Щороку 27 березня відзначається Всесвітній день театру. Це свято для всіх, хто розуміє цінність і важливість театрального мистецтва, і прагне привернути до нього увагу державних структур, політиків і організацій, які ще не досягли розуміння цінності театру для загалу і окремої особистості, а також його значення для економічного розвитку.
Театр – це фабрика емоцій. З цієї фразою важко сперечатися. Адже кожен, хто хоча б раз був на виставі, байдужим до цього виду мистецтва не залишиться. Когось дійство на сцені вражає до глибини душі, а гра акторів змушує плакати чи сміятися, когось дивуватися, аплодувати, вимовляти такі любі кожному акторові слова: «браво», «на біс».
Міжнародний день театру відзначається щорічно з 1962 року. Засноване свято у Відні на IX конгресі Міжнародного інституту театру (MIT) при ЮНЕСКО. Діяльність MIT, згідно статуту, має бути спрямована на «зміцнення миру і дружби між народами, на розширення творчої співпраці всіх діячів світу».
Перші театри з’явились в Греції, згодом в Китаї, Індії, а в X столітті в Європі. Слово «театр» походить від грецького «theatron», і означає місце для видовищ, а також місце, призначене для показу драматичних творів мистецтва перед публікою.
У давній Греції театр став формуватися як мистецтво, встановлювалися чіткі визначення трагедії і комедії, а також інших театральних форм. В Україні театральне мистецтво бере початок з глибокої давнини, з прояву в народних іграх, танцях, піснях і обрядах.
Перший український стаціонарний театр відкрито у Львові в 1795 р., а за 24 роки з’явилася перша українська п’єса – «Наталка-Полтавка» Івана Котляревського. У Києві перший стаціонарний театр з’явився у 1806 р., в Одесі — 1809, в Полтаві — 1810.
XIX століття відзначилося появою драматичних творів Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Тараса Шевченка. Українське акторське мистецтво поряд з театром набули виразних суспільно-громадських функцій, що сприяло піднесенню національної свідомості народу.
Підвалини саме українського театру заклав Марко Кропивницький, який створив «Театр корифеїв» — професійну театральну трупу. Він сам шукав і вчив своїх акторів: М. Заньковецьку, П. Саксаганського, М. Садовського, Г. Затиркевич-Карпинську. Репертуар не був особливо широким («Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» Івана Котляревського, «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик» Григорія Квітки-Основ’яненка, «Назар Стодоля» Тараса Шевченка). Бракувало нових творів, в яких би відчувався подих сучасності. Їхніми авторами стали Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий, що одночасно були драматургами, режисерами і акторами.
В Україні з нагоди Міжнародного дня театру проводяться театральні фестивалі, артисти отримують нагороди та державні звання, а глядачі відвідують прем’єри вистав. Тож чи слухаємо ми оперу, чи насолоджуємося майстерністю і грацією артистів балету або з душевним трепетом стежимо за грою драматичних акторів, – ми завжди відчуваємо особливу атмосферу свята.
Традиційно цей день проходить під девізом «Театри як засіб взаєморозуміння та зміцнення миру між народами». День театру — це свято всіх працівників театру, а не тільки акторів. Тут немає другорядних професій, тому цей день відзначають також режисери-постановники, продюсери, звукоінженери, сценаристи, світлотехніки, гардеробники та білетери.
Творці театрального мистецтва своє професійне свято за традицією відзначають безпосередньо на сцені. Актори у всьому світі дають свої найкращі спектаклі, влаштовують благодійні виступи і під час поклону із задоволенням приймають гучні аплодисменти та подарунки від глядачів. Крім виступів у театрі, традиційно влаштовують яскраві фестивалі, карнавали і концерти.
Цікаві факти про театр:
– Батьківщиною театрів заведено вважати Стародавню Грецію.
– Арена ді Верона в Італії працює з 30 року до нашої ери. Він являє собою амфітеатр, в якому можуть розміститися 16 тисяч глядачів. В сучасний час він продовжує свою роботи, проте сезонно, коли Італію відвідують імениті виконавці.
– В австрійському місті Філа знаходиться найменший театр у світі. Він вміщує всього 8 осіб, а його сцена має розміри 1,3 метра на 1,3 метра.
– У японському театрі костюми і маски, які носять актори, передаються з покоління в покоління. Самі ж сюжети наповнені розповідями про самураїв.
– Театр Мінак просто неба у Корнуолі відомий у всьому світі. Головною декорацією, на тлі якої проходять спектаклі, є мальовничий простір Атлантичного океану. А першою виставою у 1932 році на сцені театру стала «Буря» Шекспіра.
– У стародавні та середні століття жінкам не дозволялося бути актрисами театру, а всі жіночі ролі виконували чоловіки, переодягнені в жінок. В античні часи жінкам заборонялося навіть відвідувати театр.
– Місто Брегенц в Австрії щорічно на фестивалі опери приймає трупи оперних театрів усього світу. Головна прикраса цього фестивалю – велика плаваюча сцена з грандіозними декораціями, які постійно змінюються.
– Сучасні серіальні фільми – не винахід нашого часу. У давнину на Сицилії ставилися вистави, які тривали по року. Щовечора глядачі збиралися в театрі, щоб подивитися продовження.
– Театр, який місцеві жителі ласкаво називають «яйце», побудували за проєктом французького архітектора Поля Андрьо та заходиться в Пекіні. Перша вистава відбулася у 2007 року. Три головні зали театру можуть вмістити 6,5 тисяч глядачів. Він також є головною сценою знаменитої пекінської опери.
Багато століть театральне мистецтво не втрачає своєї популярності, а навпаки – розвивається і дарує глядачу радість. Театр має виняткове етичне і художнє значення, несе в суспільство ідеї гуманізму і добра, сприяє формуванню естетичного смаку та розширенню кругозору.
Завітайте на книжкову виставку "Чарівний світ театру" у відділ літератури з питань мистецтва нашої книгозбірні, і можливо перегянувши літературу на полицях, ви пригадаєте щось давно забуте, або знайдете для себе щось нове та цікаве про захопливе і чарівне мистецтво вічно юних сестер Талії та Мельпомени...
Барнич М. М. Майстерність актора: техніка «обману»: навчальний посібник / М. М. Барнич. Видання 2-ге,виправлене та доповнене. – Київ: Видавництво Ліра-К, 2016. – 304 с.
Брокетт Оскар Історія театру / Брокетт О. , Гілді Ф. ; пер. з англ. – Львів : Літопис, 2014. – 730 с.
Веселовська Г. І. Український театральний авангард / Г. І. Веселовська. – Київ : Фенікс, 2010. – 368 с.
Веселовська Г. І. Більше як театр. Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. 2001-2012 / Г. І. Веселовська . – Київ : ВД «Антиквар», 2019.–328 с.
5.Гайдабура В. Театр, розвіяний по світу. Феномен сцени повоєнної української діаспори (Німеччина. Австрія, Франція, США, Канада, Австралія) / В. Гайдабура. –Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2013. – 324 с. 6. ЛягущенкоА. Український театр. Видатні діячі та менеджмент. / А. Лягущенко. – Київ : Мистецтво, 2021. – 495 с.
Нариси з історії театрального мистецтва України ХХ століття / Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтва України ; редкол. : В. Сидоренко та ін. – Київ : Інтертехнологія, 2006. – 1054 с.
Сценографія. Пошуки власної естетики.1920-2020 / упоряд. : А. І. Александрович –Дочевський ; текст О. В. Ковальчук. – Київ: ВД «Антиквар» , 2019. – 304 с.