"З родини славетних". Микола Колесса.

 

6 грудня 2023 року виповнилось 120 років від дня народження Миколи Філаретовича Колесси, видатного композитора, диригента, педагога, теоретика музики. Герой України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, народний артист України, академік Національної академії наук, він впливав на духовність і внутрішню культуру Львова. 

    Майбутній композитор, диригент, педагог і учений народився 6 грудня 1903 року в м. Самборі на Львівщині у сім’ї вчителя гімназії, а згодом видатного українського етнографа, фольклориста, композитора, музикознавця Філарета Михайловича і Марії Іполитівни Колессів. За проханням Миколи Лисенка, доброго друга сім’ї, новонародженого було названо на його честь – Миколою. Ніхто тоді не здогадувався, що разом з ім’ям видатного українського композитора хлопчик багато в чому успадкує і його долю. Окрім Миколи, у сім’ї було ще двоє дітей – Софія і Дарія.

    Музика оточувала маленького Миколку з ранніх літ. Коли йому випов­нилося сім, родина переїхала до Львова, – Філарет Колесса почав викладати у міській академічній гімназії. Сім’я часто бувала на виставах у Львівській опері. А Миколка, навіть іще не знаючи нот, підходив до фортепіано і «відшуковував» мелодії. Власне з мелодією народної пісні прийшов він восьмилітнім хлопчиком до Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка – тоді єдиного українського громадського навчального закладу в Галичині.

Народна пісня надихала юного музиканта, тож не дивно, що свої перші твори вісімнадцятирічний учень гімназії написав на фольклорній основі. Це були «Мазурка» для фортепіано і «Думка» для фортепіанного тріо. Десь тоді у Миколи й зародилася мрія присвятити життя музиці. Але батько надто добре знав долю музикантів, тому наполіг, щоб син отримав належну освіту.

Микола Колесса став студентом медичного факультету Краківського університету. Потяглися нудні дні занять, але він вірив, що незабаром його життя зміниться. Рішення прийшло під час концерту, на якому звучала Дев’ята симфонія Бетховена. Саме після нього Микола наважився сказати батькові, що не може жити без музики. І той його зрозумів!

    Найбільшим задоволенням для митця було творення музики. Він захоплювався народними піснями і обдарував нас обробками лем­ківських, гуцульських народних пісень, вони лягли в основу його Першої і Другої симфоній. Упорядкував збірники народних пісень Волині, Полісся та інших регіонів України.

Микола Філаретович володів унікальним даром – умінням любити! Здавалося, що в кожній людині, яка зустрічалася на його життєвому шляху, він бачив неповторну особистість. Йому пощастило товаришувати з найвизначнішими особистостями ХХ століття.

Композитору належить авторство 1-ї і 2-ї симфонії (1950 р., 1966 р.), «Українська сюїта» (1928 р.), «Симфонічні варіації» (1931 р.), сюїта «В горах», фортепіанні твори: «Картинки Гуцульщини», «Три коломийки», «Гуцульський прелюд», «Про Довбуша».

Високоосвічена, талановита і багатогранна особистість Миколи Колесси віддавна є орієнтиром для молодих музикантів. Він ніколи не шкодував часу, охоче ділився багатим досвідом, випромінював щире розуміння, терплячість і непідробну доброту. Двері його серця ніколи не зачинялись до людей, для кожного він знаходив можливість поспілкуватись, часом – поспівчувати або ж розділити радість.

Народний артист СРСР, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, академік, повний кавалер орденів "За заслуги", кавалер ордена Ярослава Мудрого п'ятого ступеня, Герой України, Микола Колесса виховав цілу плеяду диригентів, знаних далеко за межами України. Серед них: Степан Турчак, Іван Гамкало, Юрій Луців, Євген Вахняк, Тарас Микитка, Богдан Антків, Роман Филипчук і багато інших, а підручник "Основи техніки диригування" й донині залишається настільною книгою для декількох поколінь музикантів. Він залишив після себе багату та цікаву творчу спадщину: дві симфонії, сюїти, "Лемківське весілля", низку камерно-вокальних і камерно-інструментальних мініатюр, хорові композиції й обробки.