Сьогодні, 4 березня о 14 годині у соціокультурному просторі Мистецький нашої книгозбірні, працівники відділу літератури з питань мистецтва провели для поціновувачів вітчизняної музики вечір пам'яті Михайла Михайловича Вербицького, видатного українського композитора, диригента, священика УГКЦ, громадського діяча, якому 4 березня виповнюється 210 років від дня народження.
Михайла Вербицького можна назвати композитором, що дав Україні голос. Він є автор мелодії українського Славня.
Ім’я Михайла Вербицького знайоме кожному українцю, навіть якщо не всі одразу впізнають його постать. Його музика — це звучання самої України, мелодія, яка проймає до глибини душі й нагадує, що ми сильні й незалежні. Саме він створив музику до гімну «Ще не вмерла Україна» — твору, який став символом національної ідентичності, гордості та незламності.
Гімн, який ми співаємо сьогодні, — це не просто слова і мелодія. Це дух, який Вербицький вклав у ноти, щоб показати: українці ніколи не здадуться. Він дав Україні голос, який чути по всьому світу.
Для Михайла Вербицького Україна була більше, ніж місцем народження. Вона була його натхненням, його найвищою цінністю. Через свою музику він прагнув передати красу і силу рідного народу. У своїх творах він завжди залишав частину себе, віддаючи Батьківщині усе, що міг.
Музика Вербицького була щира й проста, але в цій простоті ховалася неймовірна сила. Це була не лише естетика — це був заклик до пробудження. Кожна його композиція говорила про те, що навіть у найтемніші часи український дух залишається незламним.
Отець Михайло Вербицький писав сакральні та світські твори. Саме йому належить збірка салонних пісень для чоловічих квартетів. Музикознавці говорять про те, що композитор залишив майже сорок церковних композицій, понад десять оркестрових рапсодій, кілька симфонічних увертюр, навіть полонези і солоспіви, музику до двадцяти театральних вистав, світські пісні. Але його музична спадщина належно не вивчена. Пісні Вербицького миттєво розходилися поміж людьми і чимало з мелодій отця донині вважаються народними.
Вербицький був більше, ніж просто музикантом. Його творчість охоплювала не лише музику, а й театральне мистецтво. Він працював над українською культурою в часи, коли навіть згадка про незалежність могла стати вироком. Його мелодії звучали так, ніби знімали кайдани з пригнічених сердець.
Життя Вербицького було сповнене труднощів. Він працював до останніх днів, не зважаючи на матеріальну скруту і хвороби. Його відхід із життя у 1870 році став тихим, але його спадок залишився гучним. Його творчість перетнула межі часу і простору, залишаючи вічний слід в історії.
Михайло Вербицький — це приклад того, як одна людина може змінити цілу націю. Його музика, його любов до рідної землі і його незламність нагадують нам, що ми маємо бути гідними спадку, який він залишив.
До цієї події також була представлена книжкова виставка:
