На спогад Шубертовї серенади

 З 2015 році, завдяки дослідженню музикознавця, завідувачки Музею Лесі Українки Ірини Щукіної, маємо у фонді чудове  нотне видання «Олена Пчілка. На спогад  Шубертової серенади». В інтернеті можна знайти чимало відео і звукозаписів виконання «Серенади» Франца Шуберта славетними співаками різних поколінь і різними мовами (німецькою, італійською, іспанською, ідиш(!), українською – жодного. Тож у  Ірини Щукіної в процесі інтернет-пошуків виникло відчуття єднання лірики Олени Пчілки через музику Шуберта з великим світовим музичним мистецтвом. Виконання цієї серенади українською мовою вже з’явилось в інтернеті. Завдяки тонкій природі душі  письменниці, нотки суму, присутні в музиці  Шуберта, ожили в рядках її поезії. Ця серенада – особлива, сповнена ніжною поетичністю, романтикою чистих і високих почуттів. Включення цього твору в репертуар, зробить виступ вокаліста незабутнім. Вірш Олени Пчілки «На спогад Шубертової серенади» не належить до числа перекладів. Його музична версія має послужити ідеї, яку плекала письменниця: відтепер «Серенада» Франца Шуберта зможе звучати українською мовою!

Українська колекція вінілових грамплатівок в бібліотеці

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   Останніми роками цифрові та онлайн-медіаплеєри розвиваються швидкими темпами, але вінілові програвачі та платівки досі популярні серед меломанів. Представники різних музичних напрямків випускають свою музику в цьому форматі. Причиною цього феномену є теплий, з легким тріском звук вінілової платівки, який буквально занурює в атмосферу 1960-70-х років. Вінілові платівки сьогодні набирають все більшої популярності. Адже зараз колекціонувати вініл модно. Вініл – це не лише рок-музика. Найпопулярніші – джаз, класика, поп-рок, блюз, метел, шансон.

Важливо, що серйозні слухачі визнають формат платівок як спосіб прослуховування та розуміння музичної спадщини, якому вони надають перевагу, а не просто прослуховання. Головне звук і стиль, а не лише мелодія. 

У нотно-музичному секторі поряд з нотними виданнями зберігаються біля 7 тис. платівок, значну частину яких становить українська колекція. Це інструментальні твори Василя Барвінського, Миколи Леонтовича, Миколи Лисенка, Станіслава Людкевича, Бориса Лятошинського, Левка Ревуцького, Мирослава Скорика, Анатолія Штогаренка та інших. Вокальна музика представлена чудовими солістами-виконавцями та музичними колективами: Раїса Кириченко, Марія Бойко, Дмитро Гнатюк, Назарій Яремчук, Анатолій Солов’яненко,  Тріо Маренич, ансамбль "Смерічка" та багато інших Запрошуємо поринути в українську музику і насолодитись неповторним звучанням саме з вінілови платівок.

Код нації

 

  Вишиванка в Україні – це зворушлива розповідь про думки і почуття людини, світ краси і фантазії, поетичного осмислення природи, світ невмирущих образів давньої міфології, звичаїв і уявлень наших предків. Кожен українець, мабуть, знає, що таке вишиванка, адже це не просто одяг, а частина душі. Історія національно вбрання українців сягає глибокої давнини. Наші працьовиті пращури завжди вміли створити справжню красу з полотна і ниток. Вишиванка як оди з видів декоративного мистецтва є особливою галуззю художньої творчості. Основна її мета – художнє освоєння матеріального світу, естетичне осмислення навколишнього середовища. Дотримуючись принципу єдності краси й доцільності, митці своїми творами намагаються прикрасити побут. Упродовж історичного розвитку вдосконалювалась художня система вишивки, в якій гармонійно поєднуються матеріал, техніка виконання, орнамент, композиційне й колористичне вирішення. В давнину вірили, що вишиванка оберігає людину, дарує їй добру долю та здоров'я. Матері вишивали своїм дітям одяг з особливою теплотою та любов'ю. Існують свідчення, що у деяких регіонах країни процес вишивання мав вигляд особливої церемонії.

 Для розширення своїх знань про вишивку пропонуємо Вам ознайомитись з книгами які знаходяться у відділі літератури з питань мистецтва. А у відділі виробничої літератури ви зможете підібрати  схеми вишивки з їх трактуванням у періоичних виданнях та перенести їх на полотно.

  Кара-Васильєва Т. Історія української вишивки / Т. Кара-Васильєва. – Київ : Мистецтво, 2008. – 464 с. : іл.

 

  Книга повно і всебічно висвітлює основні етапи розвитку української вишивки від часів її зародження до сьогодення, розкриває роль і місце цього виду декоративного мистецтва в оформленні одягу, житла, у використанні в храмових інтер’єрах, під час різноманітних свят і народних обрядів. У виданні широко представлено унікальні зразки вишивок, виконаних за малюнками Тараса Шевченка, Василя Кричевського, Ганни Собачко, представників авангарду початку ХХ століття, а також сучасних народних і професійних майстрів.

 Кара-Васильєва Т. Українська вишивка / Т. Кара-Васильєва, А. Чорноморець. – 2-ге вид., стер. – Київ : Либідь, 2005. – 160 с.: іл.

 Книга знайомить читача з історією української вишивки від X до XX століття. Розгля­даються особливості самобутньої народної вишивки, її локальні характеристики щодо історико-етнографічних регіонів, описуються основні техніки шитва, розкриваються символіка рушників, їхнє значення у святах і обрядах. Висвітлюються особливості монастирського шитва XVI—XVIII століть, панського середовища XIX століття, звернення митців авангар­ду до традицій народної вишивки на початку XX століття.

 

  Чумарна М. Тайнопис вишивки / М. Чумарна. – Львів : "Апріорі", 2018. –  96 с.: іл.

  «Тайнопис вишивки» – нова книжка, в якій автор розмірковує про взаємодію людини з Долею через свідоме входження у потік божественних енергій, що творять опікунче коло над земним життям людини.

  Українські народні узори. Зібрала Ольга Косач-Кривинюк : альбом. Вип. II зі змінами й доповненнями / упоряд. В. Комзюк, Н. Пушкар. – Ковель : ТОВ "Ковельська міська друкарня", 2009. – 20 с.: іл.

  Перше повне видання українських узорів, зібраних Ольгою Косач-Кривинюк із фондів Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки та Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького (Київ).

 

  Чумарна М. Вишивання долі / М. Чумарна – Львів : Апріорі, 2015. – 88 с.: іл.

  «Вишивання долі» - розвідка про потаємні коди української орнаментальної символіки, яка поглиблює тему космічного буття людини в потоках світлоносних енергій матеріального світу, частково розкриту Марією Чумарною у книзі «Код української вишивки». Вона в новому ракурсі розкриває можливості впливу людини на долю, на здоров'я власного тіла, благополуччя сім'ї і роду через повернення до джерел духовного знання наших предків. Особливістю цієї  книги є те, що вона наближена до потреб тих, хто практично займається відновленням зразків стародавньої вишивки, хто шукає нових «старих» ідей у творенні власного одягу.  Подано 56 видів техніки шитва, розкладки узорів, які підготувала і систематизувала майстер художньої вишивки Віра Чипурко.

 

  Антонова Є. На весілля з рушниками / Є. Антонова.  – Донецьк : Донбас, 2011. – 144 с.

  У цій книзі автор розповідає про традиції і звичаї українського народу в минулому та сьогоденні. Описує весілля як найурочистіше свято в житті людини та події пов'язані з ним. Висвітлює роль рушника не тільки як неодмінного атрибуту весільного обряду, а й як життєвого символу України.

 

  Калиняк М. Українська вишивка. Сучасне трактування : альбом / М. Калиняк – Львів : НВФ “Українські технології”, 2004. – 116 с.: іл. – Рез. англ. мовою.

