23 вересня 1872 – в селі Білявинці на Тернопільщині в родині священика Амвросія Крушельницького народилася майбутня легенда оперної сцени Соломія Крушельницька.
Серед незліченних імен, що яскравим спалахом осяювали безмежні простори світового музичного оперного мистецтва, що витворили величні мелодії та запам’яталися на віки, саме її ім’я відзначається особливим блиском. Її історія — це історія мрії, упертості та миттєвого визнання. Історія, яка є доказом того, що мрії здатні здійснюватися, коли є неймовірний талант і надзвичайна сила волі. Історія, яку мають знати українці
Незабутній оксамитовий голос Крушельницької звучав від Одеси до Мілана, від Львова до Нью-Йорка. Її діапазон майже в три октави був настільки потужним і унікальним, що відрізнявся від усіх. За життя її визнали найвидатнішою співачкою світу. Також вона входила в п’ятірку найзнаменитіших співаків того часу і була серед них єдиною жінкою. Завжди підкреслювала, що вона українка, а коли її кликали на біс — виконувала лише українські пісні, хоча вміла співати вісьмома мовами.
Майбутня оперна зірка Соломія Крушельницька походила зі шляхетного українського роду Крушельницьких гербу Сас. Народилася вона 23 вересня 1872 року. Її батьківщиною були Білявинці, що на Тернопільщині. Зростала Соломія в сім’ї греко-католицького священника. Співати почала дуже рано. Уже тоді всі відзначали її виняткові здібності та дуже приємний голос. Це й були перші кроки ще зовсім маленької, але, як виявилося, дуже наполегливої дівчинки.
Освіті, прагненню до навчання та наполегливості Соломії можна тільки позаздрити. Вона завжди прагнула вдосконалюватися, і результат не змусив на себе чекати. Основи музичної підготовки дівчина отримала в Тернопільській класичній гімназії. До речі, у центрі Тернополя стоїть пам’ятник Соломії Крушельницькій.
У 19 років Крушельницька вступає до Львівської консерваторії, де її наставником був відомий професор Валерій Висоцький. Закінчує її восени 1893 року і їде до Італії слідом за мрією, яку здійснить її батько. Він бере кредит, щоб відправити талановиту доньку на навчання за кордон. Там дівчина навчається співу у Фаусти Креспі та драматичного мистецтва в професора Конті. Відтак отримує в Італії звання кращої учениці міланської школи бельканто. Складно уявити прагнення Соломії до ідеальності у всьому, навіть у навчанні.
Після того як завершилося навчання, Соломія починає пожинати плоди своєї праці: перший тріумф і першу славу.
У 1894 році Крушельницька тріумфально виступає у Львові, а далі здобуває гарячу прихильність поціновувачів опери в Кракові та Варшаві. Так почався шлях неперевершеної оперної виконавиці, яка зробить приголомшливу світову кар’єру. Згодом так і стається. Вона з успіхом виступає на сценах відомих театрів, здобуваючи небувалу популярність. На її честь у Чилі випускають білих голубів у театрі, а в Кракові після вистави студенти випрягають коней і самі везуть її екіпаж до готелю. Її артистизм та професіоналізм підкорює різні постаті та аудиторії. Крушельницька знає, як себе піднести.
У 1898 році 25-річна співачка стає примадонною Варшавської опери, а за кілька років підкорює сцени Парижа та міланського La Scala. Гордість, не менше.
За своє творче життя вона виконала понад 60 партій на сцені всіх великих оперних театрів Європи й Америки. Як її тільки не називали: і «єдиною у світі Джокондою», і «найчарівнішою Чіо-Чіо-Сан», і «неповторною Галькою», і «неперевершеною Саломеєю», і «винятковою Валькірією». Вона вміла вжитися в роль так, як не вміли інші. Це робило її унікальною.
«Голос Крушельницької — сильне, соковите й дзвінке драматичне сопрано — здатний до різноманітних вокальних відтінків. Вона не женеться за голосовими ефектами, а весь свій художній інтелект переливає у образ героїні, яку глибоко відчула. Це робить її ідеальною співачкою, бо вона однаково прекрасно і співає, і грає», — так писали варшавські газети про Соломію Крушельницьку.
Саме завдяки Соломії Крушельницькій «Мадам Баттерфляй» Джакомо Пуччіні — видатного композитора — і сьогодні ставлять на оперних сценах світу. Доленосним було виконання головних партій співачкою.
У 1904 році композитор Джакомо Пуччіні в міланському театрі «La Scala» представив свою нову оперу «Мадам Баттерфляй». Прем’єра провалилася, оперу освистали. Пуччіні не очікував карколомного провалу, але друзі вмовили його переписати оперу й запросити на головну партію Соломію Крушельницьку. Оновлена «Мадам Баттерфляй» із Соломією відбулася. Це був тріумф. Артистів і самого композитора 17 разів викликали на сцену й купали в оваціях. Зворушений Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет із написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».
Соломія зацікавилася творчістю Ріхарда Ваґнера й спеціально вирушила до Відня, щоб удосконалювати майстерність у професора Ґенсбахера. Щойно вона дісталася перших вершин у мистецтві bel canto, опановувати зовсім іншу — німецьку вокальну школу, пробувати себе в партіях, на яких чимало співаків зривало голос, — було необачним кроком для молодої співачки. Проте ризик виправдався. Згодом Крушельницька з успіхом виконує головні партії в шести операх німецького композитора.
Ім’я Соломії Крушельницької займає особливе місце в історії української музичної та культурної спадщини. Вона пишалася своєю українською національністю і завжди була готова піднімати високо прапор України.
Своєю музичною діяльністю і вибором українських композиторів у своєму репертуарі Крушельницька допомагала популяризувати українську музику та культуру на міжнародному рівні. Українська співачка в Італії особисті концерти скрізь завершувала українськими народними піснями. У Польщі її називали своєю та вважали національною гордістю, але вона завжди повторювала, що з України.
«Національність мою знають усі. Я її не змінювала й ніколи не зміню, попри те, що підлизування й ставання під прапори сильніших іноді приносять вигоду», — казала Соломія Крушельницька.
Коли була зіркою найвеличніших оперних сцен світу, Соломія не забувала свого коріння й щороку приїздила з виступами в рідні Тернопіль, Львів, Бережани, Чернівці та Збараж. А що ж було завжди із собою у маленькій сумці Соломії? Збірку «Кобзаря» Тараса Шевченка вона брала на власні гастролі, як талісман.
Про таких кажуть «леді з холодним серцем». У таких закохуються. Таким присвячують музичні твори та пишуть портрети. Та Соломія Крушельницька завжди прагнула бути господаркою власної долі й не мала потреби в покровителях. «Мільйонери пропонували, — згадувала вона, — збудувати окрему оперу лише для мене…» Але Соломія легко відхиляла всі пропозиції руки й серця. «Орфеєва наречена», — ось так висловлювалася вона про себе та свій життєвий шлях.
У неї були закохані відомі діячі культури й політики: письменник Василь Стефаник, письменник і громадський діяч Михайло Павлик, адвокат і політик Теофіл Окуневський, особистий фармацевт єгипетського короля, а достатньо відомий італійський художник Манфредо Манфредіні покінчив життя самогубством від нерозділеного кохання до оперної діви. Проте, яке місце надавала сама Соломія коханню? Музика та самостійність для неї були надважливими. Вона не приймала подарунків від чоловіків, завжди поводитися як рівна у всьому. Усі свої статки вона заробила сама завдяки працьовитості й таланту. Для родини у Львові співачка придбала триповерховий будинок, де завжди могли знайти прихисток українські митці.
Хто ж став чоловіком леді з холодним серцем? У 38-річному віці вона тихо-мирно вийшла заміж. Сталося це в 1910 році в далекій Аргентині. Її обранцем був італійський адвокат, палкий шанувальник і знавець музики, мер Віареджо — Чезаре Річчоні. Це не була любов-пристрасть, а радше союз двох досвідчених людей, перегук мудрих сердець.
Після смерті чоловіка Крушельницька вирішила повернутися до Львова. Вона пройшла нелегкий шлях до того, щоб її визнали «своєю». У неї конфіскували будинок, до Італії повернутися їй не дозволяли, радянського громадянства давати не хотіли. Лише після того, як Крушельницька продала свою улюблену віллу «Саломе», де пройшли її найщасливіші роки в Італії, і віддала всі кошти на користь держави, її визнали «своєю».Згодом, у 1946 році вона нарешті дістала місце професора у Львівській консерваторії. І то ледь не позбулася - її звинуватили у відсутності диплома (пізніше диплом знайшли в архівах). Робота зі студентами стала компенсацією за роки нереалізованого материнства – вона всіх називала «дітками» й була готова сісти за рояль у будь-який момент. Одним із її учнів був відомий український композитор Мирослав Скорик.
Пронісши свій талант та жагу до співу із самого дитинства, Соломія співала до 77 років. Востаннє її голос прозвучав на сцені 1949 року. Невеличка зала Львівської філармонії не могла вмістити всіх, хто хотів її чути. Мало хто з глядачів знав, що співачка хворіла на рак горла. Можна тільки здогадуватися, якою ціною давався їй той останній спів.
Тьмяне світло. Співачка спирається на паличку. Завіса. А вже за кілька років, 16 листопада 1952 року. закінчиться історія її життя.
Поховали Соломію Амвросіівну Крушельницьку у Львові на Личаківському кладовищі.
У відділі літератури з питань мистецтва нашої книгозбірні є цікава література, з якої можна багато дізнатись про життя, перипетії долі, творчість Соломії Крушельницької.
