Олег Байдуков - волинський скульптор (до річниці від дня народження)

 

         Олег Олександрович Байдуков народився 22 травня 1954 року в місті Ківерці Волинської області. Його батько, Олександр Васильович Байдуков, знаний на Волині художник, співець поліського краю, який самотужки опанував прийоми професійного мистецтва. Навчався в Луцькій дитячій художній школі. Згодом, закінчивши вісім класів, він вступив до Косівського технікума народних промислів (відділ художньої обробки кольорових металів).Закінчивши училище 1977 року, молодим, натхненним, сповненим планів та ідей, Олег Байдуков повертається до Луцька. Працює скульптором у Художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР. У кожному своєму творі митець демонструє блискучий вишкіл, отриманий під час навчання. Він наполегливо працює, прагнучи до реалізації індивідуальних творчих задумів, стає учасником обласних, республіканських та міжнародних виставок (Хелм, Мюнхен, Мінськ).

      Олег Байдуков - автор станкової та монументальної скульптури. Його творчий доробок невеликий, однак означений професіоналізмом, є взірцем якісного поєднання прийомів академічної школи із ідеями модерного мистецтва, що були співзвучні часу. До творів монументальної скульптури Олега Байдукова належить пам’ятник Кобзареві у селі Угринів Луцького району (архітектори: В. Приходько та В. Олійник). Ним було створено гіпсовий бюст Лесі Українки і подарований українській гімназії під Гданськом (Польща). У Любешові на стіні будинку - в минулому там знаходилась монастирська школа, де у 1753-1759 роках навчався Тадеуш Костюшко, - встановлений мідний барельєф, виконаний художником. У співпраці з архітектором Андрошем Бідзілею Олегом Байдуковим було створено пам’ятник загиблим воїнам-афганцям, що встановлений на Меморіалі вічної слави у Луцьку. Його презентовано у березні 2002 року. Центральним елементом цього монументу є гранітна стела, яка окреслює хрест - символ жертовності. Біля його підніжжя - постать матері. В Устилузі було встановлено один із кращих творів Олега Байдукова - скульптурний портрет Ігоря Стравінського (1882-1971), відомого композитора-модерніста XX століття. На жаль, створений із міді, він став ласим шматком заробітку для крадіїв. Слід цього пам’ятника назавжди канув у лету.

      Олег Байдуков раптово помер 21 вересня 2009 року. Похований на цвинтарі в с. Гаразджа. А вже у 2011 році Обласний комітет з присудження іменних премій у галузі літератури, культури і мистецтва визначив претендентів на участь у другому турі. Так, Олега Байдукова (посмертно) у складі авторської групи (художника-дизайнера Степана Кузьмича, архітектора Владислава Ващука) було висунуто на премію імені Йова Кондзелевича за створення пам’ятника члену проводу ОУН-УПА Степану Мазурцю у селі Прилуцьке Ківерцівського району.

          В 2016 році сестра Олега Байдукова Світлана передала частину станкових творів із творчої спадщини художника у фонди Волинського краєзнавчого музею. Серед них - скульптурні портрети друзів і знайомих мистця (художників Юрія Германа, Анатолія Кучерука, ін.), а також - барельєфи, ескізи монументів та пам’ятників. З-поміж них вирізняється ескіз втраченого скульптурного портрету Ігоря Стравінського. Він демонструє блискуче вміння художника передати не лише портретну схожість, а й найтонші порухи душі великого композитора. Уже два роки поспіль цей твір Олега Байдукова є візуальним акцентом концертів, які відбуваються у Художньому музеї в рамках щорічного Музичного фестивалю «Стравінський і Україна».

 "Моя вишиванка - душа України" (до Дня вишиванки)

    

                 Здавна українська вишивка дивувала своєю неповторністю та слугувала найкращою окрасою і святкового, і повсякденного одягу. У наші ж дні виготовлення вишиванок власноруч перетворилося на популярне хобі для людей різного віку, а вишиті сорочки стали апогеєм моди. На їхню красу звернули увагу навіть зарубіжні кутюр’є, а що вже й казати про українських майстринь…

          Споконвіку українці шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. Бо вірили, що вона захищає від усього злого. Вважається, що сорочка, яка прилягає до тіла, є провідником магічної сили, яка є у людині. А водночас – це і оберіг, бо вона захищала не тільки тіло від хвороб, але й душу від злих духів. Традиційно в Україні сорочку вишивала мати для сина чи доньки, вкладаючи у цей виріб свою любов, думи, мрії і світлі надії, щоб ішли сини у складну дорогу життя з маминим благословенням сміливими і сильними, мужніми і відважними, справжніми українцями.

           Останнім часом дедалі частіше проводяться заходи, що повертають нас до витоків нашої національної культури. Що це — мода? Ні. Беручи участь у таких святах, ми всі — і молоді, й старі — долучаємося до нового (а можливо, колись втраченого) ідеалу. І цим ідеалом є Незалежна Україна, країна, в якій ми сьогодні живемо, земля наших пращурів. А вони нам залишили велику спадщину — українську культуру.

           Сьогодні в Україні є День вишиванки. Його традиційно святкують у третій четвер травня. Цей день не передбачає особливої помпезності, хоча має надзвичайно глибокий контекст. Вперше День вишиванки відзначали 2006-го. Того року у вишиванки вдяглися студенти та викладачі Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Тепер це свято поширене у 60 країнах світу.

         Мета нашої виставки ознайомити відвідувачів з традиціями рідного краю; розширити уявлення про вишиванку, як вид мистецтва, про її значення у житті українців; виховувати любов до національних традицій, до краси і гармонії навколишнього світу; почуття національної гордості; сприяти розвитку естетичного смаку та творчого мислення.

           Ми повинні пам’ятати, що народна вишивка – це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. і як би не складалися обставини життя, яким би не було становище в Україні та у світі, яка пора року не була би за вікнами наших осель, нас поважатимуть доти, доки ми поважатимемо самих себе, доки ми пам'ятатимемо про своє коріння і шануватимемо наші традиції!

 У нашому відділі ви можете ознайомитися з книжками по цій темі:

Гавур Л. Чарівні візерунки. Частина ІІІ / Л. Гавур.  – Львів : Апріорі,  2011. –  92 с. : іл.

Калиняк Л. В. Українська вишивка. Сучасне трактування: альбом  / Л. В.  Калиняк. ­– Львів : НВФ «Українські технології», 2004. – 116 с.

Кара-Васильєва Т. Історія української вишивки  / Т. Кара-Васильєва. –  Київ : Мистецтво, 2008. – 464 с. : іл.

Кара- Васильєва  Т. Українська вишивка  / Т. Кара-Васильєва, А. Чорноморець.  – Київ : «Либідь» , 2005. –158 с.

Ксенія  Колотило:  альбом  / авт.-упоряд. Д. І. Богданова.  –  Київ : Мистецтво, 1992. – 160 с. : іл.

Свйонтек  І. Гуцульські вишивки Карпат. Мистецтво геометричного орнаменту і колориту. Альбом 5. Книга 1– Космацькі вишивки Косівщини  / І. Свйонтек. – Львів : Апріорі,  2014.  – 232 с. : іл.; табл.; фото

Українські народні узори. Зібрала Ольга Косач-Кривинюк. Випуск ІІ зі змінами й доповненями  / вст. ст. Н. Сташенко ; упор. В. Комзюк, Н. Пушкар. – Ковель : ТОВ «Ковельська міська друкарня», 2009.  – 29 с. : іл.

Чумарна М. На полотні вічності . Таємниці вишивки і вишивання  / М. Чумарна.  – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан,  2021. – 144 с.

Чумарна  М. І. Вишивання долі  / М. І. Чумарна. – Львів : Апріорі, 2015. – 88 с. : іл.

Віртуальна арт-екскурсія фільмів з циклу "Мандруючи Україною", присвячена до Дня заповідників і національних парків

Ця віртуальна арт-екскурсія  присвячена природі України - її заповідникам і паркам. Студенти 1 курсу  КЗВО "Луцький педагогічний коледж" вирушили у захопливу подорож, щоб побачити дива української природи, відвідати кілька найцікавіших заповідників та національних парків нашої країни, щоб доторкнутися до найцінніших скарбів нашої землі: біосферний заповідник “Асканія-Нова”, Дунайський біосферний заповідник, Поліський природний заповідник, Карпатський біосферний заповідник, заповідник “Розточчя”.

