Олександр Мурашко народився 7 вересня 1875 року в Києві. До семи років його виховувала бабуся, тож хлопчик провів дитинство серед мальовничих пейзажів Чернігівщини та оповідей бабусі про козацтво.
Його вітчим, теж Олександр Мурашко, був іконописцем та різьбярем по дереву. Коли він отримав замовлення на оздоблення Володимирського собору, то перевіз до Києва свою родину та майстерню. Так юний майбутній художник опинився в центрі видатної для всієї тодішньої імперії події — він спостерігав, як народжувались розписи Володимирського собору, зокрема був свідком роботи знаних майстрів Васнєцова і Нестерова.
Сучасники згадують, що саме вони та професор Адріан Прахов першими звернули увагу на потенціал "худого, високого, сором'язливого" підлітка.
Але Мурашко-старший планував зробити із сина іконописця та зовсім не поділяв його прагнення здобути освіту в Академії мистецтв. Дійшло до конфлікту — і юний Олександр Мурашко втік з дому. Хлопець намагався заробляти на життя самостійно й ночував на схилах Дніпра й баржах, через що сильно застудився.
Примирити батька з сином вдалося дядькові Олександра Миколі Мурашку, який був засновником малювальної школи у Києві — саме до нього в майстерню тікав юний художник, щоб навчитися малювати. Як покаже історія, на велике щастя, Мурашко-молодший все ж отримав дозвіл від Мурашка-старшого вступити до малювальної школи, а згодом – і до Санкт-Петербурзької академії мистецтв.
У Санкт-Петербурзі наставником Олександра Мурашка був Ілля Рєпин. Саме за його кураторства Мурашко пише своє перше фундаментальне полотно – дипломну роботу "Похорон кошового". Існує припущення, що художникові позував Михайло Старицький.
У Парижі Мурашко захоплюється імпресіонізмом. Він пробує відходити від академічної техніки та поєднує різні живописні прийоми, а згодом надихається стилем модерн і використовує його прийоми в композиції та формотворенні кольорових мас. Саме у французькій столиці художник створив свою культову роботу "Портрет дівчини у червоному капелюсі".
У 1906 році Мурашко пише ще одну свою відому картину — "Карусель". Вона приносить йому європейське визнання і на Х Мюнхенській міжнародній виставці Олександра Мурашка нагороджують золотою медаллю.
Після нагороди у Німеччині Мурашка помітили організатори Венеційської бієнале. Загалом твори українського художника побували на виставках у Кельні, Дюссельдорфі, Берліні, Амстердамі та неодноразово у Мюнхені.
Але все ж таки Київ був містом, яке Мурашко по-справжньому любив і говорив про нього: "Тут сонце, тут чудесна природа, тут власна культура...". Художник мріяв перетворити Київ на відомий мистецький центр, подібний до Мюнхена, відкрити українську академію мистецтв.
Мурашко багато енергії вкладав у виховання молодої генерації митців і був чудовим педагогом. У 1909 році він почав викладати в Київському художньому училищі, але звільнився звідти у 1912-му через консерватизм дирекції
Тож у 1913-му він відкриває власну художню студію у відомому "хмарочосі Гінзбурга", що розташовувався на вулиці Інститутській, 16 (у 1941 році підірваний військами НКВС СРСР, нині на його місці готель "Україна"). У цій найвищій будівлі в місті — 12 поверхів! — студія Мурашка була на горищі. Викладання було організоване академічно серйозно, окрім малюнку і живопису викладачі читали лекції з історії та філософії мистецтва.
Студенти стали переходити з училища до студії Мурашка. Його учнями були, зокрема, Ніссон Шифрін, Ісак Рабинович, Карпо Трохименко, Анатоль Петрицький і Тіна Омельченко.
Художник Анатоль Петрицький пригадував:"В студії було більше пошуків, цікавіше. Кожному учню Олександр Олександрович намагався відкрити очі на природу і показати, як передавати природу живописом. Він застерігав від розмальовування та від чорноти в картинах. Він вчив зустрічатися з природою як зі святом...".
У 1909-му році Мурашко одружився з Маргаритою Крюгер, яка була його моделлю.
Незабаром відбулася довгоочікувана подія для української інтелігенції — нарешті вдалося створити Українську академію мистецтв, яка існує і досі Це був перший вищий навчальний заклад незалежної держави — УНР.
В академії окрім Мурашка викладали такі видатні художники, як Георгій Нарбут, Абрам Маневич, Михайло Бойчук, Микола Бурачек, а першим ректором обрали Федора Кричевського. Урочисте відкриття академії відбулося 22 листопада 1917 року в приміщенні Української Центральної Ради.
Нажаль, тихої праці Мурашкові не судилося, адже в тому-ж таки 1918 році Київ захопили більшовики. У січні вони за кілька тижнів розстріляли понад п’ять тисяч представників української інтелігенції.
Професори й студенти переховувалися, академія була зачинена. Тим не менш, освітній процес намагалися продовжити, студенти ходили до професорів додому і працювали там. Михайло Жук у спогадах писав, що найбільш заповненими були майстерні Олександра Мурашка та Федора Кричевського.
Ще в 1910 році, коли помер його батько, Олександр Мурашко продав квартиру, яку його родина мала на Малій Житомирській і купив невеликий будинок із садом на Лук'янівці, де збудував і майстерню. Тоді ця місцина була тихим передмістям і художник закликав друзів оселятися поруч, щоб створити там таке собі "мистецьке містечко". Але і цим мріям не довелося стати реальністю — кияни ніколи не дізнаються, яким могло б бути мистецьке містечко на вулиці Баговутівській (нині Загорівська).
Увечері 14 червня 1919 року Олександр Мурашко разом із дружиною повертався додому. До них підійшли троє чоловіків, які забрали художника із собою. Митця вбили пострілом в потилицю агенти ЧК неподалік від його власного будинку на Лук'янівці.
Олександр Мурашко загинув на 44-му році життя. У пресі про інцидент написали, що художник "був пограбований і забитий бандитами".
У відділі літератури з питань мистецтв нашої книгозбірні, ви можете ознайомитись з літературою про цього видатного митця:
