"Моя вишиванка - душа України" (до Дня вишиванки)
Здавна українська вишивка дивувала своєю неповторністю та слугувала найкращою окрасою і святкового, і повсякденного одягу. У наші ж дні виготовлення вишиванок власноруч перетворилося на популярне хобі для людей різного віку, а вишиті сорочки стали апогеєм моди. На їхню красу звернули увагу навіть зарубіжні кутюр’є, а що вже й казати про українських майстринь…Споконвіку українці шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. Бо вірили, що вона захищає від усього злого. Вважається, що сорочка, яка прилягає до тіла, є провідником магічної сили, яка є у людині. А водночас – це і оберіг, бо вона захищала не тільки тіло від хвороб, але й душу від злих духів. Традиційно в Україні сорочку вишивала мати для сина чи доньки, вкладаючи у цей виріб свою любов, думи, мрії і світлі надії, щоб ішли сини у складну дорогу життя з маминим благословенням сміливими і сильними, мужніми і відважними, справжніми українцями.Останнім часом дедалі частіше проводяться заходи, що повертають нас до витоків нашої національної культури. Що це — мода? Ні. Беручи участь у таких святах, ми всі — і молоді, й старі — долучаємося до нового (а можливо, колись втраченого) ідеалу. І цим ідеалом є Незалежна Україна, країна, в якій ми сьогодні живемо, земля наших пращурів. А вони нам залишили велику спадщину — українську культуру.Сьогодні в Україні є День вишиванки. Його традиційно святкують у третій четвер травня. Цей день не передбачає особливої помпезності, хоча має надзвичайно глибокий контекст. Вперше День вишиванки відзначали 2006-го. Того року у вишиванки вдяглися студенти та викладачі Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Тепер це свято поширене у 60 країнах світу.Мета нашої виставки ознайомити відвідувачів з традиціями рідного краю; розширити уявлення про вишиванку, як вид мистецтва, про її значення у житті українців; виховувати любов до національних традицій, до краси і гармонії навколишнього світу; почуття національної гордості; сприяти розвитку естетичного смаку та творчого мислення.Ми повинні пам’ятати, що народна вишивка – це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. і як би не складалися обставини життя, яким би не було становище в Україні та у світі, яка пора року не була би за вікнами наших осель, нас поважатимуть доти, доки ми поважатимемо самих себе, доки ми пам'ятатимемо про своє коріння і шануватимемо наші традиції!
У нашому відділі ви можете ознайомитися з книжками по цій темі:
Гавур Л. Чарівні візерунки. Частина ІІІ / Л. Гавур. – Львів : Апріорі, 2011. – 92 с. : іл.
Калиняк Л. В. Українська вишивка. Сучасне трактування: альбом / Л. В. Калиняк. – Львів : НВФ «Українські технології», 2004. – 116 с.
Кара-Васильєва Т. Історія української вишивки / Т. Кара-Васильєва. – Київ : Мистецтво, 2008. – 464 с. : іл.
Кара- Васильєва Т. Українська вишивка / Т. Кара-Васильєва, А. Чорноморець. – Київ : «Либідь» , 2005. –158 с.
Ксенія Колотило: альбом / авт.-упоряд. Д. І. Богданова. – Київ : Мистецтво, 1992. – 160 с. : іл.
Свйонтек І. Гуцульські вишивки Карпат. Мистецтво геометричного орнаменту і колориту. Альбом 5. Книга 1– Космацькі вишивки Косівщини / І. Свйонтек. – Львів : Апріорі, 2014. – 232 с. : іл.; табл.; фото
Українські народні узори. Зібрала Ольга Косач-Кривинюк. Випуск ІІ зі змінами й доповненями / вст. ст. Н. Сташенко ; упор. В. Комзюк, Н. Пушкар. – Ковель : ТОВ «Ковельська міська друкарня», 2009. – 29 с. : іл.
Чумарна М. На полотні вічності . Таємниці вишивки і вишивання / М. Чумарна. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2021. – 144 с.
Чумарна М. І. Вишивання долі / М. І. Чумарна. – Львів : Апріорі, 2015. – 88 с. : іл.