    Присутні вирушили у подорож, переглянувши відео «Топ-10 національних парків України»і відкрили для себе неповторність та велич цих природних оазисів, які вражають своєю красою та важливістю збереження для майбутніх поколінь. Надзвичайною мальовничістю, щедрістю та багатогранністю відрізняється природа України. Родюча земля, безкраї степи, численні водойми, величні гори та ліси, багатий світ флори та фауни. Щоб зберегти всі ці багатства, були створені природні заповідники та національні парки України. Їх головним завданням є збереження природних ландшафтів, а також видів тварин і рослин, що зникають.

Перший заповідник на території сучасної України був створений у 1886 році українським природознавцем Володимиром Дідушицьким. Це, до речі, був і перший заповідник в Європі, який являв собою природний резерват площею 22,4 га поблизу с. Пеняки (нині Бродівський район Львівської області) та одержав назву «Пам’ятка Пеняцька».

Українська мережа природно-заповідних об’єктів сформувалася внаслідок кропіткої праці багатьох поколінь природоохоронців, науковців та державних діячів, які визначили, обґрунтували та втілюють в життя заходи, спрямовані на збереження ландшафтного і біологічного різноманіття української природи та захисту екології. В Україні зареєстровані 55 національних природних парків, 19 природних та 5 біосферних заповідників, крім того, функціонують регіональні природні парки та заказники різного рівня.

    Багато регіонів України охоплені воєнними діями унаслідок російської агресії. Під окупацією зараз залишаються 8 заповідників і 10 національних природних парків. Серед них Чорноморський біосферний заповідник (на території та акваторії Херсонської та Миколаївської областей), біосферний заповідник «Асканія-Нова», національні природні парки Азово-Сиваський, «Олешківські Піски», Джарилгацький (Херсонська область), «Великий луг» та Приазовський (Запорізька область), «Білобережжя Святослава» (Миколаївська область), «Меотида» (Донецька область), «Кремінські ліси» (Луганська область) та «Чарівна Гавань» (АР Крим).

    Насолоджуючись арт-екскурсією у світ національних парків та заповідників України, віртуальні мандрівники надихнулись красою та багатством нашої природи, відчули приязний запах лісів та енергію гір, почулили шепіт водойм...і пам'ятатимуть про важливість збереження та відновлення нашої неповторної екологічної спадщини для майбутніх поколінь.

Кожного року у третю суботу квітня ми відзначаємо Всеукраїнський День довкілля

 

    Цю дату започаткували у 1998 році згідно з Указом Президента України «Про День довкілля» № 855/98, після Стокгольмської конференції з довкілля, яка стала однією з найважливіших в історії екологічного руху.Людство швидко розвивається, майже кожен день розробляються нові технології, матеріали. Люди давно запускають супутники в космос, користуються нанотехнологіями, але так і не навчилися дбати про головне - планету Земля.

   В сучасному розвиненому й повному всіляких новітніх технологій світі стало необхідно звертати увагу на те, що природу рідної землі потрібно охороняти. Люди повинні пам’ятати, що життя на Землі крихке, залежить від їх діяльності й потребує постійної уваги та підтримки. День довкілля – привід для того, щоб замислитися: «А що я особисто зробив для того, аби зберегти довкілля для прийдешніх поколінь?».

Кожен може зробити свій внесок в збереженні природи та покращенні екологічної ситуації на нашій планеті.

   Перші кроки досить прості:

🌿відмовляйтеся від поліетиленових пакетів, адже це екологічно та економно;

🌿відмовляйтеся від одноразових пляшок та посуду;

🌿будьте енергоефективними у побуті;

🌿обирайте найбільш екологічній транспорт;

🌿економте воду - оберігайте рідні водойми;

🌿купуйте менше, аналізуючи свої потреби, та не викидайте - використовуйте продукти раціонально;

🌿сортуйте сміття і віддавайте на переробку.

Давайте згадаємо, що ми всі живемо на одній планеті, і забруднюючи природу ми шкодимо у першу чергу самим собі та своїм нащадкам. Тому з такої прекрасної нагоди зробимо хоча б один крок на покращення стану довкілля.

Зазвичай в цей день громадські організації проводять заходи, спрямовані на поліпшення стану навколишнього середовища, очищення водних джерел, озеленення, збереження заповідних об’єктів, поширення екологічних знань...

Ми теж вирішили долучитися до цього  корисного свята. Внести, так би мовити, свій невеличкий внесок у формування у підростаючого покоління правильного и раціонального використання природних ресурсів,  показати що використання вторинної сировини може бути приводом цікаво провести вільний час, зробити власними руками зі здавалося би непотребу, макулатури, щось симпатичне и водночас корисне, корисну дрібничку. Отже, сьогодні ми разом із вихованицями гуртка Луцького міського ЦНТТУМ (керівник Яцюра Наталія Олександрівна) на майстер класі,з виготовлення декоративного подарункового конверту , спробували свої  сили у техніці давнього японського мистецтва оригами с вій час популярному у деяких країнах світу, та побачили що навіть сторінки старої книги або обкладинка списаних нот, може стати невеличким корисним подарунком. А також весело провели час у невимушеній атмосфері творчості у 

компанії дівчат- гуртківців та працівників нашої бібліотеки. Наш захід добігає кінця. Ось така краса у нас вийшла. Будемо з нетерпінням чекати наступного майстер класу у нашому Мистецькому просторі.

До дня народження видатного митця епохи Відродження (Леонардо да Вінчі)

У цей день, 15 квітня 1452 року, народився видатний італійський митець та винахідник Леонардо да Вінчі.

Цього видатного діяча епохи Відродження ми знаємо, насамперед, як талановитого художника, скульптора, архітектора. Однак відкриття, розробки та виноходи Леонардо да Вінчі посіли впевнене місце в нашому сучасному житті та дали потужний поштовх для подальшого розвитку людства.

Любов до моделювання приводила Леонардо да Вінчі до геніальних конструктивних здогадок, які набагато випередили епоху; такими є ескізи проектів металургійних печей ткацькихверстатів, друкарських, деревообробних, землеробних та інших машин, підводного човна, а також розроблені конструкції літальних апаратів і парашута. У 1
487 році да Вінчі було створено літальну машину - орнітоптер, що брав за принцип пташиний політ.

Леонардо зробив внесок у розвиток світової художньої культури, залишив по собі плеяду талановитих художників-учнів, йому належать перші начерки велосипеду, танка, катапульти, телескопу. І це неповний перелік його надбань. Да Вінчі є також автором літературних творів. Митець довгі роки мандрував Італією, займався математикою, інженерними справами.

З 1490-х років Леонардо зосередився на архітектурі і анатомії. Леонардо був першим з живописців, хто вдавався до розтину трупів для вивчення будови м'язів, адже вважав науковий підхід основою всього. У 1490 була створена Вітрувіанська людина — уславлений малюнок, який іноді називають канонічними пропорціями.

Маловідомі факти про видатного митця:

     У Леонардо не було прізвища. «Да Вінчі» — це не прізвище, а «з Вінчі». Вінчі — це містечко, де він народився.

   Зовнішність митця достеменно не відома, оскільки немає жодного його підтвердженого портрета або автопортрета. У 1512 році да Вінчі створив знаменитий "Автопортрет". Однак дослідники не мають одностайної думки щодо того, чи дійсно цей портрет був автопортретом. Вважають, що, можливо, це всього лише етюд голови апостола для "Таємної вечері".

   Леонардо да Вінчі віртуозно грав на лірі, що принесло йому славу музиканта.

    Такий повсюдно поширений термін, як золотий перетин, ввів в обіг саме Леонардо да Вінчі. Він також називав його « божественними пропорціями».

    Своє особисте життя митець зберігав у таємниці. Історія не зберегла ні згадки про його романи, ні про інші любовні зв'язки.

    Саме він першим встановив, що місячне світло — це відбите світло Сонця. Також саме Леонардо Да Вінчі пояснив блакитний колір неба, зрозумівши і описавши, що він обумовлений «товщею освітлених частинок між земною твердю і чорнотою».

    Він однаково вправно володів як правою, так і лівою рукою, тобто був амбідекстром. Свої щоденники він вів, записуючи слова і пропозиції в дзеркальному відображенні справа наліво. Чому — достовірно не відомо, проте деякі науковці вважають, що так геній намагався шифрувати свої записи від стороннього погляду.

    А ще Да Вінчі придумав робота, продемонструвавши його публіці. До речі, зараз космічне агентство NASA використовує справжніх роботів, зроблених за цією схемою.

     Добре розбираючись в анатомії, він склав довідник для лікарів по правильний розтин тіл і встановлення причин смерті.

Митець довгі роки мандрував Італією, займався математикою, інженерними справами.

у 1516 році переїхав до Франції як придворний художник, інженер, архітектор і механік, але Леонардо майже не малював, у майстра оніміла права рука, і він насилу пересувався без сторонньої допомоги. Третій рік життя в Амбуазі 67-річний Леонардо провів у ліжку. 23 квітня 1519 року він залишив заповіт, а 2 травня помер в оточенні учнів і своїх шедеврів. За словами сучасників, да Вінчі помер на руках короля Франциска I, свого близького друга.

Література про цього видатного митця представлена на виставці у відділі литератури з питань мистецтва

Життєпис Леонардо да Вінчі, флорентійського живописця і скульптора // Вазарі Джорджо Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів / Д. Вазарі. – Київ, 1970. – С. 219 – 239.
Леонардо да Вінчі: альбом / авт.-упорядн. Н. Б. Гуляєвська. – Київ : Мистецтво , 1993. – 128 с. : іл.
Леонардо да Вінчі // Пуї Жан-Бернар Енциклопедія неуків, бунтівників та інших геніїв / Ж.-Б. Пуї, С. Блох ; задум А. Бланшар ; пер.з фр. П. Мигаль . – Львів, 2019. – С. 26 – 31 . : кольор. іл..
Росоловська А. Леонардо да Вінчі / А. Росоловська. – Київ : «Агенція «ІРІО», 2018. – 224 с. : іл.
Рипська Н. Мистецтво італійського Відродження / Н. Рипська. – Київ : Мистецтво, 1968. – 72 с. : іл.
Сак Л. М. Зарубіжне мистецтво / Л. М. Сак, О. К. Федорук . – Київ. – Радянська школа , 1980. – 142 с. : іл.
Сміт Д. Думати, як Леонардо да Вінчі / Д. Сміт ; пер з англ. А. Мішти. – Київ : Вид група КМ-БУКС, 2018. – 224 с.
Омельченко Л. Рей Бредбері та Леонардо да Вінчі: спроба культурологічного аналізу / Л. Омельченко // Всесвітня література в сучасній щколі. – 2017. – № 1. – С. 54 – 60.
Орлова Є. Г. Шедеври Леонардо / Є. Г. Орлова // Мистецтво в школі . – 2017. – № 4. – С. 30 – 36. : іл..
Титан Ренесансу // Шкільна бібліотека. – 2012. – № 5. – С. 14 – 15.

"Красиве створювати легко" (арт-терапія малювання пальцями з циклу "Нетрадиційні техніки малювання")

Малювання пальчиками — це веселе та захоплююче заняття, яке заохочує до творчості та самовираження. Цей вид мистецтва дозволяє використовувати свою уяву та досліджувати різні текстури, форми та кольори не тільки дітям, а й дорослим.

Маючи бажання, уяву та гуаш можна створювати все, що забажає душа. А те, що створено власними руками - найцінніше. І сьогодні на майстер-класі з Вітою Костянтинівною Ричко ми мали змогу в цьому переконатись.

Є багато різних технік, які можна використовувати під час малювання пальцями і доволі нескладні. Ось кілька цікавих і простих прийомів, які допоможуть опанувати цей вид мистецтва.

• Змішування кольорів

Змішуємо кольори безпосередньо на папері за допомогою пальців. Ця техніка створює м’який змішаний ефект, який можна використовувати для створення фону або додавання глибини картині.

• Штампування

Відтискаємог пальцями на папері різні форми або візерунки. Можна використовувати різні пальці або навіть всю руку, щоб створювати різноманітні дизайни.

• Точки на пальцях

Ця техніка передбачає використання кінчиків пальців для створення маленьких кольорових крапок. Можна створити візерунок або малюнок, змінюючи розмір і відстань між точками. 

Є декілька способів малювання пальцями - з фоном і без, нанесення спочатку основного малюнку, а потім фону, створювати мазок протягуванням (тоді він буде довгим) або крапково ( і мазок круглий).

Навіть без художньої освіти та досвіду наші учасниці створили таку красу (див. фото ☺) і мали змогу у невимушеній атмосфері отримати естетичну насолоду та навчитись чогось нового та цікавого для себе.