5 квітня 2025 року виповнюється 115 років від дня народження Лідії Іванівни Спаської – української художниці у жанрах історичного живопису, портрету, майстрині церковного розпису.
Нарадилася мисткиня у містечку Умань, найсвітліші дні дитинства і юності вона провела у маєтку батьків в селі Гавчиці (нині Муравище) неподалік Ківерець Луцького повіту. У Луцьку Лідія Лисяна (її дівоче прізвище) навчалася у жіночій гімназії.
Після 2 років навчання у приватній мистецькій школі Крижановського у Варшаві, Лідія потрапила у надзвичайно потужне мистецьке середовище – стала слухачкою у знаменитій Академії Р. Жюльєна в Парижі, яка на той час складала достойну конкуренцію славетній Паризькій школі витончених мистецтв. До речі, це був єдиний заклад, де мистецьку освіту могли отримати жінки. Випускниками академії були Анрі Матісс, Джованні Джакометті, Георг Кольбе, Марія Башкирцева, Альфонс Муха, Джордж Мур, Ярослав Кириленко та багато інших відомих живописців. У Парижі Лідія познайомилася з майбутнім чоловіком – студентом інституту богослів’я Василем Спаським. У 1935 році після завершення студій у Академії, разом з чоловіком Лідія повертається на Волинь. Талант молодої художниці розкривається у низці ліричних пейзажів, портретів краян та близьких їй людей.
У 1939 році над родиною Спаських нависла загроза вислання до Сибіру, і їм доводиться переховуватись. Подруга по гімназії Віра Огібовська-Ельберт надає притулок їхній сім’ї – від середини 1943 року вони живуть неподалік Луцького замку у будинку Пузини.
У 1945 році Лідія втрачає на фронті чоловіка, батьківський маєток націоналізують, і вона залишається вдовою з двома малолітніми дітьми. Історичні катаклізми, особисті трагедії, втрати і проблеми виживання тестують творчу натуру на вміння не лише переборювати труднощі, а й в якийсь момент абстрагуватися і не полишати занять малярством. Ось так воля, цілеспрямованість характеру людини зберігають її творче начало, не дають погаснути Божій іскрі у тягарі незгод, а життєвий досвід відшліфовує вдумливість і визначає пріоритети.
У 1947 році Лідія Спаська оселяється у Острозі, де живе і працює протягом наступних кількох десятків років. Визнання приносить їй полотно «Повстання в селі Новомалин у 1905 році», яке вона виконала на замовлення місцевого краєзнавчого музею. Історія рідного краю, його багата культура, визначні українські персоналії дали могутній поштовх художниці для створення цілої низки сюжетних тематичних полотен: «Переселення з Острога в 1611 році», «Портрет Богдана Хмельницького», «В’їзд Богдана Хмельницького в Острог 1648 р.» та багато інших.
Важливою частиною світосприйняття Лідії Спаської була духовна складова, яка втілилася у її значному доробку на сакральну тематику, і де талант художниці яскраво виразив себе у царині монументального живопису. Нею виконані розписи інтер’єрів храмів у Острозі, Луцьку, Києві, Мурманську, Архангельську, Ташкенту, Махачкали, Вологди та інших міст.
Наприкінці 1960-х рр. у кафедральному Свято-Троїцькому соборі Луцька вона виконала твори на біблійні теми: ікони «В’їзд Господній у Ієрусалим» та «Нагірна проповідь Ісуса Христа». У 1970-1972 рр. мисткиня працювала над розписом Свято-Феодосіївської церкви у Луцьку – і це в часи потужної радянської атеїстичної пропаганди.
У 1999 році, коли відзначався 70-річний ювілей Волинського краєзнавчого музею, Лідія Спаська подарувала картинній галереї, де у квітні місяці відбувалась її перша в Луцьку персональна виставка «У пошуках добра, краси, гармонії». На виставці тоді було презентовано 65 творів живопису, графіки, сакрального малярства Лідії Спаської – невелика частина значного мистецького доробку художниці. Тоді вона подарувала 10 робіт з своєї виставки Художньому музею міста Луцька.
У складному портретному жанрі мисткиня працювала особливо натхненно і плідно. Портрети виконані нею у різноманітних техніках – пастеллю, олією, гуашшю, аквареллю. На полотнах зображені визначні історичні постаті, а також наші сучасники, серед яких є і портрети дітей. Їх об’єднує майстерна передача внутрішнього стану і характеру людини, емоційність і одухотвореність пензля віртуоза.
Багато світлих поетичних полотен створені Лідією Спаською у жанрах пейзажу і натюрморту. Її вишукані квіткові натюрморти ваблять живою барвистою кольоровою гамою і, здається, випромінюють ауру природних пахощів.
Величезний мистецький спадок Лідії Спаської зберігається у колекціях музеїв Острога, Рівного, Луцька, Бреста, Мінська, багато робіт стали надбаннями збірок приватних колекціонерів в Україні і за кордоном. До Луцька, міста її дитинства і юності, Лідія Спаська завжди відчувала особливий емоційний, душевний потяг. Наше стародавнє місто одержало у спадок надзвичайно цінну частину мистецької спадщини талановитої художниці як прояв її щирої прихильності до нашого краю.
Лідія Спаська померла 15 серпня 2000 року і похована біля батьків у Гавчинцях.
Завітайте на книжкову виставку «Обереги мистецтва Лідії Спаської» у відділ літератури з питань мистецтва нашої книгозбірні:
