Йоганн Штраус (батько) — австрійський композитор, скрипаль і диригент. Його вважають родоначальником музичної династії Штраусів. Йоганн Штраус (батько) став геніальним музикантом всупереч життєвим обставинам. Він народився 14 березня 1804 р. в небагатій родині у Відні. Коли хлопчикові виповнилося сім років, померла від лихоманки його мати, а через п’ять років – потонув батько. Не зважаюч на прохання підлітка віддати його вчитися мистецтву, опікун вирішив зробити з нього палітурника. Тоді Йоганн став ходити на скрипкові уроки самостійно. Незабаром він кинув майстерню і почав виступати в трактирах..
У перший свій оркестр Штраус потрапив у 20 років – він став помічником відомого диригента Йозефа Ланнера. На деякий час шляхи талановитих людей розійшлися. Після скандалу вони стали заклятими ворогами і суперниками. Відень розколовся на два табори – штраусіанців і ланнеріанців. Ланнера імператор Франц I – призначив “керуючим придворними балами”. А у Штрауса було більше запрошень на свята в Австрії та за кордоном. В 1825 році Й.Штраус організував свій власний танцювальний оркестр, з яким здійснив ряд концертних поїздок по Європі, що супроводжувався великим успіхом. Навіть під час холери в 1832 році під час його виступів зали були повні. Штраус отримав придворну посаду і став провідним віртуозом Відня і всієї Європи. До речі, під час подорожі до Франції у 1837 Штраус почув кадрильні мелодії і почав складати їх сам, а його оркестр виконував їх на віденському карнавалі. Тож можна сміливо стверджувати, що саме Штраус-батько познайомив віденців з кадрилями.
Штраус був творцем нового типу вальсу, так званого віденського, що отримав широке поширення завдяки ритмічної гнучкості і мелодійної виразності. З 1838 року Штраус - диригент придворного бального оркестру у Відні.
Дуже швидко Йоганн Штраус став найвідомішим та найулюбленішим композитором танцювальної музики у Відні. Він не лише писав вальси, польки та галопи, що вирізнялися дивовижною мелодійністю та ритмічністю, але й адаптував для широкої аудиторії різноманітні популярні мелодії свого часу, піднявши напрямок танцювальної музики на якісно новий рівень. Більше того, він особисто вирішував всі організаційні питання роботи оркестру, тож цей успіх був результатом не лише композиторського таланту Штрауса-старшого, але й даниною його працьовитості й адміністративним здібностям. Його манера диригувати, граючи на скрипці додавала визначному образові унікальності, молодий Ріхард Вагнер називав композитора втіленням віденського музичного духу. У 1830-40х роках оркестр Штрауса багато гастролює країнами Європи, набуваючи вже міжнародного визнання.
Троє його синів – Йоганн, Йозеф і Едуард – теж стали відомими композиторами.
Його сини вже робили власні успіхи як музиканти, проте борець за славу Штраус-старший цьому не радів. Загалом у шлюбі Штрауса-старшого та Анни народилось п’ятеро дітей, і троє синів – Йоганн, Йозеф та Едуард – мали хист до музики та величезне бажання наслідувати батька, але батько був категорично проти. Щоб захистити дітей від свавілля батька та надати їм можливість розвиватись у вибраному напрямку, дружина Штрауса-старшого Марія Анна подала на розлучення.
Цікаво, що під час революції 1848 року Йоганн Штраус-старший та Йоганн Штраус-молодший опинились по різні боки барикад, і поки син грав Марсельєзу для повстанців, батько оспівував династію Габсбургів. Саме в цей час був написаний найвідоміший твір Штрауса-старшого - Марш Радецького.
Спадщина композитора налічує 251 творів (з них 152 вальси). Ця спадщина була дбайливо збережена його сином Іоганном Штраусом-молодшим і видана у 1889 році в Лейпцигу.
Помер Йоганн Штраус І у вересні 1849 року від скарлатини, залишивши за собою значний внесок у світ музики, а його сини і онуки продовжили цю традицію, роблячи родину Штраусів однією з найвідоміших музичних династій у світі.
Старший син Йоганн виконав на похоронах батька «Реквієм» Моцарта, а проводити «батька вальсів» прийшло близько 30 тисяч прихильників.