Ви можете не знати його ім’я, але ви точно чули пісні у виконанні Дмитра Гнатюка – "Чорнобривці", "Два кольори", "Києве мій". Сьогодні, 28 березня, день народження видатного українського оперного співака, педагога, в минулому – художнього керівника Київського театру опери та балету, який усе життя популяризував українську пісню у світі.
Дмитро Гнатюк увійшов в історію не тільки як талановитий співак і педагог, а також як людина, яка щиро вболівала за виконання української оперної і народної музики в Україні та світі. Так, саме завдяки Гнатюку український романс "Черемшина", написаний у 1965 році, почали виконувати в Японії, а про пісні "Два кольори" та "Черемшина" – дізнались у всьому світі, від Канади до Франції. Гнатюк виконував українські пісні та ставив на театральній сцені опери українських композиторів усе життя, вважаючи українську музику важливим чинником формування національної свідомості.
У 2009 році, у 85-річному віці, Дмитро Гнатюк сказав слова, які нині ми сприймаємо особливо гостро: "Ми, українці, нарешті здобули незалежність. Дорожіть цим, плекайте це, тіштеся цією незалежністю, бо вона відкриває великі перспективи — мати свою державу й бути господарем на своїй землі".
Дмитро Гнатюк народився 1925 року в селі Мамаївці Чернівецької області, яка тоді була частиною Румунії. Співати почав у місцевій церкві, про це багато розповідав у своїх інтерв’ю. У 20 років Гнатюк став солістом Чернівецького музичного-драматичного театру імені Кобилянської, тоді ж вступив до Київської консерваторії.
Гнатюк був яскравим співаком та артистом, і його відразу помітили в столиці. У 1951 році, після закінчення консерваторії, він став солістом Київського театру опери та балету та пропрацював у театрі на різних посадах майже все життя, до самої смерті у 2016 році. Його колеги згадували, що у 2015-му, у віці 90 років, він ставив вистави в оперній студії Київської консерваторії та опікувався студентами.
В історії Національної опери Дмитро Гнатюк – одна з найважливіших постатей. На київській оперній сцені він був відомий як драматичний співак, що втілював яскраві, колоритні образи, зокрема в операх "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка", "Енеїда", "Євгеній Онєгін", "Пікова дама", "Мазепа", "Кармен" Ж. Бізе, "Ріголетто"), "Севільський цирульник" Дж. Россіні. З 1988 по 2011 рік Гнатюк був головним режисером Національної опери України. Саме завдяки йому на київській сцені були поставлені важливі українські опери – "Тарас Бульба", "Наталка Полтавка" М. Лисенка, "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського.
Пік кар’єри Гнатюка-співака прийшовся на 60-ті роки. Він увійшов в історію як один з найвидатніших виконавців української пісні. Такі легендарні сьогодні твори, як "Два кольори", "Києве мій", "Черемшина" в 60-ті зазвучали вперше саме його голосом. Особливе місце в його творчості посідала пісня "Два кольори", яку написав у 1964 році композитор Олександр Білаш на слова поета Дмитра Павличка. Поет був другом Гнатюка й говорив, що той "співає серцем". Сам Гнатюк розповідав, що текст поезії "Два кольори" нагадує йому про дитинство та рідний край і є уособленням життя кожного українця, в якому є місце і червоному (щастю й любові), і чорному (трагедії та журбі).
Українські пісні, народні зокрема, Гнатюк виконував далеко за межами країни. У біографії Гнатюка, що її підготувала Національна опера, згадується, як Гнатюк у 70–80-ті роки й пізніше об’їздив увесь світ, виступав на найвідоміших сценах США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Франції та Англії.
Ще одна важлива пісня в репертуарі артиста – "Як тебе не любити, Києве мій!". Цей твір композитор Ігор Шамо написав на слова поета Дмитра Луценка в 1962 році. До речі, пісня є офіційним гімном Києва з 2014 року. В 1982-му Дмитро Гнатюк виконав її на великому концерті з приводу 1500-річчя Києва в супроводі дитячого хору.
Популяризація української пісні була частиною його світогляду й у певному сенсі місією – співак вважав, що саме так ми продовжуємо себе. В інтерв’ю виданню "Україна молода" у 2009 році Дмитро Гнатюк говорив: "Пісня — це ж наша історія. І вона має жити. „Черемшину" он навіть японці співають. Ця пісня після моїх гастролей стала в Японії дуже популярною. І місцевий квартет забажав її виконувати. Я дав їм ноти. І вони співали її в усьому світі. Українською мовою".
Першою і єдиною дружиною Дмитра Гнатюка стала Галина Макарівна, з якою співак познайомився ще в молоді роки. Галина Гнатюк отримала філологічну освіту, працювала у сфері української граматики, історії мови. У пари з'явився син Андрій.
І Галина, і Дмитро досить багато часу приділяли своїй кар’єрі. У 1988 році Дмитро Михайлович був обраний головним режисером Театру опери та балету, а також директором Національної опери.
Паралельно займався й політичною діяльністю як депутат Верховної Ради Радянського Союзу. Після проголошення незалежності продовжив свою політичну діяльність. Був заступником голови комітету ВР з питань культури і духовності, також був обраний народним депутатом. У 1996 році ним заснована Академія Мистецтв України. Він має звання Героя України (2005), обирався до Верховної Ради III скликання, де очолював комітет культури.
Дмитро Гнатюк, виступаючи як концертний співак, записав 21 платівку. У його репертуарі було понад 85 творів національної та світової класики – від буковинця Сидора Воробкевича до австрійця Йозефа Гайдна.
Перший виконавець знаменитих хітів 1960-х «Два кольори» та"Як тебе не любити, Києве мій!" Дмитро Гнатюк помер 29 квітня 2016 року на 92-му році життя. Незабаром після цього 20 червня 2016 року, померла й дружина артиста.
Все своє життя Гнатюк присвятив розвитку та популяризації національного оперного мистецтва та вихованню кращих українських митців. За видатні досягнення він був нагороджений численними державними відзнаками.
Завітайте на книжкову виставку "Дмитро Гнатюк — легенда українського оперного співу" у відділ літератури з питань мистецтва нашої книгозбірні:
