"Дай мені, мамо, хустку на згадку"

 

7 грудня відзначається Всесвітній день української хустки. Вона здавна вважалася оберегом та символом патріотизму, свободи та любові. 

Перші хустки, що почали носити українки, мали чистий білий колір. А ось кольорові малюнки прийшли до нас з Туреччини. Зараз деякі бренди повертають моду на хустинки та включають їх у свої колекції.

Хустку, зазвичай, вважають символом прихильності, любові, вірності, прощання та скорботи. Цей незмінний аксесуар є частиною української культурної спадщини. 

Хустка вважалася оберегом для всіх жінок. Незаміжні дівчатка, зазвичай, на голові носили стрічки, квіти, віночки, а от коли вже жінка йшла під вінець, то вона пов’язувала голову хустиною. Цей атрибут оберігав її та її сім’ю. Хустка є символом необхідності.

    Справжня автентична українська хустка, яка була складовою національного вбрання - це хустка з однотонної натуральної тканини, яку вишивали бавовняними або шовковими нитками.

    Хустка була маркером соціального стану жінки. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки — темні, вдови — чорні. Незаміжні дівчата часто вив'язувались вінкоподібно. Хустки свідчили про рівень достатку родини.

     Хустка була основним головним убором.

Жінки носили хустки протягом цілого року. Влітку носили лляні, ситцеві чи шовкові, а взимку — вовняні. В залежності від регіону, жінки використовували різні способи зав'язувати хустки. Наприклад, на Півночі її в'язали під підборіддям, а кінці зав'язували на маківці.

     Можна простежити таку закономірність: у молодих головний убір зав'язували переважно під бороду, а в старих жінок – ззаду голови. У різних областях України жінки та дівчата пов'язують хустку по-різному: фатою, чалмою, під шию, під потилицю, шляпкою, короною, роблять ріжки, вузлик або чіпляють квітку.

    Не зважаючи на «молодість», у свята вже є свої традиції. У цей день проводяться майстер-класи та конкурси на вміння зав’язувати хустинку. Адже тільки в Україні існує декілька десятків технік зав’язування.