Багатогранна культура Волинської землі вирізняється барвистою палітрою визначних постатей у галузі мистецтва, зокрема образотворчого, та їх творчих досягнень.
Ім’я найпопулярнішого волинського митця Олександра Валенти відоме не лише серед інтелігенції, але й серед людей, далеких від творчості. Він був наділений особливим даром – не тільки бачити прекрасне, а й донести його до людей.
Олександр Валента відомий далеко за межами нашої країни волинський художник, майстер жанру натюрморту й пейзажу, в яких поєднуються риси кубізму, пуантилізму, яскраво-індивідуальний, специфічно український, а саме волинський індивідуальний почерк митця, позначений фольклорними мотивами, декоративністю вирішення форми, орнаментальністю побудови композиції.
Знайшовши себе у мистецькому світі, загубився в особистому житті. Особиста доля митця була трагічна. Олександр народився 16 лютого 1944 р. в невеликому волинському селі Черніїв, мати померла невдовзі після пологів, а батько загинув на фронті. Виховувався Валента в школі-інтернаті. Сирота виявився не надто пристосований до реалій життя. Одними із перших талант художника оцінили колекціонери, вони викуповували (часто за безцінь, бо ж мусив на щось жити) його картини і масово вивозили їх за кордон. У Польщу, США, Ізраїль... Часто картини просто роздаровував друзям... Першим і єдиним вчителем для нього став П. К. Сензюк.
Першим серйозним творчим успіхом О. Валенти стала його участь у Республіканській виставці молодих митців (Київ 1966). На ту пору добрих оселедців знайти було годі – повсюди панував його величність – дефіцит. Але для художника знайомі таки дістали чотирьох натурників. Картина вдалась. Вона приваблювала якимсь внутрішнім сяйвом-теплом і навіювала приємні думки. Тому й не дивно, що твір відразу потрапив на виставку молодих художників. Полотно «Риби» представлене там, було видруковане як кольорова поштівка і великим накладом розійшлося по країні, пропагуючи Волинь та волинське мистецтво. Цей факт на той час був майже офіційним визнанням. Він додав молодому авторові впевненості й віри в майбутнє.
У 1969 р. О.Валента стає методистом образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва в Будинку народної творчості. А в 90-ті рр. творчість О. Валенти досягає небувалої висоти. У 1996 р. Олександру Валенті було присуджено обласну мистецьку премію імені Йова Кондзелевича.
6 грудня 1997 р. О. Валента трагічно загинув у новій майстерні по вул. Данила Галицького від рук невідомих убивць, котрі й досі залишаються непокараними.
Олександр Родіонович Валента започаткував нову стилістичну методу, так званий декоративний цикл. Луцьк — це місто Олександра Валенти, він зображував його на своїх полотнах. У Художньому музеї представлено три полотна із колекції Волинського краєзнавчого музею: «Весна. Вечір», «Вечірня вулиця», «Вечірнє місто». Кожен твір сповнений витонченої краси. За рік до трагічної смерті художника нагородили обласною мистецькою премією імені Йова Кондзелевича. Донині його картини є візитною карткою Волині. А ті, на яких зображено Луцьк, стали символами міста.
Особливістю полотен О. Валенти є своєрідне зображення простору, складеного маленькими частинками. Вони написані соковито, барвисто, сповнені світла і свіжості. Український колорит картин виявлений особливостями зображення та кольорової палітри. Художник часто писав картини, використовуючи різні варіації одного відтінку, вражаючи сміливістю поєднання кольорів, лаконічністю, декоративністю та символічністю зображення. У результаті дослідження встановлено, що значна кількість робіт митця є власністю приватних колекцій (колекціонерів) Польщі, Німеччини, Ізраїлю, частина знаходиться в колекції Волинського краєзнавчого музею (м. Луцьк); також дослідження його творчості дало змогу з’ясувати звернення митця до історично-побутового жанру живопису, зокрема зосереджено увагу на тематиці оспівування творчості Лесі Українки.
Найвідоміші твори художника:
«Святковий вечір» (1965 р.); «Риби» (1966 р.), «Вечірній Луцьк» (1966 р.); «Зима (Берестечко)» (1967 р.), «На козацьких могилах (село Пляшева)» (1967 р.); «Яблука на рушнику» (1969 р.), «Натюрморт з кавуном» (1969 р .), «Напровесні» (1969 р.), «Гриби на рядні» (1969 р.); «Подих весни» (1970 р.), «Зелені яблука» (1970 р.), «Дари осені» (1970 р.), «Церква в селі Низкиничах» (1970 р.); «Вечірнє місто » (1973 р., колекція ВКМ); «Моя вулиця» (1973 р., колекція ВКМ); цикли «Пори року» (1995 р ), «Писанки» (1995 р.).