», «Гопак» та інші на українську тематику .

Над знаменитою картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану”  художник працював одинадцять років. Всі персонажі змальовані з реальних людей, багато з яких  були тоді   публічними та відомими. Так писар на картині – це Дмитро Яворницький, найкращий на той час знавець історії козацтва,  з яким і співпрацював  Рєпін в процесі роботи над полотном. Паралельно з всім відомим варіантом картини, Рєпін писав ще один, хотів  зробити його більш «історично достовірнішим», але на думку самого художника, це йому не вдалося і картина залишилась не завершеною. Цей не закінчений варіант “Запорожців» зберігався у Харківському художньому музеї.

Всі безумовно знають картину «Не чекали». Але можливо не всі звернули увагу на одну малопомітну , але цікаву деталь – на другому плані картини, на стіні зображено портрет  Т.Г. Шевченка.  Є думка, що Рєпін навмисно “вписав” Шевченка, як символ української нескореності та боротьби за свободу.

Ще за часів російської імперії Рєпін придбав не великий маєток у  Фінляндії.  Після революції до нього приїздили “посланці” , просили і по- всякому намагалися затягнути назад, але художник так і не повернувся. Трагічна   доля  внука Рєпіна, який теж мріяв стати художником. 28-річний Дий, не усвідомлюючи, що таке радянщина, дуже хотів побувати на батьківщині свого талановитого  діда, але йому не  давали дозволу на в'їзд в країну. Тоді хлопець нелегально перетнув фінсько-радянський кордон – переплив прикордонну річку  шириною в 7 метрів. На іншому березі його відразу затримали, звинуватили в антирадянському тероризмі, а через півроку, якраз у дні святкування 91-річниці з дня народження Іллі Рєпіна, цинічно і жорстоко розстріляли. Сам Ілля Юхимович хотів  доживати віку в своєму рідному Чугуєві і заповідав, щоб там його поховали. Але  радянська влада цього не дозволила – шлях в Україну йому закрили назавжди.  Помер він у своїй садибі у Фінляндії, похований  поруч в парку  біля пагорба, який він називав Чугуєвою гіркою.

У відділі літератури з питань мистецтва  можна ознайомитись з  цікавим  виданням  “Україна в творчості І.Ю. Репіна» та переглянути  репродукції картин.

Віртуальна книжкова виставка "Безмежно закоханий у музику"

 

4 грудня 2022 року в Карнегі-Холл в Нью-Йорку відбувся великий концерт Notes from Ukraine, присвячений 100-річчю з дня прем'єри нині відомого на весь світ «Щедрика», що вже став одним з неодмінних атрибутів різдвяних свят. «Щедрик» виконали в той самий момент, що й в 1922 році на цій сцені сто років тому  – в кінці першого відділення. Протягом століття “Щедрик” – Carol of the bells в усьому світі дарує людям святковий  настрій, підримує  віру в добро, різдвяне диво, дарує надію на краще. Зараз без чарівної мелодії «Щедрика» уявити Різдво не можливо. Але коли світ вперше почув «Щедрик», він був ще й своєрідним гімном України  в боротьбі  за незалежність. У 1919–1926 рр.  український національний  хор на чолі з диригентом  О.Кошицем з найкращими хоровими творами та обробками народних пісень, чільне місце серед яких займали і твори Миколи Леонтовича, об'їздив увесь культурний світ Європи та Америки, дав близько тисячі концертів.  Цей тур був зініційований тодішнім керівництвом  УкраїнськоЇ Народної Республіки, зокрема, Симоном Петлюрою, з метою здобути для держави незалежність та суверенітет  на міжнародній арені , використовуючи засоби  культурної дипломатії. Сьогодні, на жаль, багато трагічних обставин  столітньої давнини повторюються  – наша держава знову бореться за свою незалежність, за право вільно жити. Тому  цьогорічний  концерт  в Карнегі-Холл був особливо символічним  – світова підримка та єдність з українським народом, вшанування  пам'яті людей, що віддали своє життя в цій жорстокій важкій боротьбі, а частину прибутків, отриманих  з продажу квитків, було  передано в фонд допомоги Україні.

  На ці зимові дні випадають і пам'ятні дати творця  «Щедрика» Леонтовича Миколи Дмитровича  – 13 грудня 1877 р.–23 січня 1921р. Автор відомих хорових обробок українських народних  пісень, талановитий, український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог Л. М. Леонтович успішно поєднував творчу, педагогічну і виконавську (диригентсько-хорову) діяльність. Основу музичної спадщини Леонтовича становлять хорові мініатюри, обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними і їх виконують всі українські хори в Україні й діаспорі. На основі народних мелодій Леонтович створював оригінальні хорові композиції, надавши їм неповторного звучання, а також був одним з перших серед  майстрів української музики, які по-новому інтерпретували фольклор, використовуючи музичні надбання європейської музично-хорової культури. “Його музика була створена від великої  любові до життя, до України. Вона така довірлива і щира, природна, справжня. Стільки краси в цій чарівній музиці, стільки мудрості у простих словах, стільки радості! Здається, весь світ завмирає, слухаючи мелодіЇ Леонтовича, мелодії нашого українського Шопена” – кажуть прихильники його таланту зараз. «Навіть коли б Леонтович не написав нічого більше , як «Щедрика», «Дударика», «Козака несуть» його значення в історії української хорової музики було б раз і назавжди запевнене» - говорили його сучасники колеги – композитори, критики та знавці. У Миколи Дмитровича Леонтовича ,на жаль, було складне і коротке життя, а обставини його трагічної загибелі повністю не з'ясовані і досі, але залишився його неоціненний творчий спадок .Кожного Різдва ми уславлюємо неповторний талант Миколи Леонтовича, навіть якщо про це не думаємо.

