"Живуть, Кобзаре любий, поміж нас і пензель твій, і слово..." (до 210 річниці з дня народження Т.Г.Шевченка)

Серед плеяди видатних діячів української культури Тарасові Григоровичу Шевченку (1814–1861) належить особливе місце. Поборником правди і свободи називають його. Він своєю полум’яною поетичною і мистецькою творчістю виражав споконвічні вільнолюбні прагнення нашого народу.
Тарас Шевченко як художник займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.
2024 року Україна святкує 220-річчя від дня народження Тараса Шевченка, одного з найславетніших синів своїх, одного з тих надзвичайних людей, безсмертна слава яких, що далі, усе більшає й більшає, роблячись з національної – всесвітньою. Одначе ж, окрім поетичних творів, нам залишились ще й мистецькі його твори.
Обговорювати докладно усю малярську творчість Шевченка в одній оповіді майже неможливо. Його мистецька спадщина надто велика й різноманітна.
Кожен, хто коли-небудь роздивлятиметься Шевченка як художника, запримітить той сумний факт, що він не встиг навіть і вивчитись, як його вже було заслано у москалі. Коли ж йому було стати видатним художником, як ще на 24-му році свого життя він був кріпаком, з дитинства одірваним від рідного краю і народу, а вчився тільки випадково і уривками, тоді як його вчитель Карл Брюллов у 9 років уже був учнем Академії, а Шевченко у 18 був відданий до Ширяєва фарбувати помости й покрівлі і тільки в 25 років ступив до Академії мистецтв?
По закінченні Академії поет-маляр взявся за виконання задуманого ним альбому «Живописна Україна». Серія складається з шести самостійних творів: «Судня рада», «Дари в Чигирині», «Старости», «Казка» - гостра сатира на царську солдатчину, а також краєвиди «У Києві» та «Видубицький монастир».

    Схильність художника до об’єднання своїх творів у серії, цикли, диптихи – загальновідома. «Живописна Україна» мала стати періодичним художнім виданням і виходити окремими випусками по 12 офортів на рік. Однак Шевченкові не вдалося повністю здійснити свій патріотичний задум. Слід зазначити й те, що Шевченко хотів розповсюджувати свої офорти не тільки в Україні, адже недарма й тексти до них він робив паралельно і українською, і французькою мовами. Одержавши посаду при «Київській комісії для розбору давніх актів», Шевченко багато їздив Україною і заводив добрі знайомства. Так, мешкаючи у Чернігові, частенько їздив він у сусідній Седнів до приятеля Андрія Лизогуба. А.Лизогуб був чоловік освічений, благородної душі і доброго серця. Він був теж маляром і мав окрему художню майстерню. Тут Шевченко відпочивав душею, писав і малював. Він залишив у Седніві багато своїх малюнків і, навіть, цілі альбоми, та, на превеликий жаль, пожежа 1883 року знищила все разом з панським будинком, великою бібліотекою та іншим добром.

    Український поміщик і меценат Григорій Степанович Тарновський став першим збирачем творів Шевченка. В 1843 році він придбав славнозвісну «Катерину».

Т.Шевченко писав у листі до Г.Тарновського: «Я малював Катерину в той час, коли вона прощалася зі своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже й сумно дивиться на Катерину, а вона сердешна не плаче та підіймає передню червону запащину, бо вже знаєте, трошки теє… а москаль дере собі за своїми, тілько курява ляга – собачка ще поганенька доганя його та ніби гавкає. По однім боці могила, а там уже степ тілько мріє. Отака моя Катерина».

    Та арешт і заслання в Оренбурзькі степи поклав кінець всім мріям і мистецькій праці: за те, що належав до тайного товариства, яке мало на меті визволення України, і за те, що писав про волю – цар Микола І заслав довіку в далекі киргизькі степи. І десять довгих років картався Тарас солдатом на засланні без права писати і малювати. Але до нас дійшло понад 20 малюнків таа ескізів із зображенням Новопетровського форту і його околиць.

У період заслання Шевченко працював переважно над автопортретами. Ця розмова із самим собою відбулася в роботах 1847-1857 років. Під кінець заслання він малював себе не осібно, а в оточенні людей, у спілкуванні з ними. Таким чином, він ніби хотів сказати: «Я був тут і бачив усе власними очима».

    Протягом свого життя Тарас Шевченко зробив понад тридцять автопортретів у різних техніках; олійному живописі, акварелі, малюнку, офорті.

Мистецька спадщина Т.Шевченка налічує приблизно одну тисячу двісті робіт, які свідчать про те, що він був першокласним акварелістом, блискучим портретистом-психологом, офортистом, віртуозним рисувальником.

    Основні образи та ідеї шевченківських творів паралельно розкриваються в олійному живописі, гравюрах, офортах, сепіях і акварелях.

Центральними у творчості Кобзаря є:

• образ рідної природи (українські краєвиди);
• роздуми над культурною спадщиною і національним самовизначенням (предмети побуту, церкви, могили,);
• національно-визвольна боротьба (Хмельниччина, Гайдамаччина);
• діти, малі жебраки, солдати, кобзарі;
• жіночий образ (мати, селянка);
• релігійно-міфологічний (Марія, святий Петро, грецька міфологія).

Це вірно як для художнього, так і для поетичного спадку митця.

    Його називають українським Рембрандтом, а в творчій манері вбачають схожість з особливостями живописного стилю Гогена, Делакруа, Ван Гога, за рівнем своїх спроб у скульптурі він не поступався Родену. Поет цілої нації вродовж декількох віків і видатна фігура в історико-культурному процесі України, приклад для наслідування для багатьох поколінь. Живописець, майстер офорту і графіки, прозаїк і поет, ілюстратор, талановитий представник епістолярного жанру, на додачу до всього був людиною широких поглядів, філософом і просвітянином.

  

    До вашої уваги, шановні користувачі, тематична книжкова виставка, на якій представлена література про життя і творчість великого Кобзаря:

Анісов В. Від підмайстра до академіка : нарис про Шевченка –художника / В. Анісов, Є. Середа. – Київ : Мистецтво, 1967. – 76 с.
Антонович Д. В. Шевченко-маляр / Д. В. Антонович ; вст. слово С. А. Гальченко ; післям. Т. І. Андрущенко. – Київ : Україна, 2004. – 272 с.
Генералюк Л. «Святим дивом сяють храми божі…» Храми України в малярстві, поезії, прозі Шевченка / Л. Генералюк . – Київ : Балтія-друк, 2013. – 167 с.
Касіян В. І. Мистецтво Тараса Шевченка / В. І. Касіян. – Київ : Знання, 1963. – 76 с.
Паламарчук Г. П. Тарас Шевченко / Г. П. Паламарчук . – Київ : Мистецтво, 1976. – 398с.
Стороженко М. А. Мій Шевченко : альбом / М. А. Стороженко. – Київ : Грамота , 2011. – 212 с.
Тарахан-Береза З. П. Шевченко поет і художник / З. П. Тарахан-Береза. – Київ: Наукова думка , 1985. –183 с.
Тарас Шевченко - художник : дослідження, розвідки, публікації . – Київ : Мистецтво, 1963. – 152 с.
Яцюк В. Живопис – моя професія : шевченкознавчі етюди / В. Яцюк. – Київ : Рад. письменник, 1989. – 302 с.