  Цей альбом — результат понад п’ятдесятирічної праці людини, закоханої у народне мистецтво. Всі твори, виконані автором, переконують про можливість застосування у сучасному побуті української народної вишивки з використанням багатющої спадщини орнаментів з різних районів України. Кольорові світлини вишиванок, жіночих прикрас і ткацтва дозволяють читачеві про­никнути у творчу майстерню автора та глибше відчути красу давнього і водночас сучас­ного українського народного мистецтва і роблять альбом цікавим як для широкого зага­лу його шанувальників, так і для дослідників.

  Грицик В. Моделювання та синтез складних зображень симетричної структури / В. Грицик, К. Березька, О. Березький. – Львів : УАД- ДНДШ, 2005. – 140 с.

  Монографія присвячена опису, моделюванню та синтезу складних симетричних зображень. Розроблено метод опису та моделювання складних зображень, який базується на запропонованій мові опису структурних частин зображень-орнаментів та розроблених алгоритмах синтезу та моделювання груп перетворень. Запропоновано алгоритми синтезу та моделювання груп перетворень зображень на основі осьових симетрій. Розроблено редактор орнаментів, наведено результати генерування та архівації орнаментів.

"Довіку матінку шануйте – свій найсвятіший оберіг"

  Впродовж року в Україні відзначається багато свят. День матері – свято особливе, воно знаходить теплий відгук у серці кожного з нас. Це весняне і щире свято відзначаємо у другу неділю травня. Перші поняття про щастя, добро й ласку нерозривно пов’язані у нас з образом найдорожчої людини – образом матері.

 Мати і дитя – це найпрекраснійший образ із загальнолюдської скарбниці духовності. Їх душі і серця зливаються у перших піснях, які чує дитина. Колискові пісні - це материнські пісні, жіночі пісні; вони мають чітко окреслену тематику. Ці пісні призначені для одного слухача – дитини і мають одного виконавця - матір або близьку людину.

   Колискова... Звідки це слово? Цікаво, що слово «колискова» прийшло до нас від фольклористів. А в народі гово­рили: «співати при колисці» або «співати котка». За давніми віруваннями, кіт був найміфологічною істотою, вважався покровителем дитячого сну, оберегом дитини від злих сил, символічним охоронцем спокою і хатнього затишку. Котик у колискових і забавляє, і повчає, і присипляє...

    Як правило, дитина після народження була біля матері лише два дні, а на третій – відбувалось ритуальне вкладання її в колиску. Найдавнішим звичаєм було першим  вкладати в колиску кота. Вважалося, що кіт може наділяти дитину спокійною вдачею, приносити солодкий сон. Кота колисали в колисці,  примовляючи: „Як на кота муркота, на дитину дрімота”. Потім кота випускали, а дитину клали в колиску і співали  колискову.

   Головне призначення колискової – заспокоїти, заколисати немовля, навіяти йому сон. Лагідний тихий спів під ритмічне погойдування колиски ніби повертає дитинча в ту благодатну пору, коли мама носила його під серцем і їхні серця билися в унісон. Малятко відчуває себе захищеним і безтурботно засинає. Мовою сучасної науки це називається емоційною підтримкою, яка дуже важлива для стабільного серцебиття, фізичного і душевного здоров’я, психологічної рівноваги. І такий чудодійний вплив колискова має не лише на дитину, а й на того, хто її співає.

    Колискові пісні, як жанр народної творчості, здавна привертали увагу дослідників і майстрів художнього слова. Багато колискових дійшло до нашого часу завдяки старанням письменників: М. Вовчка, Б. Грінченка, Г. Квітки-Основ'яненка. Вперше запис колискової "Ой, ходить сон коло вікон" з'явився у 1838 році. Любила колискові пісні і Леся Українка. З її голосу записано кілька народних мелодій. Ці записи збереглися і сьогодні. Поетеса сама писала художні тексти, один а яких відома "Колискова":

     Місяць яснесенький

     Промінь тихесенький

     Кинув до нас,

     Спи мій малесенький,

     Пізній бо час.

     Цей текст ліг в основу пісні, яку багато хто з вас чув  у виконанні Ніни Матвіенко.  

    Материнські пісні – це схованки народного досвіду у вихованні дитини. Пісня – душа народу. Саме тому народний досвід такою наполегливістю показував, що до душі дитини від її народження, насамперед, найближча пісня. Хто любитиме свою матір, її пісню, той по-справжньому любитиме свою батьківщину. Найсвятіше почуття для нас оцінюється з маминою піснею: розвиваючись протягом століть, колискова пісня увібрала в себе найрізноманітніші світоглядні позиції.

    Співайте своїм дітям колискові! Це допоможе їм вирости врівноваженими і доброзичливими людьми. Через цю ніжну пісню можемо передати дитині найсильніші емоції і почуття – ласку, любов, турботу. Колискові народжуються в душах тих, хто співає і тих, хто слухає, і це об'єднує, зміцнює, надихає. А на допомогу Вам прийдуть нотні видання, які знаходяться у відділі літератури з питань мистецтва Волинської ДОНУБ імені Олени  Пчілки.

 

Наша Квітка

 

Сьогодні у відділі літератури з питань мистецтва відбулась музична година, присвічена 70-річчю від дня народження Квітки Цісик.   Квітка Цісик  – донька післявоєнних емігрантів із Західної України, яка народилася і прожила все життя в США. Голосом Квітки захоплювався весь американський шоубізнес. Її колоратурне сопрано музикознавці віднесли до одного з найкращих голосів світу. Хто хоч раз почув голос цієї співачки, ніколи не забуде її. Квітка Цісик – єдина справжня зірка українського походження з діаспори. Вона підняла українську пісню на новий рівень. 

Присутні на заході ознайомились з життєвим і творчим шляхом співачки та прослухали пісні у виконатнні Квітки Цісик. У нашій кигозбірні ви можете ознайомитись з книгами  присвяченими Квітці Цісик та дізнатись більше про життя і творчість  співачки.

Увага! Запрошуємо взяти участь у XVII Обласному відкритому онлайн конкурсі дитячої творчості " ВЕЛИКОДНЯ ПИСАНКА"

 

  Обласний відкритий конкурс дитячої творчості «Великодня писанка», започаткований Комунальним закладом спеціалізованої мистецької освіти «Валківська школа мистецтв» за підтримки Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області та Обласного навчально-методичного центру підвищення кваліфікації працівників культосвітніх закладів у 2007 році.

 Конкурс проводиться щорічно з метою залучення школярів до дослідження, вивчення та відтворення кращих зразків культурної спадщини писанкарства рідного краю, активізації діяльності зі збереження культурної спадщини, звичаїв та обрядів; створення можливостей реалізації духовного, творчого потенціалу учнів, пошуку та підтримці юних обдарувань в традиційному українському мистецтві.

 

    

Для участі у Конкурсі запрошуються учні за трьома віковими категоріями (вік визначається станом на 01 квітня):

- молодша група – до 9 років включно;

- середня група – з 10 до 12 років включно;

- старша група – з 13 до 17 років включно.

 Термін прийому конкурсні роботи подаються до Валківської школи мистецтв триває до 03 квітня 2023 року у вигляді електронного зображення, а саме:

фотографії високої якості у форматах jpg, tif, raw;

фото робіт повинні бути виконані на однотонному фоні;

фото непласких, об’ємних робіт подаються в різних ракурсах;

у файлі з конкурсною роботою зазначаються: назва номінації, ПІБ автора, назва роботи.

 Фото робіт надсилаються на google форму або на електронну пошту школи shkola-mustetstv@ukr.net разом із заявкою на участь (якщо від закладу декілька учасників – заявка одна).

 

Анатолій Слісаренко – одна з найколоритніших і водночас одіозних постатей в українському кіно.

 

30 березня 1923 року в Києві в родині вчителя народився Слісаренко Анатолій Олексійович – український  кінорежисер, Заслужений діяч мистецтв України, лауреат Республіканської премії імені Я. Галана. У 1942 р. – артист балету і драми Рівненського міського театру. Закінчив акторський та режисерський факультети Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Працював у Київському українському драматичному театрі ім. І.Франка, на Українській студії хронікально-документальних фільмів (1950–1955), на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О.П.Довженка (1956–1960). В 1961році, коли на зйомках його фільму загинула відома акторка Інна Бурдученко, був засуджений до 5 років ув'язнення із 5-річною забороною працювати в кіно (фільм «Квітка на камені» дознімав і переробляв Сергій Параджанов). Попри це, звільнився достроково у 1963 і вже з 1964 року почав працювати на Київській студії хронікально-документальних фільмів. Створив художні стрічки: “Гори, моя зоре” (1958), “Коли починається юність” (1959), “Право на любов” (1976), “Ніч перед світанком” (1976) та інші. Автор документаль­них фільмів: “Суворовці”, “Квітуча Україна” (1951), “У новій Каховці”, “Художники Закарпаття” (1952), “Творчість юних”, “Корсунь-Шевченківська” (1953), “Свято великої дружби” (1954), “Пісня про Україну” (1955), “Хліб” (1964), “Квіти для всіх” (1966), “Лети наша пісня”, “Гуцульське весілля” (1967), “Вічно живий” та інші.

Чудовий світ театру

•              
  
  
      22 березня відбулася зустріч з артистами Волинського акдемічного обласного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка – Заслуженою артисткою України Ларисою Зеленовою та Заслуженою артисткою України Людмилою Натанчук. В актовій залі бібліотеки зібралися ті, хто безмежно закоханий у  театр. Святковий настрій зразу відчувся у залі, адже захід приурочений до Міжнародного дня театру. який відзначається щорічно 27 березня. 

• Унікальну можливість побачити улюблених артистів без гриму, не в сценічних костюмах та поспілкуватись з ними, не змогли пропустити справжні шанувальники театру. Розмова з артистами проходила у форматі "Театральної абетки". Ведуча називала один з термінів з "Словника  театру" та розкривала зміст слова. Дуже цікаві були розповіді артисток про перші кроки на сцені, за що цінують театр, про гастролі, режисерів. 

 

• 
  
         Коли мова дійшла до терміну "Роль", самі глядачі почали задавати актрисам різноманітні питання.  В умовному антракті присутні переглянули відео про історію створення нашого театру. Час швидко сплинув, але хотілось продовжити спілкування. Такі творчі зустрічі дають змогу побачити актора в його повсякденному вигляді, а головне зрозуміти як створюються образи, які ми бачимо на сцені. Ми переконалися, що саме такі заходи найбільш цікаві для користувачів. Тож. сподіваємось  на продовження. 

• 

Писанка – маленьке диво.

 

Весна приносить нам одне з найбільших християнських свят – Великдень, який святкується в Україні вже більше тисячі років.  Великоднє свято дуже яскраве і багате своїми обрядовими атрибутами. Особливо писанками, які вважалися символами життя. В Україні з давних-давен існує чудовий звичай – виготовляти писанки.

Невеликий екскурс в історію.

Мистецтво виготовлення писанок сягає глибокої давнини. Найстаріші декоративні яйця, знайдені в Україні, були полив'яні керамічні. Символи, нанесені на них, свідчать про їх дохристиянське походження. З прийняттям християнства розмальоване яйце було включене до Великодніх обрядів церкви.  Першими символами, уживаними у декоруванні яйця, були рисунки ідеї, розкинуті по шкаралупі. Ті знаки надавали яйцеві добродійної сили, що, за віруванням наших предків, допомагала в біді, забезпечувала родинний добробут. Різноманітність символів віддзеркалює регіональні особливості районів України. Наприкінці ХІХ – у першій половині ХХ ст. виготовлення писанки в Україні досягло високого рівня розвитку й означилося в окремий вид народної творчості.

Завітавши у відділ літератури з питань мистецтва Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, ви знайдете книги, з яких більше дізнаєтесь про:

      

      - історію виникнення писанки;

      - технологію її виготовлення;

      - писанки природними барвниками;

      - творчість  майстрів писанкарства;

      - особливості оздоблення в різних регіонах України;

 

           

Список літератури з фонду книгозбірні:

Бондарук А. В. Як написати писанку / А. В. Бондарук. – Луцьк : Терен, 2008. – 20 с.

Влененко Т. В. Фарбуємо писанки природними барвниками / Т. В. Влененко, Л. Г. Ктіторова. – Львів : Свічадо, 2015. – 126 с.

Дубіч Т. А. Диво-писанка : посіб. для дітей молод. та серед. шк. віку / Т. А. Дубіч. – Тернопіль : Навч. кн. – Богдан, 2012. – 22 с. : кольор. іл.

Манько В.  Українська народна писанка / В. Манько. – Львів : Свічадо, 2001. – 46 с.

Манько В. Взірці українських народних писанок / В. Манько. – Львів : Свічадо . – 38 с.

Писанка: традиції та модерний дискурс / уклад. Р. Загайська. – Львів : Апріорі, 2009. – 163 с. : кольор. іл.

Писанки / упоряд. В. Мицик. – Київ : Родовід, 1992. – 60 с.

Писанки Ганни Косів: Трипільські мотиви – Львів : Свічадо, 2016. – 100 с.

Писанки другої половини XX- початку XXI століть : зб. Волин. краєзнав. музею : каталог. – Луцьк : Терези, 2014. – 77 с. : кольор.іл.

Писанки Ірини Вах. – 2-е вид. доп. – Львів : Свічадо, 2017. – 112 с. : іл.

Подаруй ми писаночку: Івано-Франківськ : альбом / упоряд. М. Бойко. – Львів : Каменяр, 2001. – 94 с. : кольр. іл.

Пожоджук Д. Давність української писанки / Д. Пожоджук // Українське слово. – 2015. – 8–14 квіт. – С. 10–11 : іл.

Пожоджук Д. Українська патріотична писанка / Д. Пожоджук // Українська культура. – 2016. – № 3/4. – С. 4–7 : кольор. іл.

Світ української писанки / упоряд. С. П. Сітько, Т. Є. Русанова. – Київ : Кондор, 2005. – 96 с.

Соломченко О. Г. Писанки Українських Карпат / О. Г. Соломченко. – Ужгород : Карпати, 2004. – 238 с. : іл.

Ткаченко В. Прародичі українських писанок / В. Ткаченко // Пам’ятки України : Історія та культура. – 2016. – № 3. – С. 73–75.

Українські писанки / упоряд., худож. Е. Біняшевський. – Київ : Мистецтво, 1968. – 89 с.

Черемшинська Р. Українські писанки : [українські писанки беруть свій початок від прадавніх вірувань нашого народу] / Р. Черемшинська // Культура і життя. – 2020. – 24 квіт. – С. 1.

Театральна абетка

 

27 березня відзначається Міжнародний день театру.  Це професійне свято  для всіх працівників театру, а разом з ними для  мільйонів небайдужих глядачів. Більша частина життя акторів – це репетиції, гримування,  одягання сценічного костюму, а головне – перевтілення.  Глядачі, переглядаючи виставу, бачать на сцені акторів в різних ролях.  Творча зустріч провідних артистів нашого театру в бібліотеці відбудеться напередодні свята театру. Такі зустрічі дають змогу зустрітися з артистами поза сценою, а головне зрозуміти як створюються сценічні образи. Тож розмова буде про театр, про акторську професію. Присутні глядачі мають можливість спілкування особисто з артистами.  

   Творчість Лариси Зеленової – це десятки різнопланових ролей в сучасних та  класичних п’єсах українських та зарубіжних  авторів. Особливо запам’ятались театральним шанувальникам у талановитому виконанні актриси ролі Мавки – «Лісова пісня»,  Адель – «Світанкова фея»,  Оксани – «Бояриня», Терпелихи – «Наталка Полтавка», Сеньори – «Неаполь –  місто попелюшок» та багато інших.

  Людмила Натанчук вже під час навчання у Волинському державному училище культури і мистецтва на акторському відділі була задіяна у виставах Волинського театру. За 20 років сценічної діяльності нею зіграно різноманітні ролі, серед яких: Варка («Безсталана»), Мавка («Лісова пісня»), Мессаліна Валерія (Химерна Мессаліна), Аза («Циганка Аза»), Оляна  – "Коханий нелюб",  Олеся – "Олеся", Біла леді – "Життя в кредит (Едіт Піаф)".

Це Ван Гог

   Відділ літератури з питань мистецтва пропонує вашій увазі цікаву та захоплюючу книгу про життєвий і творчий шлях Вінсента ван Гога. 

Вінсент ван Гог – нідерландський художник-постімпресіоніст, один із найвидатніших та найвпізнаваніших митців ХIХ ст. За своє трагічно коротке життя він створив низку геніальних полотен, у кожному з яких відчувається особлива експресія. Ван Гог втілював у живописі своє емоційне сприйняття світу: чи то захоплення красою природи, чи відгук на людське горе.
Завдяки нетиповій палітурці книга Джорджа Роддама «Це Ван Гог» схожа швидше на робочий зошит чи альбом митця.

Завдяки ілюстраціям Слави Герасимович і використанню картин самого художника складається враження, ніби гортаєш чийсь щоденник чи скрапбук, у якому повноцінні шедеври Ван Гога чергуються зі схематичними замальовками, розповідним текстом і нотатками у вигляді, як може видатися, газетних вирізок.

Джордж Роддам

Джордж Роддам викладає історію мистецтв в університетах Великобританії і Сполучених Штатів Америки. Досліджує здебільшого європейський модернізм.

Слава Гарасимович

Слава Гарасимович — польська художниця, мешкає в Лондоні. Серед її проектів — персональна виставка в Музеї Фройда у Лондоні.

Семен Гулак-Артемовський – автор першої української опери.

 

22 лютого у бібліотеці відбулась музична година присвячена 210-річчю від дня народження Семена Гулака-Артемовського. Головне досягнення Семена Гулака-Артемовського – створення  першої української національної опери “Запорожець за Дунаєм”, яка стала світовим шедевром, що виконується більш як 150 років у провідних театрах світу, адже українська мова вважається однією з наймилозвучніших у світі. Через музичний твір композитор передав глядачам і слухачам з усього світу інформацію про свою землю, ознайомив з побутом і традиціями українського народу.

В основу цього твору покладено принципи гуманізму і велику любов до простого українського народу. Композитор показав, що навіть в побуті у простих українців є місце не тільки сміху, але й піднесеним почуттям. Незважаючи на ніби-то комедійний характер опери, присутній в ній і потужний патріотичний імпульс.У наші дні опера «Запорожець за Дунаєм» є одним з найулюбленіших народом творів. Вона здобула всесвітню славу і по цей день не сходить зі сцени. Постановка цієї опери мала свою сценічну історію і на Волині. Український Волинський театр Миколи Певного, заснований 1928 року в Луцьку, мав у своєму репертуарі оперу «Запорожець за Дунаєм». Неодноразово опера була поставлена Волинським обласним академічним музично-драматичним театром ім. Т. Г. Шевченка. Також волиняни пам’ятають постановку опери оперною студією Луцького міського Будинку культури 1960 року. 

Дякуємо за виконання музичних творів викладачам та студентам   комунального закладу вищої освіти «Луцького педагогічного коледжу`` Волинської обласної ради  Валерію Павлічуку, Роману Гургулі, Софії Міненко, Катерині Легеньковській та викладачам Волинського національного університету імені Лесі Українки народному артисту України, професору кафедри музичного мистецтва Василю Чепелюку та Аллі Родзь.