  У відділі літератури з питань мистецтва є ноти музичних творів та цікава література, з якої можна багато дізнатись про життя, перипетії долі, творчість М.Д. Леонтовича, а також запрошуємо всіх на виставку «Безмежно закоханий у музику».

 

  Коляда І. Микола Леонтович / І. Коляда. – Харків : Фоліо, 2021. – 120 с.

Це розповідь про те, як нікому невідомий народний учитель із Поділля став одним із найяскравіших композиторів XX століття – Подільським Орфеєм – залишив нащадкам музику криничної води та зелених дібров, високого неба та пшеничної ниви. Музику, якій належить чудодійна влада пробуджувати у людській душі найблагородніші поривання і почуття.

 

   Топська Н. Подільський Орфей / Н. Топська. – Київ : ТОВ «Книжкова база «Альфа», 2016. – 64 с.

Книга розповідає про життя великого українського композитора Миколи Дмитровича  Леонтовича, про його пошуки гармонії – у музиці, у власній душі, у навколишньому світі. Самобутній талант композитора, диригента, хорового педагога невід’ємний від української народної творчості, з якою була тісно пов’язана вся його мистецька доля.

   Гордійчук М.Микола  Леонтович / М. Гордійчук. – Київ : Музична Україна, 1972. – 55 с.

Книжка розповідає про життєвий шлях творця української музики, про пошук і прагнення, містить аналіз творчості М. Леонтовича.

  М. Леонтович. Спогади. Листи. Матеріали / упоряд., прим. та комент. В. І. Іванова. – Київ : Музична. Україна, 1982. – 238 с.

Книжка є зібранням матеріалів про видатного українського композитора М. Леонтовича. Спогади його рідних, друзів учнів діячів літературного та музичного світу відтворюють живий образ геніального митця, простої і благородної людини. До книги увійшов щоденник митця, стаття « Як я організував оркестр у сільській школі». Крім того вперше публікуються листи Леонтовича до К. Стеценка і лист М. Лисенка до Леонтовича.

  Дяченко В. М. Леонтович / В. Дяченко. – Київ : Музична Україна, 1985. – 133 с.

У книзі розповідається про життєвий і творчий шлях видатного композитора , хорового диригента та педагога М. Леонтовича.

  Творчість М. Леонтовича : зб. ст. / упоряд. В. Золочевський. – Київ : Музична Україна,1977. – 198 с.

До цієї збірки увійшли статті відомих композиторів і музикознавців, присвячені питанням гармонії, поліфонії та форми творів М. Леонтовича, жанровим особливостям його хорових обробок, опері «На русалчин Великдень».

  Музичний архів М. Д. Леонтовича : каталог / упоряд. Л. Корній, Е. Клименко. – Київ : НБУВ, 1999. – 113 с.

Пропоноване видання – каталог, складений з археографічних описів нотних рукописів, духовних і світських творів класика української музики кінця XIX – початку XX ст. М. Д. Леонтовича (зустрічаються твори й інших композиторів, що були серед його матеріалів), які зберігаються у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Подані описи чистових автографів, чернеток, ескізів, варіантів, редакцій творів композитора. Створенню каталогу передувало археографічне й текстологічне дослідження рукописів. Видання допоможе відкрити невідомі аспекти творчої лабораторії митця, зрозуміти особливості його творчого процесу і сприятиме вивченню ідивідуального стилю М. Д. Леонтовича.

 

  Орфєєв С. М. Леонтович і українська народна пісня / С. Орфеєєв. –  Київ : Музична Україна, 1981 . – 75 с.

Книга «М. Леонтович і українська народна пісня» – результат багаторічного вивчення і дослідження хорової творчості Миколи Леонтовича.

  Леонтович М. Практичний курс навчання співу у середніх школах України / М. Леонтович. – Київ : Музична Україна, 1989. – 134 с.

Видання підготовлене на матеріалах музично-педагогічної спадщини відомого українського композитора М. Д. Леонтовича. Розкриваються ідеї митця щодо музичного виховання. У книзі збережено давні норми написання в авторському тексті.

  Леонтович М. Хорові твори / М. Леонтович. – Київ : Музична Україна, 2005. – 376 с.

До збірки «Хорові твори» увійшли українські. народні пісні в обробці для мішаного чоловічого, жіночого хорів та духовні твори.

  Леонтович М. Щедрик / М. Леонтович. – Київ : Музична Україна, 1986. – 4 с.

«Щедрик» композитора Миколи Леонтовича знає весь світ – це один з найвідоміших хорових творів українського композитора.

  Леонтович М. Женчичок-бренчичок : обробка українських народних пісень / М. Леонтович. – Київ : Музична Україна, 1983. – 29 с.

В збірник  увійшли обробки українських народних пісень М. Леонтовича. Видання розраховане на керівників дитячих колективів, вчителів музики.

 

Проєкт " Бібліотека – мистецький салон" : підсумки

 

Упродовж 10 років у відділі літератури з питань мистецтва успішно діяв проєкт «Бібліотека – мистецький салон». З самого початку проєкту працівники відділу намагались згуртувати  й об’єднати  людей за допомогою мистецтва.  Наша діяльність була направлена на організацію виставок живопису,  робіт  майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, фотовиставки та багато інших. З наступного року ми розпочинаємо новий проєкт «АРТ простір», який розширить межі діяльності у різних видах мистецтва. Гасло «Відкрита для всіх»  передбачає новий простір для творчості,  зустрічей, спілкування. Пропоную  згадати різноманітні виставки і відчути натхнення митців.

Мистецтво і війна

    Повномасштабна російсько-українська війна 2022 року проявила потужність мистецької "зброї" в битві за звільнення свідомості українців від наративів російського імперського впливу. Знищення української ідентичності та державності призвели в Україні до жахливих наслідків. За даними Міністерства культури та інформаційної політики, через російське вторгнення на українські території було пошкоджено або зруйновано понад 400 пам’яток культури, з них 33 – музеї та заповідники. Буквально в перші дні війни в селищі Іванків на півночі Київської області окупанти спалили історико-краєзнавчий музей, у якому зберігалися твори видатної української народної художниці Марії Примаченко.

      Марія Примаченко – національний символ України. Її роботи зображували на поштових марках та на ювілейній монеті. В національному музеї народного декоративного мистецтва зберігається 650 картин та малюнків художниці, які теж знаходяться під загрозою, адже Київ перебуває під постійними обстрілами. Зважаючи на сьогодення  пропонуємо вам    в новому ракурсі переглянути роботи художниці. В її творчому доробку є намальовані солдатські могили, чудернацькі звіри, які уособлювали війну, чимало сцен, коли рідні і кохані проводжають чоловіків, синів, братів на війну. Букети і вазони з квітами й птахами Марія Примаченко присвячувала воїнам. Отож, до уваги онлайн-екскурс .

 

Підготували онлайн-екскурс: Тетяна БУРМІСТРОВА, зав. відділом літератури з питань мистецтв та Софія ВОРОЖЕЙКІНА, зав. відділом автоматизації і комп’ютерних технологій ДОУНБ імені Олени Пчілки. 

1 жовтня Міжнародний день музики

 Музика одна з прекрасних естетичних цінностей людства. Вона сприяє гармонізації нашого загального світовідчуття, виступає інструментом самовираження і натхнення, служить джерелом  непередаваних  відчуттів та емоцій.

Міжнародний день му́зики  щорічно відзначається у всьому світі 1 жовтня. За даними проекту DilovaMova.com, вперше Міжнародний день музики провели 1-го жовтня 1975-го року. Засновником  цього прекрасного Дня виступила Міжнародна музична рада (IMC) при всесвітній організації ЮНЕСКО. На 15-й Генеральній  асамблеї  IMC, проведеної  в 1973-му році в Швейцарії, місто Лозанна, було прийнято відповідне рішення.

Музика  прикрашає  життя людей, змушує їх радіти і співпереживати, відкриваючи двері  в  прекрасний  світ  звуків і коливань наших власних струн душі. Щорічно, цей  Всесвітній день  День прекрасного і дивовижного світу музичного  мистецтва  відзначається  проведенням  чудових  концертів та концертних програм, за участю кращих  художніх  колективів, музикантів та артистів. Всюди  звучать  безцінні  твори і  шедеври, що стали  надбанням світової музичної культури.  З Міжнародним  днем  музики!

 

Виставка творчих робіт Віталія Мельника

28 вересня  у відділі літератури з питань  мистецтв  відбулося відкриття  виставки робіт   луцького  художника Віталія Мельника.  Пан Віталій є одним з перших випускників Луцької художньої  школи ,  закінчив  Львівський інститут прикладного та декоративного  мистецтва,  один із засновників Народного Руху на Волині, секретар координаційної  ради Руху,  очільник крайового «Меморіалу ім. Василя Стуса», автор книги «Штрихи»  -   цікавий та багатогранний творчий і  життєвий шлях митця.  На виставці були представлені оригінальні орнаментальні  інсталяції, кожна з яких ще є своєрідним оберегом та буде доречною для будь-якого інтер'єру, а також  дві картини -  «Розп'яття», створено у  2014 році на тему війни, що розпочалась тоді на сході України і портрет Тараса Шевченка, якого пан Віталій подарував бібліотеці. Запрошуємо всіх бажаючих  відвідати виставку, завітавши у відділ літератури з питань мистецтв.